ШЛЯХИ ПІДВИЩЕНННЯ ЯКОСТІ ВНУТРІШНЬОБАНКІВСЬКОГО АУДИТУ

Лаврова Г. В., студентка гр. БС-08-МБ

Науковий керівник: Ретюнських О.Б.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Актуальність внутрішнього аудиту банку обумовлена необхідністю контролю за діяльністю банку, який полягає у перевірці точності й надійності бухгалтерського обліку, фінансового звіту та інших процедур, спрямованих на виправлення та запобігання помилок.

Система внутрішнього контролю — це важлива складова управління комерційним банком, яка є основою безперебійного його функціонування. Дієві заходи внутрішнього контролю сприяють вирішенню головних завдань банку, досягненню ним стратегічних та оперативних цілей. Така система спонукає співробітників банку дотримуватися чинного законодавства та нормативних актів, а також розробленої банком політики, планів, внутрішніх правил та процедур, вчасно виявляти та знижувати ризик непередбачених витрат чи втрати репутації банку.

Метою даної роботи є розгляд та аналіз видів внутрішнього аудиту в банку, причини виділення різноманітних видів аудиту у банках та розробка шляхів підвищення їх якості.

Підвищений інтерес до внутрішнього контролю в банківській системі України сьогодні посилюється у зв'язку з численними банкрутствами банків.

З метою забезпечення надійності, законності, ефективності, а також безпеки банківських операцій та діяльності кожен комерційний банк повинен мати внутрішній механізм, який захищає від потенційних помилок, втрат та різноманітних порушень. Саме цю роль відіграє внутрішній контроль банку у вигляді акціонерного, внутрішньотехнологічного контролю та внутрішнього аудиту.

Проблематика внутрішнього аудиту в банках знаходить своє відображення в наукових працях і публікаціях вітчизняних вчених – О.І. Киреєва, Н.П. Шульги, О.С. Полетаєвої, Т.О. Кривцової, М.П. Кравець, Л.А. Сухаревої, О.Б. Ретюнських та ін. Значна увага питанню організації та методології внутрішньбанківського аудиту приділяється у наукових дослідженнях західних науковців, таких, як Філін А. Дефліз (США), Генрі Р. Дженик (США) [1].

В Україні юридичне внормування внутрішнього аудиту в банках першим розпочав НБУ, прийнявши 20 березня 1998 р. постанову № 114, якою затвердив Положення "Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України".

Згідно з ним під внутрішнім аудитом банку розуміється "незалежна оцінка системи внутрішнього контролю, встановленого у комерційному банку". Головна увага за внутрішнього аудиту приділяється аналізу інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивчення фінансової та операційної інформації, дослідження економічності та ефективності операцій.

Основною метою внутрішнього аудиту в банку є незалежна оцінка і вдосконалення системи внутрішнього (або внутрішньотехнологічного, оскільки в Положенні його визначено як "внутрішній") контролю та оцінка економічної, в тому числі облікової політики банку.

Основною функцією внутрішнього аудиту банку є забезпечення прогнозування ризиків банківської діяльності в межах встановлених обмежень.

Класифікація внутрішнього аудиту в банках — це виокремлення однотипних груп внутрішнього контролю, згрупованих за певними ознаками.

Внутрішній аудит досить різноманітний, тому що здійснюється в різних сферах банківської діяльності і тому це є причиною його класифікації.

Класифікація внутрішнього аудиту в банку [2]

Класифікаційна ознака	Вид аудиту	Зміст аудиту
За часом огляду подій	Операційний	Відображає процеси, здійснені банком у минулому або тепер
	Стратегічний	Передбачає оцінку нинішніх дій банку з позиції досягнення стратегічних цілей у майбутньому
За організацією	Однопредметний	Прості види аудиту, пов'язані з однією або двома малотрудомісткими функціями, можуть виконуватися одним аудитором
	Багатопредметний	Аудит трудомістких або різнотипних функцій може виконуватися колективом аудиторів
За типами проведення	Фінансовий	Підтвердження інформації, що міститься у фінансовій та управлінській звітності
	Аудит на відповідність	Перевірка дотримання підрозділами банку встановлених правил га процедур
	Управлінський	Оцінка ефективності діяльності як банку в цілому, так і його окремих центрів відповідальності

За змістом та функціями внутрішній аудит поділяється на операційний та стратегічний. В Україні сьогодні проводиться лише операційний аудит.

Потреба у стратегічному аудиті в українських банках виникне лише за умови налагодження стратегічного управління діяльністю банку, що передбачає розроблення та запровадження корпоративної стратегіхрозвитку банку. Стратегічний аудит згодом стане новим додатковим напрямом внутрішнього аудиту банківської діяльності.

За організацією внутрішній аудит поділяють на одно- і багатопредметний. Прикладом однопредметного аудиту є перевірка окремої банківської операції (овердрафту), а багатопредметного — перевірка комплексу операцій, наприклад кредитних (споживче, іпотечне кредитування тощо).

