Закушняк Т.Т., Клименко В.І., Огороднік Г.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ПРОБЛЕМИ ЗАСТУВАННЯ СТАНДАРТІВ З УПРАВЛІННЯ ЯКОСТІ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ (НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВ М.ВІННИЦЯ)

Впровадження систем управління, які відповідають міжнародним стандартам – шлях до успіху підприємства.

Прагнення України стати повноправним членом Європейського Союзу вимагає якомога швидше привести вітчизняні підприємства у відповідність до європейського рівня ділової досконалості та налагодити випуск продукції європейського рівня якості. Адже тільки високоякісні товари можуть бути конкурентоспроможними на міжнародному ринку.

Впровадження систем управління на підприємствах дає змогу значно підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції та послуг, вивести їх на європейський ринок, заощадити кошти за рахунок ефективної організації виробництва, створити необхідне підґрунтя для впровадження міжнародних стандартів, звести до мінімуму ризики, пов’язані з виробництвом неякісної продукції та претензіями незадоволених клієнтів.

В Україні діє державна система сертифікації продукції – УКРСЕПРО. Станом на 1 січня 2012 року у її реєстрі значиться вже близько шести з половиною тисяч сертифікатів на системи управління. Крім того, реєстрація сертифікатів на деякі види систем здійснюється децентралізовано кожним органом з сертифікації, а філії іноземних органів з сертифікації взагалі мають власну реєстрацію виданих сертифікатів. Тож загальна кількість сертифікатів на системи управління, виданих вітчизняним підприємствам, орієнтовно сягає 10 тисяч.

Для того, щоб декларувати стабільну якість продукції чи послуг, необхідно мати дієву систему управління, яка дозволить контролювати не лише виробничі аспекти, а й управління документацією, персоналом, забезпечення ресурсами, маркетинг, зворотній зв’язок зі споживачем тощо. Тож міжнародна організація із стандартизації (International Organization for Standardization) - ISO розробила міжнародний стандарт ISO 9001, що встановлює чіткі єдині вимоги до систем управління якістю підприємств та установ.

Проблеми застосування технології TQM на практиці досліджували як вітчизняні так і зарубіжні вчені. Парадокс полягає в тому, що низка вітчизняних науковців та практиків не визнають доцільним реальне застосування цієї технології на сучасному українському підприємстві.

Сьогодні арсенал інструментів удосконалення бізнесу досить великий і продовжує поповнюватися усіма новими підходами: 6-сигма, стандарти ISO серії 9000, збалансована система показників (Balanced Scorecard), структурування функцій якості (Quality Function Deployment), аналіз характеру й наслідків відмов (Failure Mode and Effect Analysis), моделі самооцінки організації Т. Конти, Дж. Далгаарда, Д. Клеммера, бенчмаркинг тощо. Переважна більшість пропонованих підходів базуються на принципах всеохоплюючого управління якістю.

Досвід впровадження TQM на вітчизняних підприємствах, проблеми та помилки вказують на велику кількість перешкод, які заважають адекватному сприйняттю нової бізнес-філософії.

Багато підходів до поліпшення системи управління підприємством та підвищення його конкурентоспроможності засновані на принципах TQM. Частина сучасних підходів уже використовується нашими підприємствами. Це ISO 9000, премії в галузі якості, бенчмаркинг, самооцінка. Керівники західних компаній сприймають орієнтацію на споживача, залучення й зацікавленість працівників, безперервне вдосконалення, процесний підхід, соціальну відповідальність бізнесу як невід’ємні принципи ведення бізнесу. У вітчизняний бізнес ці принципи вводяться штучно, тому проблема адаптації західних підходів до українського менталітету виходить на перший план. Керівники, з одного боку, розуміють, що змінювати філософію необхідно, з іншого боку, існує багато бар’єрів: опір працівників, нерозуміння колег і партнерів по бізнесу, незнання як і що змінювати. Для керівників багатьох підприємств при впровадженні стандартів ISO серії 9000 головним є не ефективне функціонування, розвиток і вдосконалення систем менеджменту якості, а їхня сертифікація

Зарубіжні вчені у своєму дослідженні перешкод на шляху впровадження системи якості TQM довели, що маючи правильне уявлення про потенційну складність перешкод, компанії будуть більш підготовленими до вирішення проблем, які стоять на шляху успішного впровадження TQM.

Таким чином, існує немало причин невдач під час впровадження компаніями систем управління якістю. Разом з тим є дві загальні проблеми: 1) відсутність стратегічного планування та 2) відсутність відповідної внутрішньо фірмової культури, спрямованої на підтримку програми TQM.

Окрім названих проблем, можна назвати також проблеми, з якими стикаються компанії під час впровадження TQM, викликані помилками керівників під час визначення цілей в галузі якості, не адекватної підготовки персоналу і недостатнім виділенням ресурсів. Відмічена відсутність у персоналу необхідних повноважень, а також чітких обов’язків з питань якості з боку вищого керівництва.

За підсумками  2011р. у відповідності до вимог ДСТУ  ISO 9001-2001 впроваджені системи управління якістю на 20 підприємствах, організаціях міста, в т. ч. на  ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика», «Вінницький олійножировий комбінат», ТОВ підприємство «Авіс», ПрАТ «Вінницька харчосмакова фабрика»,  науково-виробничому  підприємстві «СБІ».
      На ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат», «Вінницька кондитерська фабрика», ПрАТ «Вінницька харчосмакова фабрика», ТОВ «АВІС», «Аграна Фрут Україна» впроваджені та  сертифіковані у відповідності до вимог ДСТУ 4161-2003  та ДСТУ ISO 22000:2007 системи управління безпечністю харчових продуктів.

Отже,аналізуючи кожний з інструментів удосконалення, приходимо до висновку, що відсутність базової культури TQM заважає ефективному впровадженню та застосуванню цих інструментів у вітчизняному бізнесі. Не можна вдосконалювати те, чого ще немає. Спочатку необхідне формування культури якості – і лише потім її вдосконалення.

Початковим пунктом TQM є стратегічне зобов’язання вищого керівництва. По-перше повинна змінитись внутрішня культура організації.. По-друге, рішення про підвищення якості передбачає деякі реальні витрати, наприклад, на нове устаткування. Тому без зобов’язання з боку вищого керівництва підвищення якості залишається лозунгом або ж самообманом.

Новітні технології також потрібні для TQM-програм. За допомогою автоматів і роботів, наприклад, можна часто виробляти продукцію з вищою точністю і надійніше ніж це роблять люди.

Реалізовані належним чином системи управління якістю поліпшують діяльність організації, і тому є немало прикладів. В результаті успішно впроваджених програм TQM знижається рівень дефектності, обсяг переробки відходів, зменшується час виробничого циклу, підвищуються гнучкість виробництва та задоволеність персоналу.

Література:

1. Лосюк Л. Основні тенденції розвитку сучасних концепцій систем управління якістю // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2011. №1. – С. 57-59.

2. Уткіна Ю.М. Теоретичні основи впровадження ефективної системи менеджменту якості на підприємствах // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2011. - №34. – С. 329-332.

3. Пономарьова О.С. Шляхи гармонізації вітчизняної практики управління якістю з міжнародними стандартами // Економіка, фінанси, право. – 2010. - №5. – С. 10-14.

4. http://vmr.gov.ua/Lists/CityEconomics/ShowContent.aspx?ID=14