Василиха Н.В., магістр

Вінницький національний аграрний університет, Украна

Науковий керівник: Скорук О. П., к.е.н., доцент

РОЗВИТОК БІОЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ: ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

У світі дедалі більша увага приділяється пошуку шляхів використання енергоресурсів поновлюваної енергії, накопиченої живою речовиною завдяки фотосинтезу – біопаливу. За рахунок продуктів фотосинтезу найближчим часом орієнтовно може покриватися до 10 % всіх енерговитрат. Тому тема біопалива сьогодні є особливо актуальною оскільки воно є вагомою альтернативою традиційному паливу.

В останні роки в світі стрімко розвивається виробництво біодизеля та біоетанолу. Основними виробниками та споживачами біоетанолу залишаються США і Бразилія. Незаперечним фактом є те, що видобуток викопних джерел енергії в одних країнах є обмеженим, а в інших постійно скорочується і в найближчій перспективі ці запаси будуть вичерпані. Зменшення пропозиції енергоносіїв при стабільному попиті на них в світі спричиняє до стрімкого зростання цін на них (нафта, бензин) і ця тенденція збережеться в майбутньому. Відповідно в світі дедалі більшу увагу приділяють пошуку альтернативних джерел енергії.

В Україні зростаюча необхідність впровадження альтернативних джерел енергії також продиктована значною енергозалежністю країни та нестабільністю цін на традиційні енергоресурси. Україна щороку споживає близько 200 млн. т у.п. і належить до енергодефіцитних країн, імпортуючи близько 50% всіх енергоресурсів. Тому сьогодні стратегічним завданням країни є підвищення енергоефективності та незалежності в енергетичні сфері.

Потенціал виробництва біоетанолу в Україні сьогодні фахівцями з біоенергетики оцінюється на рівні 2,33 млн т у.п., а біодизелю – 1,12 млн т у.п. Зазначені обсяги біологічного пального Україна здатна виробляти за рахунок наявних ресурсів сировини, спрямувавши на переробку частину валового збору зернових культур, олійних культур та цукрових буряків [2].

Проте для нормального розвитку біоенергетики в Україні існує ціла низка проблем, систематизованих в таблиці 1.

Таблиця 1

Наявні проблеми розвитку біоенергетики в Україні та шляхи їх розв’язання

Аспекти	Проблеми	Можливі напрями вирішення
Політичні і законодавчі	· відсутність чіткої державної політики щодо розвитку біоенергетики; · відсутність діючої державної програми комплексного розвитку біоенергетики; · недосконалість чинної законодавчої бази стосовно біоенергетики.	· прийняти декларацію на державному рівні з конкретною часткою біопалива в загальному споживанні енергії; · визначити державний орган, що ніс би повну відповідальність за розвиток біоенергетики в Україні; · внести зміни в існуючі, а також розробити та прийняти на законодавчому рівні нові закони.
Фінансово-економічні	· відсутність економічних стимулів для впровадження біоенергетичних проектів; · низький рівень фінансової спроможності українських компаній; · висока вартість банківських кредитів; · відсутність фінансових стимулів для підприємств по переведенню котелень муніципальної та державної форм власності з природного газу на біопаливо;	· забезпечити фінансову підтримку споживачам біоенергетичного обладнання (субсидії, тощо); · надання податкових пільг (звільнення від ПДВ, нарахування податку на прибуток за пільговими ставками); · надання пільг по сплаті податків та мита у випадку імпорту котлів та іншої біоенергетичної техніки; · надання адресної фінансової підтримки науково-дослідним інститутам в галузі біоенергетики.
Наявність та постачання біолог маси	· недосконалий розвиток ринку сировини для виробництва біопалива в Україні.	· визначити реальні обсяги сировини для виробництва біопалива та напрями її викорис-тання;
Технологічні	· обмеженість постачальників відповідного обладнання; · слабкий розвиток інфраструктури	· забезпечити повну фінансову підтримку науково-дослідних розробок щодо виробництва відповідного обладнання;
Інформаційні перешкоди	· недостатній обмін інформацією між всіма державними установами, що працюють в сфері біоенергетики; низький рівень обізнаності споживачів.	· активно застосовувати нові методи розповсюдження інформації щодо біологічної енергетики, наприклад дорадчі служби.

