Ісаєва О.С.

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди, м. Харків, Україна

Формування мотивів професійної діяльності майбутніх лікарів

У західній психології проблеми мотивації вивчаються дуже плідно в теоретичному й експериментальному плані (X. Хекхаузен, G.W. Allport, T.W. Atkinson, A.H. Maslow). Для цих досліджень характерна доказовість, заснована на розмаїтті методик, що застосовуються. Їхні досягнення перебували в центрі уваги багатьох вітчизняних дослідників: В. Ковальова [1], О. Леонтьєва [2], С. Рубінштейна [3] та інших.

Великий інтерес представляє монографія X. Хекхаузена «Мотивація й діяльність» [4], у якій приділено увагу аналізу різних аспектів проблем мотивації в професійній діяльності.

Аналіз літератури засвідчує, що предметним компонентом моделі етико-професійних знань майбутнього лікаря є предмет діяльності.

Предметом професійної діяльності майбутнього лікаря є засіб задоволення потреби, створюваний в процесі спільної діяльності, який включає мотиви і зміст професійно-лікарської діяльності.

Мотиви професійно-етичної діяльності є причинами, що спонукують лікаря до здійснення своєї професійної діяльності й скорочення невідповідності між ним і необхідним продуктом. Їх зміст віднесено до однієї із трьох груп, що надають діяльності різної спрямованості: дійсну професійно-значущу – спонукує лікаря до повного втілення в предметі діяльності ознак продукту діяльності; частково професійно-значущу – характеризується прагненням втілити в предметі лікарської діяльності лише проміжні ознаки продукту; професійно-незначущу – самостійно безпосередньо не впливає на виробництво предмету діяльності, але може підсилити або послабити дію мотивів перших двох груп.

Зазначені напрями підготовки фахівців включають низку взаємозалежних, більш частних за змістом, форм підготовки: соціологічну, соціально-психологічну, медико-педагогічну, управлінську, екологічну, культурологічну тощо.

Отже, в основі медико-педагогічної етики й лікарсько-педагогічного такту як найважливіших компонентів медико-педагогічної культури виражені найважливіші властивості особистості: її здібності й готовність до здійснення професійної діяльності.

Медико-педагогічна етика й лікарський такт утворюють внутрішній світ фахівця медичного профілю й не піддаються прямому спостереженню, а виявляються побічно в процесі й результаті професійної лікарської діяльності, а також є невід'ємною частиною загальної культури особистості.

У результаті можна розглянути питання формування мотивації професійної діяльності майбутніх медичних працівників, виділяючи істотні характеристики лікарської діяльності.

В основі формування – основні компоненти гуманістичної професії лікаря з урахуванням образу «ідеального лікаря».

Аналізі медико-педагогічної літератури дозволяє виділити провідні компоненти гуманістичної професії лікаря, а саме: професійні знання, уміння й навички в галузі діагностики й лікування захворювань; клінічне мислення як особливий тип професійного логічного системного мислення, що є найважливішим орієнтиром у діагностичній і лікувальній діяльності; моральні, деонтологічні якості фахівця, що складають гуманістичне ядро його особистості.

Гуманітарні знання утворюють основу гуманістичних переконань особистості, які, в свою чергу, реалізуються в гуманній лікарській практиці. Усі ці компоненти особистості студента сприяють формуванню лікаря-професіонала.

Якісний аналіз даних, дозволяє констатувати, що в зміст поняття «ідеальний лікар» майбутні лікарі вкладають характеристики, що відбивають специфіку професійної ролі й індивідуально-психологічні особливості особистості. Ці характеристики стосуються різних сфер психології особистості: емоційно-вольової, дієво-практичної, потребнісно-мотиваційної, міжособистісно-соціальної, екзистенційної, моральної й когнітивно-пізнавальної.

Найбільше значення в характеристиці ідеального лікаря надається міжособистісно-соціальній сфері особистості, яка включає міжособистісний обміни інформацією, взаємодію, відносини тощо [5]. Міжособистісно-соціальним якостям притаманні такі характеристики, як: надання психологічної підтримки; емпатія, розуміння; уміння встановити терапевтичний альянс. Становить інтерес той факт, що багато студентів указують на необхідність поваги лікарем особистості й індивідуальності пацієнта, лікування не хвороби, а хворого; профілактики здорового способу життя; дотримання професійної таємниці, принципів автономності, правдивості, уважного ставлення до пацієнтів; знання й поваги їхніх прав. Перелічені вище характеристики вимагають від фахівців-медиків дотримання принципів і норм медичної етики.

Серед якостей, які утворюють моральну сферу, – моральні стани, дії, вчинки й властивості особистості. Найбільш часто студентами відзначаються такі особистісні якості, як доброзичливість, інтелігентність, відповідальність лікаря.

