Рябуха А. В.

НУ «ЮАУ ім. Я. Мудрого»

ІПСК для МВС України 5курс 4 група

Встановлення причин та умов ,що сприяли вчиненню злочину, як механізм реалізації завдання Кримінального кодексу України по запобіганню злочинам

Одним із основних завдань Кримінального кодексу України є запобігання злочинам (ч.1ст.1ККУ). Якісна реалізація даного положення напряму залежить від процесуального механізму, що регламентується нормами КПК.

Нині діючий КПК передбачає обов’язок органів дізнання, слідчого, прокурора при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи, виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню злочину та вжити заходи по їх усуненню шляхом винесення відповідного подання (відповідно до ст.. 23, 23¹ КПК), чітко визначені суб’єктний склад та правові форми реагування уповноважених на те осіб (органу дізнання, слідчого, прокурора). В Україні ще з радянських часів сформована позитивна практика реалізації даних положень законодавства.

Проте, прийняття нового КПК, як основного за змістом, нормативно-правового акта кримінально-процесуального законодавства та його вступ вже в найближчий час – може докорінно змінити ефективність та своєчасність практичного виконання одного з завдань кримінального права по запобіганню вчиненню злочинів.

Щоб обґрунтувати доцільність включення норми, про обов’язок встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину до нового КПК, необхідно встановити її зміст (за відсутності законодавчого визначення) та практичне значення.

Виходячи із загально філософських понять та кримінологічної доктрини, причини злочину - це активні фактори, які викликають у певної особи інтереси, потреби й мотиви для його вчинення. Для кожної особи, що вчинила злочин вони є суб’єктивними, пов’язаними з особистісними якостями, що формувались впродовж всього життя.

Встановити причини злочину є не що інше як вивчити особу обвинуваченого чи підозрюваного, визначити її негативні риси, які за певних обставин призвели до вчинення нею злочину. Діяльність уповноваженої особи, по встановленню причин злочину, знаходить своє відображення у матеріалах кримінальної справи, так як вони враховуються судом під час визначення виду і міри покарання.

Умови, що сприяли вчиненню злочину - це статичні фактори, складаються з навколишньої обстановки. В кримінології умови прийнято розподіляти на суб’єктивні і об’єктивні.

Суб’єктивні умови – це негативні психологічні і моральні якості людей, що оточують злочинця й знаходять своє відображення в морально-психологічному портреті злочинця. Негативні якості людей (населення) позначаються на їх орієнтації, поведінці, суспільній діяльності і утворюють сприятливу атмосферу для виникнення злочинного задуму і досягнення злочинцем поставленої ним мети.

Об’єктивними умовами злочинності вважають соціальні протиріччя, які безпосередньо не залежать від свідомості і волі населення. Це умови історично сформовані впродовж тривалого часу, що підтримують стан соціальної напруженості в суспільстві і сприяють злочинності (гостра соціальна нерівність, тощо). Для їх встановлення необхідно провести аналітичну роботу з узагальнення значного масиву кримінальних справ певної категорії, а усунення потребує здійснення – глобальних економічних та соціальних заходів.

Дані що отримують від встановлення вище згаданого об’єкту дослідження, при провадженні кримінальної справи, мають аналітичне значення для визначення інструментів та об’єкту впливу, для превенції злочинних проявів. Якісно проведена робота по встановленню причин та умов, що сприяли вчиненню злочину має значну профілактичну цінність. Профілактика злочинності – це багаторівнева система державних і громадських цілеспрямованих заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов злочинності. Ця діяльність має на меті не тільки скоротити кількість злочинних проявів, але і зменшити матеріальні збитки від злочинності.

Новий КПК в своєму змісті не передбачає обов’язку сторони обвинувачення по встановленню причин та умов, що сприяли вчиненню злочину. За відсутності останнього, вивчити стан і тенденції злочинності, причини й умови, що впливають на її територіальні особливості, а значить ефективно здійснювати профілактичну діяльність злочинів – не можливо, що в кінцевому наслідку може призвести до зростання рівня злочинності. Така законотворча новація не сприятиме дієвому запобіганню злочинності на етапі досудового розслідування, зведе нанівець слідчу профілактику як таку, та послабить механізм реалізації передбаченого завдання Кримінального кодексу України по запобіганню злочинам.

Тому, вважаю за необхідне внести зміни до ст.91 Нового КПК доповнивши перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні нормою про встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, а також доповнити його нормами, аналогічними ст..23 та 23¹ діючого КПК України, або виключити із завдань Кримінального кодексу України (ст.1ККУ) - запобігання злочинам.