Психология и социология

Асистент Третьякова И.С., студентка 3 курсу Шевченко К.Л.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

Вплив гендерного фактору на прояв агресивності майбутніх педагогів

Постановка проблеми. Соціально-економічна, політична, духовна криза, і як наслідок – масове зубожіння значної частини українського народу; неймовірний темп життя й постійна боротьба за існування породжує різні психічні, психологічні й моральні аномалії в розвитку сучасної людини. Агресія, жорстокість, насильство – от атрибути цих явищ, які в першу чергу заражають підростаюче покоління і перетворюються в агресивну поведінку.

Дослідженню феномену агресивної поведінки – її сутності, причин виникнення, типології – присвячено чимало праць зарубіжних і вітчизняних науковців, серед яких А. Бандура, JI. Берковіц, Г. Бреслав, Р. Берон, Д. Коннор, К. Лебединська, Н. Левітів, Ю. Можгінскій, А. Налчаджян, А. Патерсон, М. Райська, A. Реан, Д. Річардсон, Л. Семенюк, І. Фурманов, О. Шляхтін та ін. Проблеми вікових та гендерних особливостей агресивної поведінки учнів присвячено низку наукових досліджень Л. Берковець, Н. Зинов‘євої, В. Оржеховської, Н. Платонової. Цілий ряд праць і наукових течій присвячено розкриттю проблеми підліткової агресивності, але нажаль майже відсутні дослідження впливу гендерного фактору на прояв агресивності студентів-майбутніх педагогів. Саме це й зумовило наш вибір теми дослідження.

Аналіз стану розробленості проблеми. Аналіз наукової літератури показав, що різні автори визначають агресію як поведінку, стан і властивість особистості, тобто спостерігається неоднозначність трактування цього психологічного явища. Так, під час розгляду агресивної поведінки як окремого випадку психологічної категорії діяльності, поняття агресії ототожнюють з поняттям агресивної поведінки. Відмінність між термінами, на думку С.Л. Соловйової, пов‘язана з акцентом, який ставиться або в плані загальнофілософської і загальнопсихологічної кваліфікації подій (як агресія), або в плані оцінки конкретних дій індивіда (як агресивна поведінка). Автор називає умови, за котрих конкретні дії (вербальні або фізичні) трактуватимуться як агресивні: знаходження в контексті соціальних взаємовідносин; ініціатива і спрямованість дій проти конкретної людини або групи людей; демонстрація переваги в силі або застосування сили відносно людини або групи людей; нанесення шкоди, збитку [4, с.5]. Більшість авторів визначають агресію як деструктивну поведінку, яка суперечить нормам і правилам поведінки в суспільстві, спричиняє фізичні пошкодження або психологічний дискомфорт.

В психології агресивність найчастіше тлумачать як властивість особистості, котра виражається в готовності до агресивних дій для реалізації своїх цілей і характеризується агресивним сприйняттям та інтерпретацією поведінки іншої людини. Проте С.Л. Соловйова під агресивністю розуміє схильність до агресії, відзначаючи, що властивість агресивності в структурі особистості визначає перевагу ситуаціям, які схиляють до здійснення агресії, що, у свою чергу, веде до підкріплення вже існуючих особистісних диспозицій. Цікавою є думка Л.А. Андреевої та П.Ю. Костянтиново, що агресивність, як і жорстокість, є властивістю особистості як соціальної істоти, оскільки особа формується в суспільстві [1, с.9]. Вони зазначают, що агресивна особа бажає використовувати насильницькі засоби для реалізації своїх цілей, а результат насильницьких дій – заподіяння шкоди людям, але поняття „агресивність” ширше, ніж поняття „жорстокість” [1, с.12-13]. Отже агресивність – більш широке моральне поняття, оскільки не завжди агресивні дії носять жорстокий характер, але будь-яка жорстокість завжди агресивна.

Метою статі є визначення впливу гендерного фактору на рівень прояву агресивності сучасних студентів-майбутніх педагогів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Чи існує різниця між хлопцями і дівчатами, як суб‘єктами та об‘єктами агресивної поведінки? Дійсно, і здоровий глузд, і звичайні спостереження показують, що певна різниця, безумовно існує. По-перше, прийнято вважати, що хлопці агресивніші, ніж дівчата; по-друге, широко поширена думка, що за всіх рівних умов хлопці частіше виступають як мішені агресії, ніж дівчата.

Встановлено, що відмінності, як правило, відносять за рахунок генетичних чи соціальних факторів. З одного боку, стверджується, що чоловіки вже на генетичному рівні запрограмовані на більшу схильність до агресії, ніж жінки. З іншого, – у багатьох культурах вважається, що представники чоловічої статі не лише є, а й мають бути грубішими, самовпевненішими й агресивнішими за жінок. Однак природа цих відмінностей значно складніша, ніж загальноприйнята точка зору [2, с.39].

Гендерні відмінності в агресії найбільш помітні у фізичних формах агресії, а також у ситуаціях, коли до агресії вимушені звернутися (наприклад, у процесі виконання певної соціальної ролі) на відміну від ситуацій, коли її застосовують без усякого примусу. По-друге, схильність хлопців демонструвати вищий рівень агресії очевидніша після сильної провокації, ніж за її відсутності.

