Право / 2.Административное и финансовое право.

К.ю.н. Оксьом І. Г.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Україна

Адміністративно-правові засоби попередження правопорушень пеповнолітніх

Профілактика та попередження правопорушень неповнолітніми є важливою проблемою в українському суспільстві, яка має вирішуватися не лише за допомогою деліктологічних засобів, а й моральних, педагогічних, соціальних, психологічних. Вирішення цієї проблеми пов’язане із формуванням життєвої позиції неповнолітніх – майбутнього нашої держави.

Слід зазначити, що питання протидії правопорушенням серед неповнолітніх не втрачають своєї актуальності, ініціюючи безперервні дослідження сутності окресленого соціального явища, його стану, тенденцій, особливостей та заходів запобіжного впливу на його детермінанти. Дослідженню проблем протиправної поведінки неповнолітніх присвятили наукові праці такі вчені, як Ю. Александров, Ю. Антонян, А. Бандурка, М. Вєтров, Л. Давиденко, І. Даньшин, О. Джужа, А. Закалюк, А. Зелінський, С. Іншанов, І. Кариець, О. Клименко, І. Козубовська, І. Лановенко, П. Мельник, Т. Міньковський, А. Тузов, І. Туркевич, В. Філонов, Є. Фесенко, В. Шакун та ін.

Метою цієї статті є дослідження адміністративно-правових засобів впливу на формування молодої особистості, протидію правопорушенням неповнолітніх.

Правопорушення недоцільно досліджувати ізольовано від суспільних явищ та процесів. Це пояснюється тим, що динаміка, тенденції, як і розвиток громадянського суспільства, тісно пов’язані в процесом становлення та вдосконалення суспільних відносин, з кількісними та якісними змінами, які врешті-решт виводять суспільство на новий, якісно більш високий рівень розвитку [1, с. 13]. Молодь із притаманними її максималізмом, високою динамікою, схильністю до суттєвих змін у способі життя є невід’ємною складовою суспільства, що відчуває на собі постійний моральний та суспільно-політичний вплив. Саме соціальне середовище зумовлює формування матеріальних і духовних потреб, інтересів світогляду, ціннісних орієнтацій молодої особистості.

Особливості соціально-економічного та політичного устрою держави наповнюють змістом соціальні риси молоді, впливають на характер соціально-психологічного розвитку, формуючи, таким чином, відповідний соціальний образ молодої людини. Процес соціалізації, як розвиток і самозмінювання людини в рамках засвоєння і відтворення культури, здійснюється, відповідно до певного соціально-психологічного сценарію, зміст якого залежить як від рольової позиції суб’єкта, так і від впливу соціального мікроклімату, макросередовища [2, с. 12].

Моральне формування молодої особистості нерозривно пов’язане з включенням її до нормативної системи цінностей, що охороняються правом оволодіння нею правомірними формами поведінки, а також формуванням почуття соціальної відповідальності та солідарності з правом [3, с. 219].

На жаль, до негативного впливу оточуючого середовища здатен пристосуватися не кожен організм, перш за все молодий, тому саме ця категорія суб’єктів схильна до правопорушень.

У своїх дослідженнях провідні кримінологи і соціологи виділяють п’ять головних чинників, пов’язаних із соціальною сферою, які підштовхують неповнолітніх до скоєння правопорушення.

1. Негативний вплив сім’ї. Дослідження показують, що у переважній більшості неповнолітні правопорушники мали неблагополучну сім’ю. В Україні близько 40 % неповнолітніх правопорушників походять з неповних сімей, більше 5 % взагалі не знали батьків. Діти, відчуваючи себе у своїх сім’ях чужими, починають шукати контактів поза родиною і, на противагу їй, переносять негативний досвід і накопичену озлобленість на оточуючих.

2. Недоліки у шкільному вихованні. В умовах глибокої соціально-економічної кризи загальноосвітні школи і профтехучилища не забезпечують належне виконання виховної функції. Частина вчителів має недостатній рівень правової культури і професійної підготовки, не користується авторитетом в учнів. Відсутня нова концепція освіти і виховання учнів. Все це відчужує дітей від школи, вони втрачають до неї інтерес і перестають її відвідувати.

3. Незайнятість суспільно корисною працею. Щорічно багатьом випускникам середніх шкіл і профтехучилищ не вдається вступити до вузу або працевлаштуватися впродовж року. Нині підприємства відмовляються брати їх на роботу. Як наслідок, близько половини неповнолітніх правопорушників ніде не вчились і не працювали. Щодо працюючих неповнолітніх, говорити про виховний вплив на них з боку трудових колективів сьогодні взагалі не доводиться. Для підприємств, які перебувають у складному економічному становищі, головне завдання – вижити будь-якими засобами. На жаль, неповнолітніх робітників відраховують в першу чергу.

