Рудікова Віта Валеріївна

РВУЗ «Кримський гуманітарний університет» м. Ялта

Інститут педагогіки, психології та інклюзивної освіти

Аспірантка кафедри педагогічної майстерності вчителів початкових класів та вихователів дошкільних закладів

Формування соціальної активності

студентів-першокурсників в умовах

вищих навчальних закладів

Актуальність дослідження. Державна національна програма "Освіта (Україна XXI століття)" визначає стратегічну мету розвитку системи виховання молодого покоління України: забезпечення можливостей постійного духовного і культурного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу, але все це не буде досягнено в повній мірі, якщо ми не будемо спостерігати та формувати соціальну активність студентів першокурсників в умовах вищого навчального закладу.

Одним із напрямів реалізації поставленого завдання вивчення соціально активності є поетапна реалізація технології соціально активності першокурсників в умовах вищого навчального закладу. Якщо розглядати соціально активність як систему ціннісних орієнтацій, то основою його може стати ціннісне ставлення до самого себе. Важливо зрозуміти, що в центрі будь-якої педагогічної системи завжди стоїть людина - студент, який постає не тільки об'єктом цілеспрямованого педагогічного впливу, а й суб'єктом свого становлення як гармонійно розвиненої особистості. Для цього освіта повинна прищеплювати майбутнім фахівцям загальнолюдські цінності. Орієнтація на цінності - характерна риса людського існування. Без ціннісного підходу до явищ дійсності неможлива діяльність студента, ні його життя. Першокурсник у вищому навчальному закладі не тільки засвоює норми, традиції, цінності, систему ділових і особистісних відносин у групі, але і веде боротьбу за їхні переконання. Саме це забезпечує йому входження в колектив. Проблема полягає в необхідності ефективної адаптації та формуванні активності до нових видів діяльності, середовища через призму власних та суспільних ідеалів, інтересів, цінностей і норм.

Різні автори по-різному трактують поняття соціальної активності, часом протиставляючи, а деколи змішуючи його з поняттям суспільної активності (Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Д.М. Узнадзе, а також Г. М. Андрєєва, Л.І. Анциферова, ДМ. Архангельський, В.Т. Афанасьєв, М.С Каган, К.К. Платонов, А.В. Петровський, ЕТ. Юдінідр).

Аналіз літературних джерел дозволив нам визначити поняття цінностей діяльності. Отже, цінності діяльності˗дозволяють студенту задовольняти власні матеріальні, духовні та суспільні потреби і які виступають орієнтиром його соціальної та професійної активності.

Активна взаємодія особистості з природою і суспільством є методологічним принципом, що дає змогу розкрити специфіку її становлення у світі, що також змінюється; враховувати не тільки дії об'єктивних чинників на особистість, а й потенційні характеристики (у тому числі психічні властивості, якості, природні особливості тощо) самої особистості. Отже, активність є формою вираження потреб особистості, її характеристикою як суб'єкта життєдіяльності. Вона сприяє злиттю індивіда із соціумом і виділенню, збереженню свого „Я‟, тобто є способом формування, розвитку особистості та подолання зустрічних причин у процесі її становлення. Це досягається завдяки оптимальному використанню природних здібностей і можливостей індивіда, знаходженню оптимально˗індивідуального темпу. життя, своєчасному включенню особистості в соціальні процеси тощо. Соціальна активність є багатовимірною категорією, яка реалізується в системі цільових установок, ціннісних відносин та орієнтацій, що визначають мотиваційну сферу особистості, спрямованість її інтересів, нахилів, вибір способів діяльності й спілкування. Розрахувавши свої сили, можливості для досягнення мети, людина за допомогою активності мобілізує свої здібності, активізує бажання, долає інерцію. Мотиваційними спонуканнями до дії є будь˗які її потреби, передусім актуалізовані.

Найтиповішими мотивами, здатними спонукати студента до соціальної активності, є: прагнення змінити статус і зробити кар'єру; бажання розв'язати складне питання, від якого залежатиме успіх усього колективу; бажання принести користь; сподівання на те, що колектив стане більш незалежним і самостійним; можливість виявити себе і свої здібності тощо. Бажання досягти мети спричинює пошукову активність, спрямовану на зміну ситуації (вибір способів поведінки, координація зусиль, саморегуляція та ін.).
   Складний процес формування активності особистості завершується реальним вибором бажаного, тобто задоволенням потреб, але тільки за умови, що зовнішні спонуки не суперечать вже існуючим в особистісній структурі цінностям, не викликають внутрішнього дискомфорту, когнітивного дисонансу (інтелектуального конфлікту, за якого нова інформація суперечить усталеним думкам, уявленням), а нова орієнтація, що виникла в результаті вибору, відкриває особистості простір для задоволення своїх потреб.

Для подальшого педагогічного аналізу та отримання експериментальних результатів необхідно провести серед студентів ряд методик, які допоможуть визначити протиріччя між рівнем запитів студентів і їх реальними можливостями, а також розробити модель соціальної активності студентів, яка допоможе цілеспрямовано вплинути на процес соціальної адаптації та активності майбутніх спеціалістів.