К. е. н. Збродська Ольга Василівна, Ангельчук Юлія

Чернівецький Національний Університет ім. Юрія Федьковича

Перспективи розвитку сільського господарства

Дана стаття присвячена дослідженню перспектив розвитку сільського господарства, зокрема конкретних методів, що сприятимуть покращенню його стану та підвищенню ролі в структурі національного господарства.

Ключові слова: сільське господарство, ефективний розвиток, експорт, галузь економіки, сільськогосподарське виробництво,фінансування.

Вступ. Сільське господарство відіграє важливу роль в структурі господарського комплексу України, зокрема слугує сировинною базою для інших галузей, забезпечує продовольчі потреби населення, товароекспортні відносини, а також підвищує рівень зайнятості та добробуту, що позитивно впливає на загальноекономічний розвиток України. Іншими словами, сільське господарство займає одне з провідних місць серед галузей, на яких базується економіка нашої країни, тому його ефективний розвиток повинен розглядатись на ряду з першочерговими завданнями, що потребують негайного вирішення.

Питання, що стосуються проблем та перспектив розвитку сільського господарства у своїх працях порушували наступні науковці: Л.Д. Тулуш, М.Я. Дем’яненко, В.М. Якубів, В.М. Гончаренко, А.С. Музиченко.

Постановка завдання. Метою статті є визначення ролі сільського господарства в межах України та, на основі отриманого аналізу формулювання і постановка необхідних заходів щодо покращення його реального становища задля сприяння подальшого ефективного розвитку.

Результати. Сільське господарство є і залишиться актуальним та пріоритетним видом діяльності. Але частка його у макроекономічних показниках України та її регіонів щороку зменшується. Аби зарадити цій негативній тенденції необхідно вжити наступних заходів:

· удосконалити законодавство, яке регулює агропромислові відносини, а саме: запровадити нові правила експорту сільськогосподарської продукції;

· оновити техніку для покращення якості і швидкості збирання сільськогосподарської продукції більш дешевшими джерелами, ніж кредитування: залучення інвестицій, лізинг тощо;

· підвищити конкурентоспроможність продукції сільського виробництва шляхом вивчення та впровадити досвід зарубіжних розвинутих країн, що дозволить Україні зайняти належне місце в міжнародному аграрному поділі праці;

· одним із пріоритетів повинен стати напрямок виробництва екологічно чистої продукції рослинництва і тваринництва;

· розробити і налагодити програми збуду готової продукції галузі;

· актуальним питанням залишається проблема селекції продукції рослинництва та племінної роботи в галузі тваринництва;

· виділити субсидії, здешевити паливно-мастильні та засоби захисту рослин;

· Налагодити більш ефективну діяльність з приводу підготовки висококваліфікованих кадрів для даної галузі [1, с.83].

Відомо, що сільське господарство є специфічною галуззю економіки. Це проявляється в тому, що, на відміну від багатьох інших галузей, результати його діяльності значно залежать від природно-кліматичних умов. Тому одним із важливих напрямків розвитку сільськогосподарського виробництва є зменшення ризиків від природно-кліматичних умов та забезпечення подальшого розвитку аграрного сектора шляхом удосконалення системи захисту господарств [2, 88-91].

Значним бар’єром для успішного розвитку і функціонування аграрного сектору в Україні є недосконалість нормативно-правових актів щодо аграрної політики держави. Тому їх необхідно переглянути і сформувати правову базу, яка б захищала інтереси виробників сільськогосподарської продукції. Особливістю функціонування організаційно-правового механізму підтримки розвитку аграрного сектора є те, що, з одного боку, відсутнє в повному обсязі фінансове забезпечення законів, що приймаються, а з іншого – невиконання вже прийнятих законів та інших нормативно-правових актів, тобто низька виконавча дисципліна в державних органах влади [3, с.3-13].

Особливої уваги вимагає також регіональна політика, яка в умовах глибоких структурних зрушень має визначати адекватні рішення щодо реанімації виробництва в напрямі нарощування його конкурентноспроможньої продукції насамперед в економічно відсталих регіонах[4,с.19].

Висновок. Отже, втілення в життя вище перелічених рекомендацій дозволить повною мірою використовувати потужний потенціал сільського господарства, що в свою чергу дозволить збільшити обсяги надходжень до бюджету України. Беручи до уваги той факт, що природні умови на території нашої держави сприяють ефективному розвитку цієї галузі АПК, то, за умови вирішення наявних проблем, можна з впевненістю прогнозувати динамічний підйом економіки України, зокрема сільського господарства як її основи.

Література

1. Прокопович-Павлюк І.В. Проблеми та перспективи розвитку сільського господарства Львівщини - І.В. Прокопович-Павлюк // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – № 21.9. – С.83

2. Недбаєва С. М. Державне регулювання страхуванням сільськогосподарських ризиків - С.М. Недбаєва // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - №24. – С. 88-91.

3. Саблук П. Т. Аграрна реформа в Україні (здобутки, проблеми і шляхи їх вирішення) - П. Т. Саблук, В. Я. Месель-Веселяк, М. М.  Федоров // Економіка АПК. – 2009. - №12. – С. 3-13.

4. Бойко В.І., Горошко Г. М. «Сучасні аспекти економічного стану подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва» - В.І. Бойко, Г.М. Горошко // Економіка АПК. – 2012 р. - №7 - С.19.