Броніцька А.В, Вишковська Л.С.

науковий керівник –  асист. Гріщенко І.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київський національний торговельно-економічний університет 

м.Вінниця, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АУДИТУ В УКРАЇНІ

 

Вступ. Сучасний етап розвитку економіки характеризується поглибленням процесів глобалізації, інтегруванням у світове економічне співтовариство, появою інфраструктурних інструментів функціонування компаній корпоративного сектора, підвищенням вимог до прозорості їхньої фінансової інформації, розширення кола інформаційних потреб користувачів для прийняття обґрунтованих рішень. Ці реалії надають поштовх розвитку та задають напрямок подальшої еволюції аудиту як інструмента здатного захистити й задовольнити інформаційні інтереси суспільства.

Метою даного дослідження є:дослідити сучасний стан ринку аудиторських послуг і виявити шляхи подальшого розвитку аудиторської діяльності в Україні.

Актуальність. Питанням розвитку аудиту в Україні та напрямків його удосконалення займалися такі вчені-економісти як Головач В.В., Редько О., Дмитренко І., Соколов Я., Бондар В., Бутинець Ф., Подольський В., Донтик Н., Камлик М.  та інші.

Однак сучасний стан економічного та соціокультурного простору  бізнес-середовища в Україні зобов’язують не тільки враховувати передовий зарубіжний досвід, а й шукати шляхи найефективнішого та зручного його застосування, щоб вивести аудит на якісно новий  щабель еволюційного розвитку і забезпечити стійку довіру до нього суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження .В науковій літературі останніх часів поняття аудиту все частіше зводиться до абстрактного тлумачення як процесу. Сам процес зарубіжні та вітчизняні автори розуміють, як зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансової звітності. Деякі з них уточнюють, що це процес збирання і накопичен­ня даних про господарські явища і фактори.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої ін­формації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення дос­товірності їх звітності, обліку, його повноти і відпо­відності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Історичний розвиток професійного аудиту в більшості зарубіжних публікацій класифікується на три еволюційні періоди :

1.підтверджувальний аудит (кінець ХІХ- 30 - ті роки ХХ ст..);

2.системно-орієнтований аудит(40-80 - ті роки ХХ ст.);

3.адит, що ґрунтується на ризику (90 - ті роки ХХст. - початок ХХІст. )

Отже, сучасний етап розвитку аудиту (щоб відповідати очікуванням зацікавлених користувачів і бути затребуваним суспільством) має здійснюватися по вектору об’єднання та сполучення ідей і механізмів як системно-орієнтованого, так і ризик-орієнтованого підходів, при цьому фокусуватися на оцінці й висловленні незалежної думки по розши­реному складу об’єктів, що включають системи генерування інформаційних потоків у середовищі підприємств-клієнтів з урахуванням впливу ризиків їх неефективності на майбутній розвиток.

 У західній бізнес-практиці причиною виникнення професійного аудиту є затребуваність суспільством ,тобто спочатку був попит, а потім – пропозиція. В результаті чого професійний аудит  само організувався через створення суспільних об’єднань бухгалтерів. В Україні все відбувалося навпаки. Спочатку міжнародні донори країни запропонували аудит , а після чого через закон  про обов’язковість останнього став формуватись попит на аудиторські послуги. При цьому аудит  як професія  практично відразу відокремився від бухгалтерського обліку.

Тому , щоб краще зрозуміти  сам процес створення професійного аудиту та напрямки покращення уже існуючого необхідно розглянути перелік вимог 43 Директиви ЄС. Дані вимоги є наступними:

1.Кваліфікація. В Україні можуть претендувати на сертифікацію особи, які мають вищу економічну й юридичну освіту.

2. Вимоги, до реєстрації (легалізації) аудиторів. Без будь-яких сумнівів це повинен бути Єдиний за­гальнодержавний Реєстр як суб'єктів аудиторської діяльності, так і аудиторів (що діють у країні серти­фікатів).