Загалом всі види внутрішнього аудиту банку є складовою системи внутрішньобанківського контролю. Тому варто зауважити, що якість проведеного аудиту залежить від правильного формування вибірки, яка підлягає перевірці. Аудитори застосовують різноманітні методики вибірок. Під час використання імовірнісного методу зберігається ймовірність того, що кожна одиниця сукупності може попасти у вибірку. Неймовірнісний метод інколи називають довільною вибіркою, оскільки на її формування впливає суб’єктивізм аудитора. Обираючи цей метод, він опирається винятково на свою здатність виносити професійне судження. Тут аудитор сам вирішує, які саме одиниці сукупності потрібно вибрати. Наприклад, з усіх кредитів, наданих банком юридичним особам, аудитор перевірив лише 20 %, але тільки ті, в яких сума заборгованості (враховуючи кредити, надані пов’язаним особам та членам бізнес-груп) є найбільш істотною.

Використання довільної вибірки не дає аудитору прямої можливості кількісно оцінити, а тим більше зменшити ризик виникнення помилки вибірки. З одного боку, інтуїція досвідченого аудитора часто дозволяє отримати більш вагомі результати, ніж механічні, конвеєрні методи аудиту. З іншого боку, аудитори можуть компенсувати відсутність прямої можливості оцінити ризик виникнення помилки вибірки за допомогою інших методів, зокрема проведення додаткових тестувань всієї сукупності, або ж взагалі відмовляються від використання статистичних методів.

Ще одним способом підвищення якості проведення внутрішньобанківських перевірок може бути проведення дистанційного аудиту. Як зазначає Н. Чабанова [8], на проведення внутрішнього аудиту на місцях перевірки (виїзного аудиту) необхідно багато часу і трудових ресурсів. Отримати попередню оцінку фінансового стану банку оперативніше і з меншими витратами можна, застосувавши дистанційний аудит. Він полягає у підготовці аудиторських висновків на основі інформації, яка надається підрозділами у статистичній та управлінській звітності. Необхідність створення дистанційного аудиту в службі внутрішнього аудиту полягає в тому, щоб правильно організувати збір усієї фінансової і нефінансової інформації та належно її оцінити. Тоді в разі потреби виїзду на місце вже не доведеться витрачати час на з’ясування проблемних напрямків діяльності установи, періодів, протягом яких виникали труднощі, і наслідків такої роботи. Тобто дистанційний аудит дає змогу швидко реагувати на головні недоліки, які необхідно усунути насамперед.

У цьому контексті варто зазначити, що банки мають зведену базу даних з аналітикою щодо договорів, особових рахунків, клієнтів, розрахункових документів. Послуговуючись нею, спеціалісти щодня аналізують результати роботи банку за попередній робочий день у розрізі банківських продуктів, клієнтів та структурних підрозділів установи. Отримана із бази даних інформація аналізується відділом дистанційного аудиту за її видами (попередня, експертна, рейтингова, структурна тощо) із використанням різних методів (групування, порівняння, коефіцієнтів, індексів, абсолютних та відносних різниць, горизонтального, вертикального, системного, дотримання зовнішніх та внутрішніх нормативів та лімітів).

Таким чином, необхідно зазначити, що внутрішньобанківський аудит – це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки і оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання посадових обов'язків співробітниками банку. Аналіз всіх розглянутих видів аудиту дає змогу визначити, що необхідність контролю існує у всіх сферах банківської діяльності. Також це дає змогу зазначити, що контроль здійснюється всеохоплюючий і повинен включати всі аспекти операцій, здійснюваних у банку. Одним із шляхів для реалізації цього завдання є підвищена увага до способів формування аудиторської вибірки. Крім того, запровадження в банках у межах служби внутрішнього аудиту окремого відділу дистанційного аудиту відкриває нові резерви для підвищення оперативності, а отже, ефективності роботи внутрішньобанківських аудиторів. До аудиторської перевірки повинно входити як мінімум дві форми внутрішнього аудиту (фінансовий, операційний, проектний, управлінський). Ідеальним варіантом є одночасне проведення всіх форм аудиту, що дає змогу оцінити всі сторони діяльності банку.

Список використаних джерел

1. Сучасний внутрішній аудит банку в Україні. Режим доступу: http://www.rusnauka.com/16_NPRT_2009/Economics/47824.doc.htm

2. Внутрішній контроль та аудит діяльності банківських установ. Режим доступу: http://pidruchniki.ws/10611207/buhgalterskiy_ oblik_ta_audit/vnutrishniy_kontrol_audit_diyalnosti_bankivskih_ustanov

3. Глава 17. Внутрішній аудит комерційного банку. Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/665/16/

4. Сучасний внутрішній аудит банку в Україні. Режим доступу: http://www.rusnauka.com/16_NPRT_2009/Economics/47824.doc.htm

5. Закон України «Про аудиторську діяльність» – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3125-12

6. Документ базельського комітету з банківського нагляду. «Внутрішній аудит у банку й взаємовідносини наглядових органів і аудиторів». – Матеріали Базельського комітету з банківського нагляду, липень 2000. – www.bis.org/bcbs/index.htm

7. Аудит комерційних банків. Режим доступу: http://polka-knig.com.ua/article.php?book=26&article=2933

8. Чабанова Н. Дистанційний аудит як складова внутрішнього аудиту банку // Вісник НБУ. – 2007. – № 2. – С. 19-21.