4. Негативний вплив мікросередовища. Підліткам властиве підвищене прагнення до спілкування, що полегшує їм соціалізацію. Знайшовши для себе референтну групу, підліток дуже дорожить своїм становищем в ній. Однак часто-густо він не може критично осмислити ситуацію. Груба сила, цинізм, нахабність, знущання над слабшими характерні для цього середовища. І тут роль дорослих у втягненні підлітків до злочину просліджується досить чітко.

5. Недоліки у діяльності правоохоронних органів з неповнолітніми, схильними до правопорушень. На жаль, не ефективно працюють підрозділи кримінальної міліції у справах неповнолітніх, орієнтуючись головним чином на розкриття вже скоєних правопорушень. Має місце небажання працівників проявляти активність у виявленні підлітків, яких потрібно ставити на облік та проводити з ними індивідуальну профілактичну роботу. Відсутня взаємодія з громадськістю. Що ж до служби у справах неповнолітніх, то вона сьогодні не в змозі дієво займатися профілактикою злочинів: бракує кваліфікованих кадрів і фінансування. До мінімуму зведено правове виховання підростаючого покоління. Все це призводить до того, що неповнолітні правопорушники упевняються у своїй безкарності, що в свою чергу, сприяє їх подальшій криміналізації [5, с. 102].

Щоб вирішити проблему попередження злочинності неповнолітніх в Україні необхідно не тільки вивчити реальні проблеми дітей і молоді, причини скоєння ними злочинів, розробляти відповідні запобіжні та коригувальні методи, а й мати високо кваліфікованих спеціалістів, здатних професійно впроваджувати розроблені концепції і профілактичні заходи у практику. Під запобіганням злочинності вчені розуміють діяльність, здійснювану державними органами і громадськістю, що повинна носити системний характер, як за комплексом заходів так і за колом суб’єктів, які їх здійснюють.

На нашу думку, для більш ефективного протистояння невпинному зростанню неповнолітньої злочинності необхідно максимально використати такий адміністративно-правовий та управлінський засіб, як розробка та реалізація загальнодержавних програм з профілактики та попередження даних правопорушень. Реформування адміністративно-правової, фінансової та господарської системи в Україні вимагає вдосконалення діяльності у сфері розробки, затвердження та реалізації загальнодержавних цільових програм як засобу адміністративно-планового впливу на окремі види правоохоронної діяльності. Такі адміністративно-правові перетворення мають сприяти забезпеченню реалізації та захисту прав людини та громадянина, а також прав юридичних осіб, територіальних громад та держави в цілому. Централізоване цільове планування як вагомий елемент організації правоохоронної діяльності завжди залишалося об’єктом уваги державних органів виконавчої влади. Побудова громадянського суспільства, лібералізація кримінального та адміністративного законодавства, реформування судової потребують перегляду існуючої системи розподілення функцій та повноважень щодо планування правоохоронної діяльності не тільки в рамках системи державного управління, але й між структурними елементами державної влади, місцевого самоврядування та громадянського суспільства. До того ж має бути врахованою специфіка історичного розвитку цільового планування правоохоронної діяльності в Україні на радянському етапі розвитку суспільства та за роки становлення незалежної держави, яка в багатьох аспектах обумовила сучасну ситуацію в цій сфері, зокрема по боротьбі із правопорушеннями неповнолітніх.

Література:

1. Орлова О. В. Гражданское общество и личность: политико-правовые аспекты. – М., 2005.

2. Криминология / Под.ред. Дж. Ф. Шели: Пер с англ. – СПб., 2003.

3. Пєтков С. В., Фісенко І. Ф. Актуальні питання морально-духовного виховання підростаючого покоління. Актуальні проблеми формування національної свідомості під час навчання у вищих навчальних закладах: Матеріали всеукраїнської конференції 9-10 листопада 2007 року. – Донецьк: Норд-Комп’ютер, 2007. – С. 218-222.

4. Шакун А. І. Злочинність неповнолітніх, нові виклики для України // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №6.

5. Злочинність неповнолітніх: причини, наслідки та шляхи запобігання: Навч. посібник/ С. І. Яковенко, Н. Ю. Максимова, Л. І. Мороз, Л. А. Мороз. – К.:Вид. Паливода А. В., 2006. – 260 с.