Мишак О.О.
Національний університет
біоресурсів і природокористування України
Методологічні принципи гуманізації освіти у системі професійної
підготовки біотехнологів у ВНЗ
Перехід на нові
технології пред'являє нові, більш суворі вимоги
до кваліфікації робітників і особливо інженерно-технологічних
фахівців. Зростає потреба в біоінженерах -
дослідниках, які легко орієнтуються в
новітніх досягненнях біотехнологічної галузі, ерудованих, з розвинутим творчим
мисленням, здатних ефективно вирішувати весь комплекс завдань, що постануть
перед ними, з урахуванням гуманістичних пріоритетів та людських цінностей, до
яких спостерігається потужна тенденція у сучасному суспільстві. Все більша гуманізація біотехнології ставить перед вченими-біотехнологами
нові проблеми.
В таких умовах особливого
значення набувають наукові дослідження
гуманізації освіти у процесі професійної підготовки майбутніх біотехнологів,
оцінка реального стану і пошуку оптимальних
шляхів її реалізації.
Професійна освіта в
галузі біотехнології підпорядковується загальним
закономірностям і принципам, встановленим
в педагогіці.
При цьому
необхідно враховувати професійні особливості майбутньої діяльності фахівців
біотехнологів, а також створити сприятливі умови для реалізації ідей
соціально-етичного та гуманістичного розвитку в професійному становленні
студента.
Проблема
гуманізації та гуманітаризації освітнього процесу у вищих навчальних закладах
знайшла своє відображення в дослідженнях багатьох вчених, зокрема О.Барно,
С.У.Гончаренка, В.І.Добриніна,Т.Н.Кухтевича, М.Є.Добрускіна, М.І.Зязюна,
Є.Н.Шиянова, Ю.С.Красильника, М.І.Нещадима, І.О.Хорєва тощо.
Перетворення існуючої освітньої
системи в гуманістичну вимагають визнання підходів, що існують у
світовій педагогічній практиці, а також вироблення власних методологічних
принципів і підходів самореалізації педагогічної діяльності [1]. Сучасна освіта потребує розроблення нової методології
на основі принципу
гуманізації освіти, в центрі уваги якої
повинна знаходитися людина, що
формується як цілісна відповідальна особа і усвідомлює
себе суб'єктом діяльності.
Відзначимо, що вироблення методологічних
принципів гуманізації сучасної освіти привертає
увагу багатьох дослідників (Г.О. Балл, М.Н. Берулава, Т. Є.Солодова, К.О. Роджерс, В.І. Горбунов ).
Сприймаючи
освіту як процес, як систему методів і способів передачі й засвоєння знань,
виокремлено низку принципів її гуманізації:
Дотримуючись методології В. В. Краєвського, ми під
принципами будемо розуміти нормативні узагальнення найбільш високого рангу.
Вони об'єктивно обумовлені суспільними потребами, проте варіативні і рухливі. У
принципах фіксується знання про те, що не існує без наших спеціальних зусиль.
Для їх вираження необхідно, не тільки знати закономірності, враховувати цілі і
умови, в яких здійснюється освітній процес, але і мати уявлення про логіку та
зміст науки [2].
При
розробці методологічних принципів гуманізації освіти необхідно, як було вже
зазначено, враховувати логіку і зміст науки на сучасному етапі. Розвиток
освіти як системи має реалізовуватися через системні знання, необхідні для
вироблення цілісного мислення [3].
Сьогодні формується загальне
технологічне поле для багатьох сучасних спеціальностей, зокрема й біотехнологічної,
яке синтезує наукові досягнення та інформаційні технології, вироблені в самих
різних областях професійної і соціальної діяльності людини.
Ми переживаємо
період посиленої уваги до людини, коли формуються нові цінності гуманістичного спрямування. Вплив
даної тенденції виявляється в зміні таких структурних компонентів системи освіти, як
мета, зміст, форми і засоби освітньо-виховної діяльності.
Методологічні засади гуманізації освіти задають напрям у
підготовці фахівців. Розроблені принципи класифіковані по чотирьох групах, в залежності від існуючих
елементів педагогічної системи: а) загальні принципи організації навчального
процесу; б) принципи змістовної організації навчального матеріалу; в) принципи
організації процесу навчання; г) принципи організації виховного процесу. Навчання та
виховання розглядаються нами в єдності. Розкриємо змістовний сенс цих груп.
Загальні
принципи організації навчального процесу.
1. Урахування
конкретно-історичної соціокультурної ситуації розвитку суспільства. Даний принцип
дозволяє здійснювати оперативне реагування та мобільну адаптацію до мінливих
науково-технологічних і соціально-економічних умов.
