К.е.н. доцент Даценко Г.В., Шафієва С.Г.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Шляхи удосконалення державного фінансового контролю в Україні

В умовах ринкової економіки, у зв’язку із зміни, які сталися за останні роки в економіці України та її фінансових відносинах, держава повинна докорінно перебудувати свої управлінські функції, в тому числі і контрольні, враховуючи розвиток підприємництва та впровадження нових принципів господарювання.

Застосування застарілих форм фінансового контролю не дозволяє державі оперативно й ефективно впливати на процеси, які відбуваються в економіці, що призводить до зниження контрольних функцій держави в умовах трансформації економічних відносин, не забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямах фінансової діяльності.

Зараз існує об’єктивна необхідність модернізації державного фінансового контролю в Україні, яка вимагає розробки нових підходів до вирішення теоретичних і практичних проблем в організації контролю. В сучасних умовах контрольні дії держави повинні здійснюватися на партнерських відносинах, що не відповідає дійсності.

Значний внесок у наукове й практичне дослідження проблем фінансового контролю зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: М.І. Баканов, І.А. Бєлобжецький, О.Д. Василик, Є.А. Вознесенський, В.В. Бурцев, Ю.А. Данилевський, Н.І. Дорош, І.К. Дрозд, В.Б. Івашкевич, М.М. Каленський, та ін. Але все ж таки ця проблема не є вирішеною. Тому метою даної роботи є аналіз можливих напрямків удосконалення державного фінансового контролю.

Для посилення функцій контролю, його подальшого становлення як повномасштабної системи, потрібно реально оцінювати сучасний стан основних елементів цієї системи й розробити дієві заходи щодо удосконалення державного фінансового контролю .

Однією з основних причин несформованості цілісної системи є недосконале законодавство України. Питання фінансового контролю в Україні регулюється великою кількістю нормативних актів, але досі не прийнято єдиного нормативного акту з фінансового контролю, базового закону, який би вносив ясність, визначав основні поняття у цій сфері, чітко розподіляв би завдання, функції та повноваження між органами державної та місцевої влади, регламентував відносини між суб'єктами та об'єктами контролю, визначав відповідальність та незалежність відповідних уповноважених посадових осіб [1]. Важливим завданням з боку Верховної Ради України повинно стати прийняття єдиного зведеного нормативного акту, який би комплексно регламентував основні аспекти проведення фінансового контролю та забезпечував ефективний механізм взаємодії органів державного контролю України, що дасть змогу уникнути дублювання функцій, перекладання відповідальності, плутанини, а також законодавчо забезпечить принцип незалежності органів державного фінансового контролю під час проведення контрольних заходів.

Державні органи влади, наділені повноваженнями у сфері здійснення державного фінансового контролю, діють відокремлено один від одного, без застосування ефективних механізмів взаємодії та взаємодопомоги у вирішенні практичних проблем, відсутній конституційно затверджений вищий орган фінансового контролю, який би здійснював координацію діяльності усіх інших державних контролюючих органів. Задля зміни існуючого стану повинен бути визначений вищий орган державного фінансового контролю. В Україні доцільно надати функції такого органу Рахунковій палаті, діяльність якої має бути адаптована відповідно світовому досвіду формування систем державного фінансового контролю. Для того, щоб реалізувати цю позицію потрібно внести відповідні зміни до Конституції України та Закону України «Про Рахункову палату». Це дасть можливість підвищити об’єктивність та гласність контролю, ефективність державної бюджетної політики.

Найчастіше державний фінансовий контроль в Україні здійснюється на наступній стадії, коли господарські операції і процеси здійснені й оформлені бухгалтерською документацією [2]. Але при всій необхідності періодичного проведення ревізій на відповідних об’єктах державної форми власності, сама процедура наступного контролю несе в собі негативні якості. Це пояснюється тим, що всі недоліки, прорахунки, зловживання, які були на об’єктах у минулому і виявлені ревізорами, виправити неможливо. Тому доцільним є запровадження логічного переходу від наступного до попереднього фінансового контролю.

Також доцільно створити єдину базу даних, яка даватиме можливість отримати інформацію про суб'єкти господарювання, а також про допущені ними фінансові порушення, які виявлені різними органами державного фінансового контролю. Це дозволить, насамперед, звертати увагу на проблемні місця у фінансовій діяльності об'єкта при плануванні перевірок.

Однією з причин незадовільного стану фінансового контролю в Україні є недотримання принципу гласності контролю. Щоб цього уникнути необхідно періодично оприлюднювати своєчасну та достовірну інформацію щодо напрямів використання бюджетних коштів, ефективності й результативності їх для суспільства в цілому.

Також є доцільним використати досвід зарубіжних країн, оскільки більшість з них набагато раніше, ніж Україна перейшли до ринкової економіки [3]. Але перед тим, як запозичувати та впроваджувати певні аспекти організації державного фінансового контролю, необхідно усвідомити, що займатись повним копіюванням західного досвіду неефективно, потрібно використовувати тільки найкращі досягнення зарубіжних вчених, які можуть бути органічно адаптовані до вітчизняної економіки, менталітету, існуючої системи обліку і контролю. Це надасть можливість українським фахівцям якнайкраще вдосконалити існуючу в Україні систему контролю.

Також для удосконалення діяльності державного фінансового контролю є доцільним: оптимізувати функції та повноважень всіх контрольних органів, що буде сприяти формуванню ефективної організаційної структури системи державного фінансового контролю; розмежувати внутрішній і зовнішній контролю, що буде сприяти незалежності та самостійності контролюючих органів та об’єктивності у проведенні перевірок; розробити та реалізувати концепцію цілісної системи державного фінансового контролю, яка буде заснована на єдиних принципах, правилах, методології та інформаційній базі [4].

Отже, запропоновані напрями удосконалення сприятимуть створенню єдиної системи державного фінансового контролю в Україні, удосконаленню законодавчих актів, що регламентують організацію контрольної діяльності, підвищенню якості його організаційного, методологічного та інформаційного забезпечення.

На даний час державний фінансовий контроль в Україні знаходиться в далеко не ідеальному стані, враховуючи наведені вище проблеми. Тому удосконалення системи державного фінансового контролю є досить актуальним сьогодні і потребує якнайшвидшого впровадження змін.

Література:

1. Погорєлов І. М. Основні напрямки підвищення ефективності контролю фінансово господарської діяльності на підприємствах // Віник національного технічного університету «ХПІ». – 2011. – № 62. – С. 15 – 22.

2. Горбачова Є. В. Система державного фінансового контролю: стан та необхідність реформування // Управління розвитком. – 2011. – №2(99). – С. 112-114.

3. Гулько В. В. Удосконалення механізму державного фінансового контролю в Україні // актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 12. – С. 181-185.

4. Сюркало Б. І. Державний фінансовий контроль в контексті сталого економічного розвитку // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2012. – № 2. – С. 14-17.