Мартинюк Ю.В., Онищук А.А.
Науковий керівник Гріщенко І.В.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
М.Вінниця, Україна
ПРОБЛЕМИ
ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНИХ
УСТАНОВ
Одним із
головних завдань держави, її органів і структур є формування механізму
ефективного й раціонального використання бюджетних коштів. В сучасних умовах ефективне витрачання
бюджетних коштів стає необхідною умовою діяльності бюджетних установ, підприємств
та організацій.
Завдання державного фінансового контролю постійно ускладнюються під впливом
зростання обсягів надходження та витрачання фінансових ресурсів у суб’єктів
економічної діяльності, а також через безперервні зміни характеру витрачання
коштів суб’єктами економічних відносин. Крім того, одним із завдань державного
фінансового контролю є ідентифікація фактичного контролю, що здійснюється
суб’єктами економічної діяльності і приведення його у відповідність до вимог
міжнародних стандартів, а одним із напрямів державного фінансового контролю є
державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ [3].
Метою дослідження є вирішення окремої складової проблеми
функціонування механізму системи державного управління, яка стосується
діяльності бюджетної установи, а також розроблення обґрунтованих пропозицій
щодо підвищення ефективності використання коштів державного та місцевих
бюджетів у процесі використання бюджетних програм.
Проблеми
державного фінансового аудиту досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені,
зокрема С. Агапцов, Л. Клець, П. Германчук , О. Назарчук, Н. Рубан, І.
Стефанюк, В. Шевчук та ін., які у своїх працях відмічають, що державний
фінансовий аудит діяльності бюджетних установ як форма державного фінансового
контролю постійно змінюється через вплив факторів економічної системи,
з’являються нові теоретичні і практичні проблеми, які потребують вирішення [2].
Основними
завданнями фінансового аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні
правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних
коштів, державного та комунального майна, достовірності фінансової звітності та
організації дієвого внутрішнього контролю. Під час проведення фінансового
аудиту вивчаються первинні документи щодо операцій з коштами та майном, іншими
активами і пасивами, ведення бухгалтерського обліку, складання і подання
фінансової звітності та організація внутрішнього фінансового контролю [4].
Фінансовий аудит охоплює:
ü
проведення протягом року
моніторингу фінансової звітності бюджетної установи, у тому числі з використанням баз даних Державного
казначейства;
ü перевірку використання бюджетних коштів, державного та комунального
майна, правильності ведення бухгалтерського обліку, достовірності фінансової
звітності, у разі виявлення за результатами моніторингу фінансової звітності ризикових операцій;
ü аналіз системи внутрішнього фінансового контролю, зокрема визначення
ефективності його організації;
ü підготовку керівництву бюджетної установи пропозицій щодо усунення
виявлених недоліків і порушень, виявлених за результатами попередніх етапів;
ü надання висновку про рівень
достовірності фінансової звітності бюджетної установи, дотримання посадовими
особами законодавства з фінансових питань і повноту врахування пропозицій у
ході аудиту.
Останнім
часом більшість науковців[1,2,5] схиляються до думки, що державний фінансовий
аудит повинен полягати ще й у перевірці та аналізі ефективності діяльності
економічного суб’єкта, крім перевірки законності використання державних
активів, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової
звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.
У
системі державного фінансового контролю С. Агапцов[1] виділяє фінансовий аудит
– традиційну перевірку законності звітності і правильності фінансових операцій
та ведення бухгалтерського обліку,а також аудит ефективності, який орієнтований
на доцільність і економність витрачання державних ресурсів.
З
метою вдосконалення і розвитку державного фінансового контролю та аудиту за
надходженням коштів державного бюджету та їх використанням, В. Піхопцький пропонує
контролюючим органам здійснювати поступовий перехід від повноти ревізій
фінансово-господарської діяльності до аудиту виконання основних показників
(ефективності діяльності) бюджетних установ, управління державним майном
завдяки відбору до перевірки цільових бюджетних програм або тематичних
перевірок, а не об’єктів; розроблення програм перевірки з акцентом на аналізі
досягнень поставленої мети, тобто здійснення оцінки ефективності запровадження
і виконання бюджетної програми (аудит ефективності); вибір і запровадження
переліків показників досягнутих результатів діяльності тих чи тих секторів [5].
Отже, крім аудиту
ефективності бюджетних програм має здійснюватися ще й аудит
ефективності діяльності бюджетних установ. Можна визначити державний фінансовий аудит діяльності
бюджетних установ як вид державного фінансового аудиту, який полягає у
запобіганні фінансових порушень, перевірці й аналізі ефективності використання
активів, правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності
фінансової звітності, забезпеченні дієвого функціонування системи внутрішнього
контролю.
Основні напрями розвитку
державного фінансового аудиту залежать від сфери діяльності бюджетної установи,
розвитку внутрішнього та зовнішнього державного фінансового контролю,
періодичності його здійснення.