Він передбачає вільну зміну змісту навчання з урахуванням
соціального замовлення, що сприяє подоланню розриву між освітою та умовами
життя суспільства, вимагає постійного оновлення та переробки навчального
матеріалу.
2.
Принцип варіативності означає право вибору студентом змісту освіти з позицій
власної унікальності. Він припускає різноманіття програм і підручників. При
цьому студент найбільшою мірою визначає свою індивідуальну освітню траєкторію.
3.
Поєднання індивідуальної підготовки і колективних форм роботи. Даний принцип
встановлює підходи до організації освітнього процесу, оскільки ідея гуманізації
освіти полягає у відході від масовості та стандартизації, де переважає
усереднений підхід і втрачається особистість.
4.
Переконаність педагога. Це найбільш значущий принцип організації навчального
процесу, оскільки в практиці освітньої діяльності реалізується суб'єктивований
проект гуманізації освіти. Пріоритетне значення надається формуванню у студентів Я-концепції,
моральної свідомості, розвиткові творчого потенціалу, розкриттю індивідуальної своєрідності. Роль викладача полягає в тому, щоб були створені умови для плідної навчальної
діяльності.
5.
Перехід від статистично орієнтованих до особистісно орієнтованих методів оцінки. Мабуть, це самий важко
здійсненний на практиці принцип гуманізації освіти. Відповідно до них,
стандарти повинні передбачати різні рівні досягнень і мати градації (різні
рівні) в рамках кожної компетенції. В ідеалі, необхідно враховувати
індивідуальний рівень можливостей, ступінь витрачених зусиль, якісну динаміку
успіхів кожного студента. Зусилля студента, який навчається на максимумі своїх
можливостей, повинні і оцінюватися максимально. [3].
Принципи
змістовної організації навчального матеріалу.
1. Принцип відмови від наукоцентрізма означає, що в
зміст освіти включаються сфери досягнень людства, що виходять за межі науки:
мистецтво, традиції, досвід творчої діяльності, релігія і т. д., які в
сукупності дають можливість цілісного і багатовимірного бачення проблеми. Даний
принцип має саме безпосереднє відношення до гуманізації освіти, оскільки сприяє
становленню цілісної особистості. Він зумовлює формування системного мислення,
єдиного бачення світу.
2. Принцип інтеграції передбачає відхід від
предметності: як і попередній, сприяє становленню цілісного світогляду. Він
передбачає міждисциплінарну побудову змісту навчального матеріалу в логіці
розумової чи практичної діяльності. При цьому необхідно зрозуміло показати можливості
переносу знань з однієї форми діяльності
до іншої.
3. Відмова від утилітарності. Суть даного принципу
полягає в тому, що освіта втрачає характерний для неї в минулому прагматичний характер
і стає самостійною цільовою цінністю, важливою складовою повноцінного життя
людини.
4. Принцип посилення ціннісних аспектів у змісті
матеріалу корелює з попереднім і детермінований ним. Мета
освіти – якість
людини. Тому основні гуманістичні цінності повинні стати змістом дисциплін не
тільки гуманітарного, а й професійного розділів навчального плану.
5. Принцип історизму передбачає культурологічну
реконструкцію знання, в ході якої студент здійснює відкриття істини, проходячи
той самий шлях, що і вчений. В іншому випадку знання
залишаться незасвоєними, поза історією та методологією.
6. Принцип врахування життєвих цілей і цінностей
студента вимагає спиратися на його інтереси і мотивацію в навчанні. У цьому
випадку зусилля педагогів спрямовуються на створення умов розвитку у студента
креативної, наднормативної спрямованості.
7. Врахування унікальності студента і його індивідуальних
особливостей виражається в тому, що навчальна діяльність буде продуктивною за
умовою індивідуального навчання.
Принципи організації процесу навчання.
Особистісно орієнтований підхід є
головним, засадним в ієрархії принципів гуманізації освіти. По суті,
всі інші
«працюють» на нього. Ми виходимо з того, що освіта повинна здійснюватися через
апеляцію до особистості.
Використання технологій
самоосвіти. Даний
принцип передбачає, що освіта має бути організована як процес саморуху по шляху
пізнання під керівництвом наставника. Дуже важливим є «навчання тому, як треба вчитися» і
«навчання тому, як треба думати», щоб навчання тривало все життя
і приносило радість.
Принцип орієнтації на засадні структури висуває на перший план зміст та мотиви до оволодіння
операційно-технічною стороною навчальної діяльності.