3. Вимоги до окремих аспектів професійної ді­яльності. Вимоги встановлює законодавець за по­данням державних органів виконавчої влади, профе­сійних об'єднань замовників.

4.Етичні вимоги і норми. Встановлюють про­фесійні об'єднання (СРО) аудиторів.

5. Вимоги моніторингу діяльності (розсліду­вань скарг). Установлюються законодавцем за по­данням СРО аудиторів.

6.Вимоги до нагляду за аудиторами з боку компетентних органів. Такі вимоги, безумовно, по­винен установити законодавець. У противному ви­падку з’явиться можливість як для корупції, так і для несумлінної конкуренції.

     7. Правила призначення (звільнення) аудито­рів.

     8.Створення аудиторських комітетів у замов­ника аудиторських послуг.

Обидві вимоги (п. 7 і п. 8) мають бути регламен­товані через прийняття методичних рекомендацій для суб'єктів господарювання, у системі управління якими передбачається аудиторський комітет. Такі рекомендації повинні приймати державні регулятори відповідних ринків.

9. Установлення системи внутрішнього і зов­нішнього контролю якості аудиторських послуг. Не вдаючись до дискусії, що ж перевіряти - якість послуг чи наявність ефективної внутрішньої системи контролю за ним, приймемо апріорі, що наявність працюючої системи контролю є умовою певного рів­ня якості послуг аудиторів. Тому розпочинати зов­нішній контроль потрібно з перевірок наявності й ефективності внутрішніх систем контролю у суб'єк­тів аудиту.

10.Суспільний нагляд за професією. У цей мо­мент суспільний нагляд є каменем спотикання в су­перечках Аудиторської палати України з Міністер­ством фінансів України.

Одним із напрямків покращення аудиторської діяльності є застосування методу економіко-правового аналізу. Отже, економіко-правовий аналіз - це система прийомів та методів аналітичного дослідження бухгал­терських документів і наявних у них показників фінансово-господарської діяльності з метою виявлення й попередження правопорушень, а також оцінки ефективності застосування заходів соціального контролю у боротьбі з ними.

Методи економіко-правового аналізу та їх мож­ливостями стосовно виявлення шахрайства є наступні:

-           Метод стереотипів орієнтований на виявлення типових змін економічних показників, зумовлених конкретними способами вчинення правопорушення.

-           Метод сполучених порівнянь застосовують для конструювання блоків сполучених пар економічних показників шляхом розрахунку динамічних рядів їх­нього приросту за кілька звітних періодів і побудови відповідних графіків взаємозалежних змін динаміч­них рядів або пошуку можливо сполучених показни­ків, динаміка змін яких не існуватиме за нормальних умов.

-           Метод спеціальних розрахункових показників покликаний виявляти певні зміни економічних пока­зників у звичайних умовах господарської діяльності.

-           Метод коригуючих показників використовують для порівняння наявних у звітності або спеціально знайдених економічних показників з чинниками нав­колишнього середовища, в якому функціонує під­приємство.

В основі покращення якості  аудиторської діяльності лежить  саме підвищення кваліфікації  аудиторів. В таблиці 1 подано порівняння європейської ( в т.ч. світової) практики з українською та   визначені шляхи гармонізації  розглянутого зарубіжного  досвіду і українських реалій.

Таблиця 1

Шляхи підвищення кваліфікації аудиторів

Світова та європейська практика

Українська практика

Шлях гармонізації

Підвищення кваліфікації є обов'язковим для членів саморегу­льованих організацій (СРО) бухгал­терів

Підвищення кваліфікації є обов'язковим для всіх аудиторів незалежно від членства у СРО

Передача права на підвищення кваліфікації українським СРО аудиторів

Аудитори мають вільний вибір місця та програми підвищення кваліфікації

Аудитори мають вільний вибір програми, проте місце підвищення обмежено двома юридичними особами, які працюють за до­говором з АПУ