Перші кроки в розв’язанні даних проблем є: 24 травня 2012 року Верховна рада ухвалила закон "Про розвиток виробництва і споживання біологічних видів палива". Новий закон визначив типи палива, які можна віднести до біопалива. Це біоетанол, біопальне моторне, біопальне дизельне, сумішеві види пального, біоводень, біогаз.

Держава готова сприяти збільшенню частки сумішевого бензину та дизельного пального, що містить біоетанол. Так, з ухваленням нового закону частки будуть розподілені наступним чином.

Частка в загальному виробництві	2012	2013	2014	2015
Дизельне біопальне з вмістом етилових або метилових ефірів жирних кислот, отриманих з рослинних олій і тваринних жирів	2%	5,75%	10%	20%
Сумішеві бензини та моторне пальне з вмістом біоетанолу	2%	5,75%	15%	20%
Біопальне в містах з населенням більше 500 тис осіб	5%	10%	15%	30%

Місцеві органи влади в Києві, містах з населенням понад 500 тисяч осіб і рекреаційних зонах повинні сприяти збільшенню частки біопального за схемою, приведеною у таблиці

Одним із заходів стимулювання виробництва і споживання біопалива, прописаним в законі, є створення відповідного інформаційного фонду. Однак вже зараз є сумніви щодо адекватної реалізації проекту на державному рівні - джерела фінансування та порядок створення такого фонду незрозумілі [1].

Прикладами вдалої державної підтримки є біопаливні програми в Бразилії, США і деяких країнах Європи. Так, у 2011 році в Бразилії частка авто, що споживають бензин з вмістом 25% біоетанолу, сягнула 50%. План до 2020 року - 86%.  Верховна Рада України планує до 2016 року збільшити вміст біоетанолу в бензині до 7%.

Отже, залишаючи за країною монополію виробництва питного спирту абсолютно доцільно доручити виробництво технічного спирту аграрному бізнесу і не інвестувати в це державні кошти. Представники аграрного та енергетичного бізнесу готові інвестувати понад 1 млрд гривень для того, щоб налагодити виробництво біоетанолу в Україні [3].

За словами виконавчого директора українсько-китайської ради торгово-економічного розвитку Є. Калініна, у китайських інвесторів є ціла масштабна програма модернізації спиртових заводів в Україні з переведенням їх на виробництво біоетанолу. Можлива сума інвестицій - $ 120 млн, проте ця сума буде набагато більшою [5].

Отже, виробництво біодизелю є досить перспективною галуззю інвестування. Подальший розвиток ринку біопалив дозволить забезпечити: енергетичну безпеку та зниження залежності від імпорту енергоносіїв; стабільний розвиток агропромислового комплексу через розширення сфери попиту на агропродукцію; створення нових робочих місць та, завдяки цьому, збільшення фінансових надходжень у сферу аграрної економіки [4].

Маючи значний потенціал для розвитку власних біопалив, що є надзвичайно актуальним в умовах нестабільності світової економки Україна не може залишатись на узбіччі світових тенденцій розвитку біоенергетики.

Література:

1. Мурашкін В. Біопаливо: крок вперед, скільки назад? / В. Мурашкін // Економічна правда. - № 6. – 2012. – С. 1-2.

2. Назаренко А.В. Біопаливний потенціал України на світовому ринку сільськогосподарської продукції / А.В. Назаренко // Економіка АПК. – № 1. – 2011. – С. 72-76.

3.Скрипник А.В. Методологічні основи визначення обсягу інформації при реалізації інноваційних проектів в аграрній галузі / А.В. Скрипник, Н.А. Рогоза // Економіка АПК. – №3, 2012. – с. 102-107.

4.Калетнік Г.М. Біопаливо. Продовольча, енергетична та екологічна безпека України: / Моногр. / Г.М. Калетнік. – К.: Хай-Тек Прес, 2010. – 516 с.

5.[Електроннийресурс].– Режимдоступу:http://zr2000.com.ua/article907.htm