Дана норма ґрунтується на посилці,
що проблема сенсу життя є ключовою для людини, визначаючи потребу знову знаходити знання.
Принцип розвитку творчого мислення, рефлексії викликаний
потребами соціуму в підготовці фахівців, здатних вирішувати нестандартні завдання, діючи в умовах
невизначеності. Цей принцип
перш за все передбачає розвиток уміння критично мислити. В умовах «інформаційного вибуху» на людину обрушується
лавина інформації, яку необхідно вміти аналізувати, інтерпретувати і приймати
відповідне рішення. Слід економити сили студентів, не
витрачати їх
на запам'ятовування малоцінних знань, не допускати перевантаження пам'яті
на шкоду мислення.
Принцип діалогу, співробітництва визначає розвиток
комунікативних здібностей
студентів. Навчання передбачає спілкування між тими, хто має знання і досвід, і
тими, хто їх здобуває. Цей принцип вимагає
створення особливого психологічного клімату, атмосфери гуманності, успіху.
Необхідно позитивне ставлення до всіх студентів без винятку.
Принцип відмови від зовнішнього втручання встановлює, що
навчання повинно бути більш саморегульованим. Необхідно знайти оптимальну міру співвідношення зв'язків
управління з боку педагога і самостійності учнів. Студент може, опираючись на особистий досвід,
створювати власний оригінальний метод навчання, адже його неможливо навчити чогось, якщо він не хоче навчитися сам. Крім того, завданням викладача
також є формування у студентів потреби в
самоконтролі і самооцінці своєї діяльності.
Принцип індивідуалізації вимог
передбачає врахування особливостей розвитку студентів і таку організацію
навчання, при якій вони не відчували б інтелектуальних, моральних і фізичних
перевантажень. Проте викладання має проводитися на високому рівні складності,
оскільки навчання вимагає, як відомо, напруги.
Принципи організації
виховного процесу.
Принцип самоактуалізації, самореалізації передбачає
здійснення програми
особистісного зростання. У цьому сенсі роль ВНЗ – дати
можливість реалізації притаманій людині
активності самовдосконалення, а зміст освіти – у
розвитку суб'єктності, яка здійснюється в його прагненні до самореалізації, свободи,
відповідальності, сходженні до культурних цінностей та ідеалів.
Принцип спрямованості розвитку на зміну і перетворення умов
соціуму означає залучення людини
до повноцінного самостійного життя в громадянському суспільстві. Система освіти
повинна виховувати соціально активну особистість, бо її гуманізація передбачає не тільки глибоку освіченість
людини, а й, зокрема, рішучу
боротьбу проти зла і насильства.
Принцип створення умов для розвитку
особистості вимагає гуманізації освітнього середовища того чи іншого
навчального закладу, яка формує світоглядні якості, що визначають емоційні
ціннісні установки студентів.
Принцип урахування можливих змін в особистості студента
спрямований на подолання метафізичного підходу до сприйняття людини як якоїсь
статичної заданості. З позицій гуманізації освіти, унікальною і неповторною є
не тільки сама особистість студента, а й її стан у кожний конкретний момент
часу.
Принцип створення умов для реалізації студентом власних
етичних норм і установок, «права на захист» полягає в корінному переосмисленні
освітнього процесу, складовою якого стають розвиток демократичного стилю
взаємин між викладачем і
студентом, самими студентами в рамках гуманістичної моралі. Гуманістична
педагогіка включають в себе таку характеристику, як психологічна комфортність.
Принцип соціальної організації
життєдіяльності студента припускає розвиток комунікативних якостей, зумовлених
необхідністю взаємодіяти з іншими людьми; вміння виконувати різні соціальні
функції в групі і колективі, а також визначати своє місце в навколишньому
світі, державі, колективі, родині.
Таким чином, система
методологічних принципів відображає
особливості освіти як процесу в рамках концепції його гуманізації. Її треба
розглядати як сукупність рекомендацій до організації навчального процесу від
визначення мети до аналізу результатів.
Використана література:
1.Сидоренко В.К. Методологічні основи науково-пізнавальної педагогічної
діяльності. // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і
природокористування України; / ред. кол. Д. О. Мельничук (відпов. ред.):
наукове видання. Вип. 155. Ч. 1. Серія: "Педагогіка. Психологія. Філософія.
- К. : Вид-во НУБіП України, 2010. – 38-46с.
2. Краєвський В.В. Методологія педагогічні дослідження. – Самара: SGPI, 1994. – С.165.
3. Солодова Т. Є. Философия образования // Методологические
принципы гуманизации образования. – М., 2008. – №1 с. 245-251.