СРО має самостійно визначати центри підви­щення кваліфікації

Факт підвищення кваліфікації не пов’язаний законодавчо із автоматич­ним продовженням чинності сертифі­кату (США,Європа)

Факт підвищення кваліфікації є офіційною умовою (рішення АПУ) автоматичного про­довження чинності сертифікату

Відміна преференції або залишено її тільки для членів СРО

Підвищення кваліфікації здійснюєть­ся за програмами СРО або за тими програмами, які цікавлять або необ­хідні для якісної роботи самим ауди­торам

Програми затверджує винятково АПУ

Передача права на підвищення кваліфікації до СРО аудиторів

Програми мають обсяг від 6 до 40 год за накопичувальним принципом

Програми мають обсяг тільки 40 год.

Запровадження накопичувальної системи за­рахування годин

Провівши аналіз європейського  досвіду в порівнянні з українським досвідом, то в  Україні спираючись на європейський зразок аудиту потрібно запровадити наступне: суспільний (інколи його називають громад­ським) нагляд за аудиторською професією;підвищення відповідальності аудиторів за фі­нансову звітність об’єктів суспільного інтересу;підвищення вимог до суб’єктів аудиту, які здій­снюють аудит звітності об’єктів суспільного інтере­су;контроль якості професійних аудиторських по­слуг.

Висновок. Сьогодні для українського аудиту найприйнятнішою є форма делегованого технічного регу­лювання ринку аудиторських послуг. Умови її реалізації мають ґрунтуватися на наступних засадах:усі аудитори незалежно від того, практикують вони чи ні, зобов'язані перебувати в будь-якій суспіль­ній аудиторській (бухгалтерській) саморегульованій організації (СРО);СРО має охоплювати не менш як 25% усіх аудиторів країни;СРО повинна відповідати вимогам ЄС: мати власні системи сертифікації (атестації), підвищення ква­ліфікації, контролю якості послуг; мати систему накладання стягнень і апеляцій (дисциплінарна функція); задекларувати та дотримуватися технічних стандартів і Кодексу професійної етики;державні регулятори не втручаються в процес надання аудиторських послуг. Вони можуть установ­лювати вимоги до емітентів звітності (до самої звітності, її формат)' й змісту). Вони не встановлюють ви­мог до суб'єктів аудиту і не ведуть галузеві реєстри аудиторів;базові принципи ринку аудиторських послуг визначає законодавець через закон прямої дії;перетворення в регулюванні аудиту можуть (і повинні) опиратися на кращий зарубіжний досвід і ре­комендації міжнародних організацій, проте вони в жодному разі не мають бути механічною калькою з них.

Також  особливої уваги заслуговує впровадження системно-орієнтованого аудиту. Для ефективного функціонування якого потрібно:розширити коло   системних об’єктів аудиту;обґрунтувати методологію  та розробити методику її оцінки;новий формат висновку незалежного аудитора;приділяти увагу підвищенню кваліфікації аудитора;орієнтація на впровадження зарубіжного досвіду.Ці зміни зміцнять довіру суспільства до результатів аудиту і забезпечать затребуваність професії аудитора.

Література:

1.Головач В.В. Поняття аудиту //Аудитор України.-2012.-№ 2.-с.3-7.

2.Головач В. Поняття аудиту//Бухгалтерський облік і аудит.-2012.-№2-с53-57.

3.Головач В.Виявлення аудитором шахрайства та інших викривлень фінансової звітності методами економіко-правового аналізу// Бухгалтерський облік і аудит.-2012.-№5.-с. 28-39.

4.Редько О. Консолідація як європейська ідентифікація українського аудиту// Бухгалтерський облік і аудит.-2011.-№8.-с. 45-49.

5.Редько О. , Дмитренко І.Перспективи розвитку системно-орієнтованого аудиту в Україні // Бухгалтерський облік і аудит.-2011.-№9.-с.50-54.

6. Редько О. Концепція моделі регулювання аудиту в Україні // Бухгалтерський облік і аудит.-2012.-№ 1.-с.42-49.