Дівчата, як правило, вважають агресію засобом вираження гніву і зняття стресу шляхом вивільнення агресивної енергії. Хлопці ж, навпаки, ставляться до агресії як до інструменту, вважаючи її моделлю поведінки, яку застосовують для одержання різної соціальної чи матеріальної винагороди. Хлопці більш схильні до прямих форм агресії, а дівчата віддають перевагу опосередкованим діям, які вражають „ворога” обхідним шляхом. Сьогодні спостерігається тенденція до активізації агресивності серед дівчат. Якщо 10 років тому її проявляли 5-7% дівчат серед правопорушників, то нині – 15-17% [3, с.42].

Для виявлення особливостей впливу гендерного фактору на прояв агресивності в юнацькому віці нами було проведено експериментальне дослідження, в якому брало участь 40 студентів 3 курсу природничо-географічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, з яких 23 респонденти – дівчата, і 17 – хлопці. Дослідження здійснювалося протягом вересня-листопада 2012 року і включало збір емпіричного матеріалу з використанням наступних діагностичних методик: „Діагностика стану агресії” (Опитувальник Басса-Дарки), Опитувальник „Самооцінка психічних станів особистості (Г.Айзенка)”.

Обстежуючи стан агресії студентської молоді за допомогою Опитувальника Басси-Дарки ми визначили, що, найбільш вираженими за шкалами у представників чоловічої статі виявилися фізична агресія (середній рівень виявлено у 88,2%), непряма агресія (середній рівень мають 70,6%), негативізм (високий рівень прояву виявлено у 35,3%) та вербальна (високий рівень мають 35,3%) агресія; найменш – підозрілість та роздратування. У дівчат найбільш вираженими виявилися почуття провини (високий рівень мають 39,1%), вербальна агресія (середній рівень було виявлено у 69,5%), негативізм (високий рівень мають 26,1%) та непряма агресія (середній рівень виявлено у 69,5%), на відміну від хлопців, найменш вираженими є фізична агресія (у студентів протилежної статті вона займає середнє положення). Після підрахування величини індексу агресивності ми визначили, що: у представників чоловічої статі індекс агресивності дорівнює 18, що вказує на норму, у дівчат цей індекс дорівнює 15, 8, що вказує на рівень нижче за норму агресивності. Після підрахування величини індексу ворожості, можна зазначити наступне: у хлопців індекс ворожості дорівнює 11,4, що вказує на вищий за норму рівень ворожості, у дівчат цей індекс дорівнює 9,3, що вказує на норму.

Після проведення обробки та інтерпретації результатів методики „Самооцінка психічних станів особистості (Г.Айзнка)” за шкалою прояву агресії ми отримали наступні результати: серед дівчат природничо-географічного факультету низький рівень агресії характерний 30,4% досліджуваних, середній – 47,9%, високий – 21,7%. Що стосується хлопців, то низький рівень тривожності характерний 29,4% студентів, середній – 58,8%, високий – 11,8%.

Підсумовуючи результати проведеного дослідження ми можемо зазначити, що в юнацькому віці агресивні дії є засобом досягнення значущої мети, способу психологічної розрядки, способу задоволення потреби в самореалізації i самоствердженні. Більшість студентів мають яскраво вираженні таки форми прояву агресивності, як вербальна агресія, докори сумління i відчуття провини. Подібна тенденція може виявитися проявом захисних механізмів у поведінці студентів у ситуаціях загрози їх особистісної автономії.

Висновки. Донедавна традиційним була думка про те, що представники сильної статі більш агресивні, ніж жінки, а також те, що чоловіки значно частіше виступають у ролі безпосередніх об‘єктів нападу. Це пояснювалося головним чином фізіологічними особливостями, насамперед високим рівнем концентрації в чоловічому організмі ряду гормонів. Але це не повинно означати, що чоловіки зобов‘язані демонструвати більш високий рівень агресії, ніж жінки. Так, з наведених результатів нашого експериментального дослідження ми впевнено можемо сказати, що сьогодні у зв‘язку зі змінами в свідомості сучасних жінок у них спостерігається тенденція до маскуліності, до чоловічої моделі поведінки, що зумовлює підвищення рівня агресії та агресивності у представників жіночої статі.

В перспективі плануємо визначити фактори, що впливають на підвищення рівню прояву агресивності у представників обох статей під час навчання у вищому педагогічному закладі освіти.

Література

1. Андреева ЛА. Влияние жестокости преступного поведения на уголовную ответственность / Андреева ЛА., Константинов П.Ю. – СПб.: Изд-во «Юридический Центр-Пресс», 2002. – 210 с.

2. Платонова Н.М. Агрессия у детей и подростков / Н.М. Платонова. - Санкт-Петербург: Речь, 2004. – 114с.

3. Ролінський В.І. Насильство щодо неповнолітніх: проблеми, профілактика / В.І. Ролінський. - Одесса: ОЦНТЕІ, 2003. – 202с.

4. Соловьева С.Л. Агрессивность как свойство личности в норме и в патологии: автореф. дис. … докт. психол. наук / С.Л. Соловьева. – СПб., 1996. – 42 с.