К.е.н., доц. Левицький В.В.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Формування моделей стратегічних карт забезпечення соціально-економічної стійкості підприємства

Однією з важливих проблем, що пов’язані з оцінкою соціально-економічної стійкості підприємств та здатності їх адаптивності до конкретних умов, є встановлення факторів, що впливають на ефективність діяльності підприємства, та показників що їх характеризують. Об’єднання показників в систему дозволяє отримати адекватну характеристику стану підприємства.

Для визначення збалансованої системи показників (ЗСП) доцільно використовувати широко застосовувану у всьому світі модель стратегічних карт (Balanced Scoreboard). По суті справи, правильно розроблена ЗСП на основі стратегічних карт повинна відображати стратегію підприємства й чітко визначати причинно-наслідкові зв’язки між результатами та факторами, що сприяють їх досягненню [1].

Вже доведено, що стратегічні карти озброюють підприємство розумінням логіки ведення бізнесу у довгостроковій перспективі, необхідної для досягнення успіху на ринку [2].

Модель стратегічних карт містить систему ретельно відібраних показників (нечисленних, але достатніх для стратегічного управління підприємством), що використовуються для реалізації концепції стратегічного розвитку підприємства. Ідея об’єднати кілька різнорідних показників в одному документі не нова сама по собі, у той же час стратегічна карта є інструментом, що дозволяє досягти оптимального збалансування безлічі різних економічних факторів та показників. Досягнення такої збалансованості є стратегічною метою підприємства.

Модель стратегічних карт дозволяє застосувати нову форму контролю, орієнтовану на принципово іншу систему показників діяльності підприємства. Ця нова форма контролю повинна забезпечити досягнення цілей, які є значущими в довгостроковому аспекті, але які не знаходять втілення у показниках поточного прибутку та рентабельності. Такі цілі дуже різноманітні, оскільки їх необхідно збалансувати не лише з фінансовими цілями, а й між собою як за змістом, так і за часом реалізації.

До складу стратегічної карти повинні бути включені показники, спрямовані на зниження ризику прийняття рішень. Одночасно вони допомагають працівникам підприємства глибше усвідомити сенс своєї роботи та її зв’язок із загальною стратегією розвитку підприємства, тобто адаптації його до змінних умов середовища.

Дана концепція базується на тому, що оцінка ефективності діяльності підприємства виключно на фінансових показниках не забезпечує зростання економічної цінності організації в майбутньому, а значить, і її стійкості.

Стратегічні карти призначаються для узгодження короткострокових цілей діяльності підприємства з його місією та стратегією на довгострокову перспективу за допомогою визначення чотирьох ключових аспектів діяльності: фінансова діяльність, відносини зі споживачами, організація внутрішніх бізнес-процесів, ріст та розвиток. Так як за допомогою стратегічних карт підприємство отримує можливість зосереджувати зусилля на досягненні кількох основних цілей в пріоритетних напрямках та контролювати вплив поточної діяльності на його перспективи, то в них відображають три моменту часу: вчора, сьогодні і завтра.

Тому, стратегічна карта повинна містити інформацію про минулу та майбутню стратегію підприємства. Вона повинна визначати й чітко представляти послідовність гіпотез й концепцію причинно-наслідкового зв’язку між показниками, що вимірюють результати діяльності, і тими внутрішніми рушійними силами, що привели до цих результатів. З цього випливає, що показники, включені в стратегічну карту повинні характеризувати як досягнуті результати, так і зумовлюють їх основні фактори.

У стратегічних картах підсумкові показники наводяться разом з показниками, що характеризують використання ресурсів або види діяльності підприємства. Вдало складені стратегічні карти характеризують одночасно підсумкові показники та основні фактори діяльності. Часто між цими двома групами важко провести межу, оскільки між ними існує причинно-наслідковий зв’язок.

На нашу думку, стратегічні карти в значній мірі здатні виявити ступінь відповідності між теоретичними припущеннями щодо зв’язку показників та реальним характером даного зв’язку.

Кожен показник, що включений у стратегічну карту, повинен формувати собою ланку ланцюга причинно-наслідкових залежностей, що пов’язує стратегію підрозділів та стратегію підприємства в цілому [3].

Основне завдання моделі стратегічних карт – дати характеристику усіх істотних показників від яких залежить успіх підприємства. Хоча фінансові показники надзвичайно важливі для підприємства, що функціонує в ринковому середовищі, але й нефінансові показники мають не менше значення та можуть на ранніх стадіях сигналізувати про дію несприятливих факторів, яка не вловлюються фінансовими показниками. Плани підприємства повинні враховувати вплив таких чинників й включати можливі заходи протидії.

Тому, стратегічні карти служать дієвим засобом досягнення згоди у поглядах на майбутнє підприємства та його ринкового середовища, а також основою організації стратегічного управління для забезпечення соціально-економічної стійкості підприємства.

Література:

1. Кузьмін О. Є. Основи менеджменту : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник. – К. : Академвидав, 2003. – 416 с.

2. Федоренко В. Г. Менеджмент : підручник / В. Г. Федоренко, О. Ф. Іткін, В. І. Анін. – К. : Алерта, 2008. – 652 с.

3. Хміль Ф. І. Основи менеджменту : підручник / Ф. І. Хміль. – К. : Академвидав, 2003. – 608 с.