Мастепан А.М., Марусяк О.І., Автомобільно-дорожній інститут Дон НТУ, м. Горлівка

Ідентифікація небезпек для учасників дорожнього руху

Під ідентифікацією небезпеки для учасників дорожнього руху слід розуміти процес виявлення та оцінки характеристик дорожньо-транспортного середовища, наявності необхідних нормативно-правових актів і відповідних факторів соціального середовища, що є достатніми для розробки профілактичних та оперативних заходів, спрямованих на зменшення небезпеки для учасників дорожнього руху.

Методи виявлення небезпеки для учасників дорожнього руху потрібно поділяти на:

реєстраційний – полягає у використанні інформації про підрахунок конкретних подій, наприклад таких, як ДТП, кількості постраждалих у них, витрат якихось ресурсів);

інженерний – визначають небезпеки, які мають імовірнісну природу походження);

експертний – спрямований на пошук відмов та їхніх причин. При цьому створюється спеціальна експертна група, наприклад, при експертизі ДТП, комісійному обстеженні автомобільних доріг;

соціологічний – застосовується при визначенні небезпек шляхом дослідження думки населення (соціальної групи); формується шляхом опитів);

органолептичний – використовується інформація, що отримується органами чуття людини (зором, дотиком, нюхом, смаком і ін.). Приклади застосування – зовнішній візуальний огляд автомобілів, автомобільних доріг і мостів при комісійному їх обстеженні; визначення на слух (за монотонністю звуку) чіткості роботи двигуна тощо.

Далі розглянуті процеси виявлення характеристик дорожньо-транспортного середовища, які мають відповідати потребам уразливих учасників дорожнього руху, а також оцінки потрібних профілактичних та оперативних заходів, спрямованих на зменшення небезпек для учасників дорожнього руху.

реєстраційний метод виявлення небезпеки для учасників дорожнього руху.

Виходячи із Формалізованої схеми підсистеми управління безпекою дорожнього руху у системі УТДС, потрібним є аналіз обстановки, що склалася на момент розгляду, а саме існуючий стан аварійності на дорогах країни, області (у тому числі її районів), міста (у тому числі його районів) і району (у тому числі його мікрорайонів).

Причому кожний рівень цього аналізу має свої особливості. Оцінка рівнів аварійності виконується за підсумками останнього року (з урахуванням аварійності за три останні роки для місць і ділянок концентрації ДТП) для трьох рівнів аналізу:

- рівня країни (її регіонів – окремих областей), що відповідає рівню законодавчої та виконавчої влади країни, тобто вищому рівню державної та адміністративної діяльності;

- рівня відповідних міністерств та відомств, що відповідає рівню відомчого (галузевого) управління;

- рівня служб безпеки руху кожного власника автомобільної дороги – балансоутримувача (для автомобільних доріг загального користування) або аналогічних служб у містах.

Стан аварійності – це відносний показник, що характеризує кількість ДТП (чи кількість жертв від ДТП) за одиницю часу на одиницю виміру, або прогнозовану відносну їх кількість і є показником ризику скоєння ДТП [1].

Показниками державної та адміністративної діяльності, що характеризують абсолютну аварійність (для країни, її областей, міст та районів окремо), є:

- загальна кількість ДТП, у т.ч. ДТП з постраждалими;

- загальна кількість загиблих;

- загальна кількість поранених;

- загальна кількість зареєстрованих транспортних засобів, у т.ч., за складом;

- загальна кількість населення, зареєстрованого по областях, у т.ч., за статтю, віком, зайнятістю, тощо;

- вік і стать водіїв – учасників ДТП;

- вік і стать постраждалих – учасників ДТП.

Показники державної та адміністративної діяльності, що характеризують відносну аварійність (для країни та її областей окремо), які є факторами ризику:

- кількість ДТП, загиблих та поранених на 10 тис. транспортних одиниць;

- кількість ДТП, загиблих та поранених на 100 тис. жителів;

- кількість ДТП на 10 тис. кілометрів, тощо.

Показники державної та адміністративної діяльності, що характеризують тяжкість наслідків (для країни та її областей окремо), які є факторами ризику:

- кількість загиблих на 100 ДТП;

- кількість поранених на 100 ДТП;

- кількість загиблих на 100 постраждалих;

- кількість загиблих на 10 тис. автомобілів;

- кількість постраждалих в ДТП на 10 тис. населення, тощо.

Слід зазначити окремо, що подані характеристики є загальноприйнятими. При цьому відносні показники та тяжкість наслідків слід розглядати саме як ризики дорожнього руху для його учасників через можливість потрапити, бути травмованим або загинути у ДТП.

Перелічені вище рівні аналізу аварійності відносяться до функціонування нормативно-правової підсистеми системи УТДС (рис. 2.10).

Показниками рівня відомчого (галузевого) управління, що характеризують абсолютну аварійність (для країни, її областей, міст та районів окремо), є:

- загальна кількість ДТП, у т.ч. ДТП з постраждалими;

- загальна кількість загиблих;

- загальна кількість поранених;

- загальна кількість зареєстрованих транспортних засобів, у т.ч., за складом;

- загальна кількість населення, зареєстрованого по областях, у тому числі, за статтю, віком, зайнятістю, тощо;

- вік і стать водіїв – учасників ДТП;

- вік і стать постраждалих – учасників ДТП.

Показниками рівня відомчого (галузевого) управління, що характеризують відносну аварійність (для країни, її областей, міст та районів окремо), , які є факторами ризику:

- кількість ДТП, загиблих та поранених на 10 тис. транспортних одиниць;

- кількість ДТП, загиблих та поранених на 100 тис. жителів;

- кількість ДТП на 10 тис. кілометрів, тощо.

Показниками рівня відомчого (галузевого) управління, що характеризують тяжкість наслідків (для країни, її областей, міст та районів окремо), є такі відносні показники, які є факторами ризику:

- кількість загиблих на 100 ДТП;

- кількість поранених на 100 ДТП;

- кількість загиблих на 100 постраждалих;

- кількість загиблих на 10 тис. автомобілів;

- кількість постраждалих в ДТП на 10 тис. населення, тощо.

Перелічені вище рівні аналізу аварійності відносяться до функціонування підсистеми «дорожньо-транспортне середовище» системи УТДС (рис. 2.10). Саме на них базується аналіз діяльності, пов’язаної з станом рухомого складу автомобільного транспорту, транспортно-експлуатаційними характеристиками автомобільних доріг і вулично-дорожніх мереж населених пунктів, а також виконанням Правил дорожнього руху та ін. водіїв відомчого транспорту тощо. Тяжкість наслідків скоєння ДТП характеризує якість дорожньо-транспортного середовища та, дякою мірою, поведінку учасників дорожнього руху, у т.ч., найуразливіших.

Перелік посилань

1. Гаврилов Е.В., Дмитриченко М.Ф., Доля В.К., Лановий О.Т., Линник О.Е., Поліщук В.П. «Системологія на транспорті». Підручник у 5 книгах. Кн. ІV: Організація дорожнього руху. Київ: Знання України, 2006, 451 с.