К.ю.н., доцент Шульженко І. В.,

магістрант Алексєєва М. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Проблеми правової охорони права інтелектуальної власності в мережі Інтернет

Всесвітня інформаційна мережа Інтернет є доступним кожному, повсякденним засобом передачі інформації будь-якого характеру. Останнім часом дедалі більшої популярності набуває інформування потенційних партнерів про діяльність підприємства за допомогою створення web-сайту, що підносить бізнес на якісно новий рівень.

Захист інформації за всіх часів був важливою темою. З появою Інтернету, коли інформація стала доступною й оперативною, питання про її захист стало більш актуальним. Недосконалість правової бази в сфері захисту інтересів власників авторських і суміжних прав в нашій країні збільшує цю проблему.

Хоча проблеми прав інтелектуальної власності досліджувалися багатьма як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями, зокрема такими як, Ч. Н. Азімов, І. А. Безклуб, М. М. Богуславський, Ю. Л. Бошицький, О. В. Дзера, А. С. Довгерт, Р. В. Дробов’язко, В. А. Калятін, О. В. Кохановська, Ю. В. Носік, О. М. Пастухов та іншими, але поки що в Україні відчувається недостатність наукових праць, присвячених проблемам захисту прав інтелектуальної власності.

Метою статті є визначення проблеми правової охорони права інтелектуальної в мережі Інтернет в сучасних соціально-економічних умовах.

Для досягнення поставленої мети авторами були поставлені наступні завдання:

- проаналізувати закордонний досвід охорони інтелектуальної власності в мережі Інтернет;

- внести пропозицій щодо удосконалення правової охорони інтелектуальної власності в мережі Інтернет.

Основними національними нормативними актами, що регулюють відносини використання об’єктів авторського права, у тому числі в мережі Інтернет, є Закон «Про авторське право і суміжні права» [1] та Цивільний кодекс України [2]. Вони визначають основні права та обов’язки осіб, які в той чи інший спосіб використовують інтернет-сайт.

Серед правових проблем, викликаних появою Інтернету, чи не найперше місце посідають авторсько-правові. По мірі того, як Інтернет буде все більше використовуватися як метод продажу і доставки інформації та результатів творчої діяльності, який не знає паперу та державних кордонів, питання охорони прав інтелектуальної власності на матеріали, доступні через Інтернет, будуть набувати все більшої важливості.

Авторське право є одним з найважливіших видів охорони інтелектуальної власності в Інтернеті в силу, як мінімум, двох причин. По-перше, більшість матеріалів, що передаються Інтернетом (тексти, зображення, звукові сигнали) є творами в юридичному сенсі і, таким чином, є предметом авторського права. По-друге, оскільки сама природа електронних телекомунікацій вимагає багатократного копіювання даних в процесі передачі їх каналами зв’язку та ознайомлення з ними необмеженого кола споживачів, природно, постають питання стосовно дотримання при такому копіюванні авторських прав [3].

Більшість порушень авторських прав в Інтернеті виражається в незаконному відтворенні і копіюванні музичних, художніх, літературних творів чи комп’ютерних програм без попереднього надання на це згоди автором чи правовласником. Також, враховуючи доступні сьогодні технічні засоби, має місце і порушення немайнових прав авторів, а саме плагіат, який може виглядати як немотивоване відтворення. Українським законодавством відтворення визначається так: «Виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер». Причому частина порушень є спонтанними, тобто внаслідок особливості функціонування телекомунікаційних мереж і комп’ютерної техніки, права в ретроспективі чинного законодавства все-таки порушуються самою технікою, а не з умисної волі особи.

Надсилаючи певний обсяг даних з одного куточка планети в інший, що беззаперечно є великим досягненням розвитку телекомунікацій, цей пакет даних копіюється багато разів, із сервера на сервер залежно від маршруту. Такий само процес відбувається навіть при обміні файлами із пристроєм, що перебуває поблизу через мережу. При цьому виникає питання, як саме такі дії впливають на дотримання авторських прав і як саме необхідно реформувати вітчизняне законодавство відповідно до такої ситуації [3].

В Україні майнові права на об’єкти авторського права, розміщені на інтернет-сайті, охороняються як нормами національного законодавства, так і чинними міжнародними договорами. У випадках несанкціонованого використання контенту в іншій країні міжнародні конвенції дозволяють охороняти об’єкти, створені в Україні, нарівні з об’єктами, що були створені в цій країні. Іншими словами, в разі порушення прав інтелектуальної власності українських правовласників в іншій країні застосовуються положення закону тієї країни, де відбулося таке правопорушення [4].

Для нашої країни, яка, на жаль, одержує суттєві претензії від розвинених країн та міжнародних організацій щодо піратських дій українських громадян та організацій, питання захисту інтелектуальної власності, у тому числі і в Інтернеті, є надзвичайно актуальним. Не викликає сумнівів те, що успішне розв’язання порушеної проблеми залежить від прозорої та послідовної державної політики органами виконавчої, законодавчої та судової влад та активного співробітництва з відповідними міжнародними організаціями.

Не зважаючи на недосконалість нашого законодавства у сфері інтелектуальної власності, ця проблема продовжує бути актуальною  для всього світового суспільства. Дивлячись на наших зарубіжних колег ми можемо вдосконалити існуючі норми, враховуючи нові прецеденти, юридичну, судову практику та інші надбання суспільства, та створити власну модель цивілізованого ринку інтелектуальної власності в  українському секторі мережі Інтернет.  Основою її мають стати своєрідні копірайт-центри, що займатимуться видачею ліцензій на використання творів, матимуть власну базу даних та контролюватимуть отримання авторами виногороди. Отож, особа чи організація, що хоче отримати право на використання певного авторського твору, може звернутися до цього центру, який, у свою чергу, буде контактувати із авторськими товариствами. Але реалізація такої системи неможлива без створення всесвітньої бази даних та обміну інформацією на державному рівні. Над  розробкою   загальної мережі, що дозволить  країнам використовувати єдину пошукову стратегію та обмінюватися інформацією вже  працюють  патентні відомства США, Японії та ряду країн Европи. Наші російські колеги розглядають у найближчому майбутньому можливість створення веб-депозитарію – спеціалізованого архіву для об’єктів інтелектуальної власності, що розміщені в електронному вигляді в мережі Інтернет. Це дасть можливість автору у випадку виникнення суперечки підтвердити свої права на твір.

Отже проблема захисту прав власності в мережі Інтернет носить комплексний характер. На наш погляд, для вирішення вищевказаної проблеми потрібно:

по-перше, передбачити техніко-юридичний механізм забезпечення доказів неправомірного розміщення об’єктів авторського права в мережі Інтернет;

по-друге, враховуючи безкордонний характер Інтернету, визначити у Цивільному процесуальному Кодексі України територіальність подачі позову для захисту права інтелектуальної власності;

по-третє, враховуючи масовий характер порушення авторських права в мережі Інтернет удосконалити технічні можливості пошуку правопорушника через мережу Інтернет;

по-четверте, шляхом кодування, шифрування та забезпечення контролю доступу посилити технічний захист об’єктів авторського права.

Література:

1. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44, Ст. 356.

3. Борисенко І. Л. Особливості самозахисту прав інтелектуальної власності в глобальній мережі Інтернет / І.Л. Борисенко // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 1. – С. 197 – 201.

4. Денисюк М. Інтелектуальна власність та Інтернет: нові можливості чи нові проблеми? / М. Денисюк // Інтелект. власність. – 2009. – № 6. – C. 9 – 12.