Педагогические науки / 3. Методические основы воспитательного про­цесса

К. пед. н., Мазін Василь Миколайович

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

реалізація гуманістичного потенціалу
спортивної діяльності у виховному процесі ДЮСШ

 

Становлення й розвиток особистості вихованця дитячо-юнацької спортивної школи (ДЮСШ) відбувається під впливом складної системи чинників, найважливішим з яких виступає характер тренувальної й змагальної діяльності. Спортивна діяльність, сама по собі, має величезний гуманістичній потенціал. Утім, цей потенціал не реалізуються автоматично в повному обсязі: його реалізація залежить від конкретних ситуацій і умов, під впливом яких на перший план виходять гуманістичні, або антигуманні орієнтири [3].

Проблема реалізації гуманістичного потенціалу спортивної діяльності у виховному процесі ДЮСШ частково висвітлювалася у працях Г. Грибан, Л. Мірошник [1], В. Лисяк [2]. Відзначимо, що у роботах зазначених авторів не приділено уваги аналізу особливостей спортивної діяльності у дитячо-юнацькому спорті, що суттєво впливають на реалізацію її гуманістичного потенціалу. У той же час, попередній аналіз літератури засвідчив, що існують суперечливі позиції щодо оцінки гуманістичної цінності дитячого спорту: йому дається або позитивна, або негативна оцінка. При цьому, для обґрунтування тієї чи іншої точки зору використовуються вагомі аргументи.

Результатом осмислення та узагальнення власного досвіду роботу у ДЮСШ, стала  експлікація низки особливостей спортивної діяльності дітей та підлітків, що обумовлюють неоднозначність її впливу на процес їхнього особистісного становлення.

Першою особливістю є те, що навчально-виховний процес у ДЮСШ традиційно спрямований на  формування у вихованців фізичних якостей, орієнтацію їх на досягнення високих спортивних результатів без урахування індивідуальних інтересів і цінностей особистості. Це гальмує їхнє особистісне зростання, і приводить до ускладнення входження до мікро- та макрооточення після припинення занять спортом.

Другою  особливістю є те, що спортивна діяльність в основу якої покладене суперництво, створює рівноїмовірні умови для формування як соціально схвалених особистісних цінностей так і цінностей, хибних, притаманних девіантним соціальним групам. Як відмічає В. Столяров, мета спорту високих досягнень не носить, у першу чергу, педагогічного характеру [3].

Третьою специфічною рисою виступає те, що ключове місце у формуванні й розвитку особистості вихованця відіграють особистісні якості, знання та вміння тренерів, їхня поведінка й вчинки, спосіб життя, стиль спілкування зі спортсменами, ставлення до своєї роботи.  Усе це позначається на вихованні у спортсменів гарного смаку, культури поведінки, відносин; формує правильне ставлення до моди, політики, інших людей.

Четвертою особливістю є те, що спрямованість вихованців на досягнення найвищого спортивного результату, утруднює основне навчання, що часто стає причиною їхнього низького загальноосвітнього рівня.

П’ятою особливістю виступає те, що тренування, участь у змаганнях вимагають від спортсменів максимального використання вільного часу для інших важливих аспектів життєдіяльності. У зв’язку із цим, від спортсменів потребуються  особливі вміння в самообмеженні й самоорганізації.

Шостою є те, що спортивна діяльність у ДЮСШ відрізняється відносною добровільністю: у виборі діяльності вихованці керуються не зовнішньою вимогою, не вимогою батьків, а власним рішенням, що стає передумовою формування зони «автономної поведінки». У той же час, значна кількість вихованців відвідують заняття не регулярно. При цьому  близько 85% вихованців із різних причин припиняють спортивну діяльність у ДЮСШ задовго до досягнення старшого шкільного віку, що в сукупності не сприяє цілісності виховного процесу.

Наш досвід показує, що відсутність уваги до подолання негативних аспектів спортивної діяльності, час від часу стає причиною девіацій особистісного розвитку вихованців, наслідком якого є їхня невлаштованість у житті, пасивність у трудовій діяльності та ін. Нерідко спортсмени високої кваліфікації після активних занять спортом, займаються антигромадською діяльністю, що часом приводить їх до скоєння злочину (Д. Сотніков, В. Собакарь, В. Ященко та ін.). Зважаючи на вищесказане, закономірним є розповсюджене уявлення про спортсменів, як про фізично міцних, здорових людей, які разом із тим, мають обмежений інтелект, низький рівень загальної культури й елементарної вихованості.

У тій же час, усталеною є теза про те, що проблему негативних наслідків для виховання особистості в дитячо-юнацькому спорті можна вирішити відносно просто: потрібно методично (дидактично, педагогічно) організувати спортивну діяльність, регулюючи її форму та інтенсивність [3, c. 22].

Оскільки спортивна діяльність у дитячо-юнацькому спорті нерозривно пов’язана з вихованням особистості юного спортсмена. Сказане рівною мірою відноситься й до виховного процесу, організація якого дозволила б більш повно реалізувати гуманістичний потенціал спортивної діяльності в процесі занять юних спортсменів у ДЮСШ.

Використовуючи дефініцію «організація виховного процесу» ми маємо на увазі, перш за все, цілеспрямований прогресивний спосіб упорядкування відносин і зв'язків між вихованцями, їхніми тренерами, а також середовищем, що представляє альтернативу стихійному впливу зовнішніх та внутрішніх факторів. Іншими словами, організація виховного процесу в спортивній школі полягає в науково обґрунтованому визначенні найбільш раціональної (в аспекті ресурсів і часу) і конструктивної (у змістовому аспекті) послідовності конкретних дій усіх суб’єктів виховної системи з метою цілеспрямованого формування соціально значущих рис вихованців.

Таким чином, особливості спортивної діяльності в системі дитячо-юнацьких спортивних шкіл (спрямування на  досягнення високих спортивних результатів без урахування індивідуальних інтересів і цінностей вихованців; створення рівноїмовірних умов  для формування як соціально схвалених особистісних цінностей, так і цінностей, притаманних девіантним соціальним групам; ключове місце особистості тренера; утруднення при поєднанні спортивної діяльності з навчанням та іншими аспектами життєдіяльності; відносна нерегулярність та короткочасність занять у ДЮСШ та ін.) детермінують  необхідність організації виховного процесу в контексті реалізації гуманістичного потенціалу. При цьому організація виховного процесу виступає цілеспрямованим прогресивним способом упорядкування відносин і зв'язків між вихованцями, їхніми тренерами, а також зовнішнім середовищем, і представляє альтернативу стихійному впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на особистісне становлення вихованців.

Література:

1.     Грибан Г.П. Активізація навчально-виховної роботи як засіб поліпшення дисциплінованості та успішності учнівської молоді у процесі занять фізичною культурою та спортом (На прикладі роботи Житомирської ДЮСШ при школі-інтернаті для дітей-сиріт) / Г.П. Грибан, Л.М. Мірошник, С.Г. Рожкова // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 1998. – № 2. – С. 76-78. – укp.

2.     Лисяк В.М. Задачи спортивних шкіл у формуванні інтересу до систематичних занять учнів фізичною культурою та спортом / В.М. Лисяк // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2006. – № 1. – С. 59-63. – Бібліогр.: 5 назв. – укp.

3.     Столяров В.И. Философия науки: методические материалы для аспирантов. – Ч. IV.: Введение в философию физической культуры и спорта (продолжение) / В.И. Столяров. – М.: Физическая культура, 2010. – 88 с.