На
сьогоднішній день бюджетні установи потребують реформування системи державного
фінансового контролю й вдосконалення чинної нормативно-правової бази, у тому
числі й державного фінансового аудиту.
Завдання державного фінансового
контролю постійно ускладнюються під впливом зростання обсягів надходження та
витрачання фінансових ресурсів у суб’єктів економічної діяльності, а також
через безперервні зміни характеру витрачання коштів суб’єктами економічних
відносин. Крім того, одним із завдань державного фінансового контролю є
ідентифікація фактичного контролю, що здійснюється суб’єктами економічної
діяльності і приведення його у відповідність до вимог міжнародних стандартів; а
одним із напрямів державного фінансового контролю є державний фінансовий аудит
діяльності бюджетних установ [2].
Державний фінансовий аудит є різновидом державного
фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ
щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і
майна, інших активів держави, пра вильності ведення бухгалтерського обліку і
достовірності фінансової звітності, функ ціонування системи внутрішнього
контролю.
Здійснюється державний фінансовий аудит Рахунковою палатою
та Головним контрольно – ревізійним управлінням України.
Незважаючи на результативність та
продуктивність проведення державного фінансового аудиту в бюджетних установах
існує низка недоліків, які порушують систему контролю, достовірність та
об’єктивність проведення різних контрольних заходів.
Серед таких проблем можна відзначити:
відсутність у законодавстві передбачення розвитку державного фінансового аудиту
діяльності бюджетних установ за певними напрямами, недосконалість законодавчого
та нормативно-правового забезпечення, недостатня напрацьованість у сфері
методичних прийомів аудиту [7].
Державний аудит становить
значний інтерес для української системи державного фінансового контролю.
Причиною цього є необхідність реформування системи управління бюджетними
установами, яка на сьогодні є неефективною і не відповідає як вимогам ринкової
економіки, так і очікуванням суспільства. Основними завданнями фінансового
аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення
бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного та
комунального майна, достовірності фінансової звітності та організації дієвого
внутрішнього контролю [6].
Отже, важливим є розробка та рекомендація основних
напрямів удосконалення існуючої системи державного фінансового аудиту з метою
покращення діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх стабільності та
ефективності функціонування. Серед таких напрямів можна виділити наступні:
удосконалення законодавчої бази у сфері державного фінансового аудиту,
створення системи органів незалежного зовнішнього державного аудиту шляхом
розвитку регіональних рахункових палат на основі наявної розгалуженої мережі
контрольно-ревізійних органів, прийняття та коригування урядових рішень з
питань організації урядового внутрішньо системного державного аудиту,
здійснення поступового переходу від ревізій фінансово-господарської діяльності
до аудиту виконання основних показників бюджетних установ, реформування
організаційної структури і відповідна зміна розподілу функцій і сфер діяльності
органів державного фінансового контролю, організація адекватної інформаційної
інфраструктури, розроблення стандартів державного аудиту.
Врахування вищеперелічених пропозицій є ефективною
запорукою підвищення ефективності державного фінансового аудиту і важливим
фактором зміцнення економічної безпеки на шляху інтеграції України у світове
співтовариство системи фінансового контролю та аудиту. Державний аудит повинен стати принципово новою цілісною
системою, яка базується на єдиних засадах, що охоплюють усі сторони
економічного життя.
Список використаних
джерел:
1. Агапцов С. А. Государственный финансовый контроль и бюджетная политика
Российского государства / С. А. Агапцов. — М. : Изд. Дом "Финансовый
контроль", 2004. — 264 с.
2. Бугаєнко В.Г. Діяльність бюджетної установи як об’єкта
державного фінансового аудиту //Актуальні проблеми економіки . – 2010, №7. – С.
230 – 235.
3. Бугаєнко В.Г. Проблеми фінансового аудиту діяльності
бюджетних установ // Вісник КНТЕУ. - 2009. - №4. – С. 100 – 106.
4. Державний фінансовий
контроль: ревізія та аудит / П. К. Германчук, І. Б. Стефанюк, Н. І. Рубан, О. І.
Назарчук. — К. : АВТ, 2004 - 423 с.
5. Піхоцький В. Ф. Удосконалення і
розвиток Державного фінансового контролю та аудиту за надходженням коштів
Державного бюджету України та їх використанням / В. Ф. Піхоцький // Фінанси
України. — 2007. — № 3.
6. Сивульський М.І.
Проблеми державного фінансового аудиту бюджетних установ // Фінансовий
контроль. – 2010. – № 2. – С. 37-45.
7. Шевчук О.А. Державний
фінансовий контроль бюджетної установи: Навч . Посібник / О.А. Шевчук; За заг.
ред. Є.В. Мниха . – К.: КНТЕУ, 2007. – 216 с.