Характеризуючи ідеального лікаря, студенти виділяють такі характеристики даної сфери: моральна стійкість, висока духовність, справедливість, пунктуальність, безкорисливість і альтруїзм.

До дієво-практичної сфери відносять виявлення людини як діяча, що практично реалізує себе в навколишньому світі, і в характеристиці ідеального лікаря ця сфера представлена професійними вміннями. Серед професійних умінь студенти називають такі: висококваліфікований фахівець і професіонал; здатність надати будь-яку допомогу в будь-якій ситуації й у будь-який час; дотримання норм і основ медичної етики; проведення ретельного обстеження; турбота про пацієнта й після його видужання.

Когнітивно-пізнавальна сфера представляється як одержання, зберігання, дізнавання, відтворення й перетворення інформації. До неї відносяться когнітивно-пізнавальні стани, процеси й властивості особистості. В уявленнях студентів ця сфера наповнена характеристиками, що стосуються професійних знань ідеального лікаря. Ідеальний лікар має бути носієм міцної бази теоретичних знань; мати ерудицію; вирізнятися психологічною компетентністю; мати гнучкий і гострий розум; готовий повідомити пацієнту всю інформацію, яка його цікавить; вносити вклад у розвиток медицини.

Найважливішими в цій сфері є такі характеристики: оволодіння міцною базою теоретичних знань, ерудованістю й психологічною компетентністю.

У зміст поняття «ідеальний лікар» студенти включають також професійне самовдосконалення, любов до своєї професії, повну віддачу своїй професії, захопленість своєю справою, цінність і повага до власного життя й здоров'я, до життя й здоров'я оточуючих. Ці характеристики можна віднести до потребнісно-мотиваційної сфери, яка включає різні потреби (потреби, що має людина в певних умовах життєдіяльності й розвитку), мотиви (пов'язані із задоволенням певних потреб спонукання до діяльності) і спрямованості.

Безсумнівно, представлять інтерес і якості ідеального лікаря, які стосуються емоційно-вольової сфери особистості, що включають емоційно-вольові стани, процеси й властивості особистості. На думку студентів, лікар має бути врівноваженим, уміти контролювати емоційну сферу, життєрадісним й оптимістичним, спокійним, дисциплінованим, енергійним і активним, мати силу волі.

Екзистенційна сфера виявляється в станах самозаглиблення, переживаннях своєї самості, властивостях особистості, обумовлених причетністю свого буття у світі. До цієї сфери можна віднести такі якості «ідеального лікаря»: упевненість у собі; позитивна «Я-концепція»; автономність і прийняття автономії іншого; здатність до рефлексії; володіння яскравою індивідуальністю й самодостатністю; самоповага.

Хотілося б відзначити, що певну роль у понятті «ідеальний лікар» студенти надали й іміджу фахівця медичного профілю. На думку деяких з них, ідеальний лікар має бути чоловіком, що говорить про установку щодо чоловіка-лікаря як носія ділових якостей. Крім того, ідеальний лікар має бути акуратним, у білосніжному халаті, мати привабливу зовнішність і приємні манери, вести здоровий спосіб життя.

Отже, можна зазначити, що у своїх уявленнях студенти, насамперед, виділяють міжособистісно-соціальну сферу особистості ідеального лікаря. Це обумовлене глибоким усвідомленням майбутніми фахівцями постулату медичної етики, згідно з яким професійна діяльність лікаря – це діяльність у сфері спілкування, і однією із сторін успішності даної діяльності є достатній рівень розвитку міжособистісно-соціальних якостей, спрямованих на вміння встановити медико-педагогічне співробітництво з пацієнтом.

Для майбутніх фахівців також важливим є володіння достатнім рівнем знань і вмінь, що дозволяють переживати власну цінність як фахівця, почувати причетність до того, що відбувається. Наявність моральних, потребнісно-мотиваційних і емоційно-вольових якостей дозволяє лікареві досягнути самоактуалізації, бути успішним у своїй професійній діяльності, внести певний вклад у розвиток медицини.

Література:

1. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности / В.И. Ковалев. – М.: Наука, 1988. – 193 с.

2. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.

3. Рубинштейн С.Л. Принцип творческой самодеятельности: К философским основам современной педагогіки / С.Л. Рубинштейн // Вопросы психологии. – 1986. – № 4. – С. 101-109.

4. Хекхаузен X. Мотивация и деятельность: В 2т. / Х. Хекхаузен. – М., 1986. – Т. 1. – 408 с.

5. Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности / Н.И. Шевандрин. – М., 1998. – C. 25.