Гладій І.О. Попадюк В.О.

Управлінський облік в системі менеджменту підприємства

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Управлінський облік, що визначений загальними положеннями Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є частиною інформаційної системи підприємства та потребує удосконалення діючих підходів до його організації. Так, для забезпечення успішної діяльності суб’єктів господарювання виступає на перше місце задоволення потреб споживачів. Для цього підприємства адаптують нові менеджерські підходи, змінюють виробничі системи й активно інвестують у нові технології.

Проблемам вивчення структуризації внутрішньогосподарського (управлінського) обліку на підприємстві присвячені праці науковців Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, В.М. Добровського, К. Друрі та інших. Проте, в сучасних умовах діяльності підприємств корпоративної форми власності виникає потреба у забезпеченні здійснення управлінського обліку процесу реалізації управлінських рішень стратегічного й поточного характеру.

Розробка ефективних управлінських дій включає збирання, обробку, передання необхідної інформації та ухвалення рішень [1]. Основним завданням такого управління є визначення основних напрямів і темпів розвитку, постійне оцінювання дійсності, ефективності прийнятих рішень через співвідношення досягнутих результатів з поставленими цілями та з витратами на досягнення таких цілей. У цьому зв’язку інформаційну обмеженість фінансового обліку для суб’єктів господарської діяльності має компенсувати якісний управлінський облік – основне джерело інформації для прийняття рішень, поліпшення і контролю на підприємствах [2, с. 26].

Поняття управлінського обліку як науки сформувалося в зарубіжній практиці досить давно, хоча у різних виданнях спостерігаються різноманітні підходи щодо періодизації управлінського обліку. Поява бухгалтерського управлінського обліку як економічної науки пов’язана з початком роботи Американської асоціації бухгалтерів. Вперше в 1972 р. асоціація підготувала фахівців з управлінського обліку з присвоєнням випускникам кваліфікації бухгалтера-аналітика. Цей рік ознаменував офіційний поділ бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський [3, с. 4-5].

Зміст поняття “управлінський облік” у різних країнах різний. Так, у Німеччині цим терміном до останнього часу не користувалися взагалі, вважаючи за краще називати відповідну навчальну дисципліну “Облік витрат і результатів”. Відповідно сфера планування, обліку, контролю й аналізу витрат обмежується в основному виручкою від реалізації та витратами поточного року. У Франції вважають за краще мати справу з поняттям “маржинальний облік” і обмежують його пошуком та обґрунтуванням управлінських рішень на перспективу з використанням показників маржинального прибутку.

В країнах англосаксонської групи (США, Англії, Канаді) управлінський облік розглядають ширше. У його сферу входять фінансові і виробничі інвестиції, результати їх використання. Американські вчені К. Друрі, Д. Сігел, Д. Шим розглядають управлінський облік як процес визначення, вимірювання, акумуляції, аналізу, підготовки, інтерпретації і передання фінансової інформації, що використовується керівництвом для планування, оцінювання і контролю усередині організації [2, с. 40; 5, с. 225].

Оксфордський економічний словник визначає управлінський облік досить широко, як частину бухгалтерського обліку, функцією якого є надання інформації, корисної для керівництва підприємства, для управління активами і зобов'язаннями [5, с. 449].

Сучасні вчені, що займаються проблемами адаптації системи управлінського обліку до вітчизняної економіки, перспективу розвитку обліку вбачають у таких напрямах:

– стратегічний управлінський облік;

– управлінський аналіз [3, с. 157-185].

Основна мета стратегічного управлінського обліку – це розроблення заходів для успішної роботи підприємства на довгострокову перспективу через розвиток його виробничого потенціалу. Як витрати тут розглядаються капітальні вкладення (інвестиції), а результатом вважається не тільки потенційна величина прибутків, але й розвиток виробництва, вплив його на ринок товарів, праці і капіталу [4, с. 40].

Сьогодні все ширше застосовується в Україні європейський термін – контролінг як альтернатива управлінського обліку.

С.А. Торозян визначає, що цільове завдання контролінгу – побудова на підприємстві ефективної системи ухвалення, реалізації, контролю й аналізу управлінських рішень [3].

Наведені в економічній літературі визначення та завдання контролінгу свідчать про досить широкий діапазон розуміння даного поняття і виконання визначеного контролінгом завдання можливе лише у комплексному поєднанні виконання обов’язків усього адміністративно-управлінського апарату на основі першочергового джерела – облікової інформації. Тому віднесення контролінгу до видів обліку (замість управлінського) недоцільне, оскільки він передбачає прийняття управлінських рішень, що можуть не пов’язуватися з обліком.

Упровадження управлінського обліку передбачає вирішення методологічних, організаційних питань та технічних питань.

Контроль в управлінському обліку – це процес, який повинен гарантувати або забезпечувати все можливе для того, щоб фактичні результати збігалися із запланованими за інших рівних умов. Процес контролю включає завдання мети або нормативів (що часто розраховуються в ході складання кошторису), з якими зіставляються фактичні результати. Одна з функцій управлінського обліку – надання менеджерам економічного зворотного зв'язку, який допомагає контролювати витрати і підвищувати ефективність та продуктивність виконуваних операцій. Якість управлінського обліку визначається як досконалістю бюджетування передбачуваних витрат, так і отриманням фактичних результатів, що максимально наближені до планових (очікуваних). Якість управлінського обліку сприятиме прогнозуванню ефективності залучення та використання інвестиційних ресурсів, а як наслідок – підвищенню вартості бізнесу та його іміджу.

Невирішені практичні питання управлінського обліку обумовлюють нераціональне використання інтелектуальних, інформаційних, організаційних, фінансових ресурсів підприємств України, невиправдане збільшення витрат на програмне забезпечення, придбання засобів обчислювальної техніки, на стандартизацію бізнес-процесів і автоматизацію управління. Збільшення витрат, зрештою, обумовлює зростання собівартості продукції і зниження її конкурентоспроможності. Проте головним завданням управлінського обліку є не формування готової “абсолютної істини” відносно предмета управлінського обліку, а представлення інструменту щодо розуміння його наочної сутності.

Література:

1. Мескон М.Х. Основы менеджмента / Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф.; пер. с англ. – М.: Дело, 2007. – 702 с.

2. Аткинсон Энтони А. Управленческий учет / [Аткинсон Энтони А., Банкер Раджив Д., Каплан Роберт С., Янг Марк С.]; пер. с англ. – [3-е изд.]. – М.: Изд. Дом “Вильямс”, 2005. – 878 с.

3. Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет: учеб. для вузов / М.А. Вахрушина. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: ИКФ Омега – Л: Выс. шк., 2008. – 528 с.

4. Друри К. Управленческий и производственный учет: учеб. / Друри К.; пер. с англ. –М.: ЮНИТИ–ДАНА, 2010. – 1071 с.

5. Сигел Дж. Словарь бухгалтерских терминов / Дж. Сигел, Дж. Шим; пер. с англ. – М.: Инфра–М, 2010. – 408 с.