ФЕНОМЕН «ВІДРИВУ» ПОХІДНИХ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ ЯК ДЕСТРУКТИВНИЙ ЧИННИК МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ОБМЕЖЕННЯ СФЕРИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИНАМИ НАЙМАНОЇ ПРАЦІ

Лавріненко О. В.

кандидат юридичних наук, доцент,

Донецький юридичний інститут МВС України

Феномен «відриву» похідних юридичних фактів як деструктивний чинник механізму реалізації принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці

У теорії управління інформація підрозділяється на первинну й похідну (зведену, узагальнену). На думку теоретика права В. Б. Ісакова, з якою ми солідаризуємося, це, справді, може вважатися ґрунтом (підставою, критерієм) для класифікації юридичних фактів на первинні та похідні.[1] На наш погляд, в якості прикладу такого юридичного факту можна привести факт наявності у особи статусу працівника (найманого працівника). За своїм змістом факт перебування в трудових відносинах, наявності статусу найманого працівника — це похідний юридичний факт, котрий «надбудовується» над групою більш конкретних обставин — умов визнання особи працівником, себто особою, яка працює за наймом. Виникненню й оформленню цього похідного юридичного факту передує передбачена законодавством правова процедура — процедура працевлаштування, у тому числі укладення між особою та роботодавцем трудового договору, видання наказу про прийняття на роботу, установлення випробування при прийнятті на роботу тощо. Тут можна погодитися з висловленою в сучасній теорії юридичних фактів думкою про те, що «использование в законодательстве производных юридических фактов... свидетельствует об определенном уровне развития правового института (у нашому випадку — правового інституту трудового договору. — О. Л.), отрасли права (наразі — трудового права. — О. Л.). Юридико–фактические обобщения складываются не сразу, они вызревают постепенно, в ходе исторического движения законодательства и правоприменительной практики. Их использование расширяет возможности правового регулирования, так как, уточняя первичные юридические факты, можно оперативно менять диапазон применения норм права (расширять или сокращать круг регулируемых правом ситуаций), не меняя при этом производные юридические факты и не ломая всей структуры правового регулирования... Производные юридические факты способствуют лучшей координации правовых отношений...» [1, c. 591].

Разом із тим, тут слід взяти до уваги й те, що у похідних юридичних фактів існують і негативні сторони.[2] Стосовно трудового договору таким механізмом можна вважати, зокрема, приписи ст. 22 КЗпП України про гарантії при укладенні трудового договору та ст. 24 КЗпП України про те, що трудовий договір уважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи, або про те, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору, а також про заборону укладення трудового договору із громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.

Гадаємо, що спроби деяких дослідників, законотворця, судів «відірвати» статус державного службовця, працівника органів внутрішніх справ України від родового статусу найманого працівника — це не що інше, як те від чого прямо й категорично застерігає, зокрема, один з авторів сучасної теорії юридичних фактів — професор В.Б. Ісаков, коли, як уже зазначалося вище, наголошує: «Производный юридический факт может «оторваться» от лежащих в его основе первоначальных юридических фактов, войти с ними в противоречие», а «для того чтобы этого не случилось, содержание производных юридических фактов должно быть отчетливо «расшифровано» в нормах права» [1, c. 591].Уточнимо, що в нашому випадку «розшифрування» має здійснюватися як на рівні загальних положень про сферу дії норм трудового права та випадки й межі диференціювання в КЗпП України, так і в змісті спеціальних норм законів України «Про державну службу» та «Про міліцію», а також обов’язково — відповідних підзаконних приписів Положення про проходження служби в ОВС. Саме на цю обставину вже неодноразово наголошувалося в науці [2–9].

Література

1. Исаков В. Б. Юридические факты: прошлое, настоящее, будущее / В. Б. Исаков // Российский ежегодник теории права. — 2009. — № 2. — С. 585–604.

2. Лавриненко О. В. Актуальные проблемы реализации принципов трудового права в системе правового регулирования служебно–трудовых отношений работников ОВД / О. В. Лавриненко // Вопросы гражданского права в деятельности правоохранительных органов : материалы Международной научно–практической конференции, (Нижний Новгород, 23 мая 2012 г.). — Нижний Новгород : Нижегородская академия МВД России, 2012. — С. 48–53.

3. Лавриненко О. В. Проблемные вопросы механизма реализации отраслевого принципа единства и дифференциации правового регулирования трудовых отношений / О. В. Лавриненко // Актуальні проблеми регулювання відносин у сфері праці та соціального забезпечення : тези доповідей та наукових повідомлень учасників III Міжнародної науково–практичної конференції, (м. Харків, 7–8 жовтня 2011 р.). — Харків : Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» ; Кросроуд, 2011. — С. 107–122.

4. Лавріненко О. В. Державна служба працівників органів внутрішніх справ та принципи її регулювання: дискусійні підходи / О. В. Лавріненко, Т. Ш. Акаєв // Господарсько–правове, цивільно–правове та фінансово–правове забезпечення розвитку економіки України : тези доповідей та наукових повідомлень учасників Всеукраїнської науково–практичної конференції, (м. Донецьк, 25 листопада 2011 р.) : у 2 ч. — Донецьк : ДЮІ МВС України, 2011. — Ч. 1. — С. 43–47.

5. Лавриненко О. В. Место и значение институтов трудового права в механизме правового регулирования служебно–трудовых отношений работников органов внутренних дел / О. В. Лавриненко // Вестник Академии МВД Республики Беларусь. — 2010. — № 1. — С. 221–226.

6. Лавриненко О. В. Проблемы и особенности реализации принципов и норм трудового права в законодательстве о службе в органах внутренних дел Украины : монография / О. В. Лавриненко. — Донецк : Ноулидж — ДЮИ ЛГУВД им. Э. А. Дидоренко, 2010. — 474 с.

7. Лавриненко О. В. Служебно–трудовая деятельность работников ОВД и принципы ее правового регулирования: проблемные аспекты / О. В. Лавриненко // Известия Гомельского государственного университета имени Франциска Скорины. — 2010. — № 1. — С. 64–69.

8. Лавриненко О. В. Специальное трудовое законодательство о службе в органах внутренних дел: проблемы и пути их преодоления / О. В. Лавриненко // Вестник Академии МВД Республики Беларусь. — 2009. — № 2. — С. 184–188.

9. Лавриненко О. В. Проблемы дефинирования, характеристики содержания и систематизации отраслевых принципов трудового права и принципов правового регулирования служебно–трудовых отношений работников органов внутренних дел: философско–правовой и теоретико–методологический анализ современной научной доктрины / О. В. Лавриненко // Российский ежегодник трудового права. — 2008. — № 4. — С. 534–568.

[1] «В основе этого деления лежит, с одной стороны, содержание юридических фактов, а с другой — их взаимоотношение между собой. В правовом регулировании достаточно широко используются фактические обстоятельства, которые в виде своеобразной «надстройки» возвышаются над первичными юридическими фактами, представляют их обобщенное, систематизированное выражение» [1, c. 591].

[2] «Производный юридический факт может «оторваться» от лежащих в его основе первоначальных юридических фактов, войти с ними в противоречие. Для того чтобы этого не случилось, содержание производных юридических фактов должно быть отчетливо «расшифровано» в нормах права. Из содержания нормы права должно быть видно, кто устанавливает и оформляет правовой факт обобщающего характера и несет ответственность за его содержание. Должен существовать механизм контроля содержания производных юридических фактов, позволяющий признавать их недействительными и выводить из правового регулирования в случае утраты ими своего содержания» [1, c. 591].