К. е. н. Збродська Ольга Василівна, Шкондеюк Світлана

Чернівецький Національний Університет ім. Юрія Федьковича

Сучасний стан сільського господарства України

У даній статті розглядається питання стосовно сучасного стану сільського господарства України, зокрема виявлення тенденцій його розвитку та чинників, які перешкоджають цьому процесу. Також у нижче поданій інформації детально проаналізовано проблеми, які потребують першочергового вирішення.

Ключові слова: сільське господарство, аграрний потенціал, негативні фактори, національне господарство, державна політика.

Вступ. На сьогоднішній день Україна займає лідируючі позиції у сфері експорту сільськогосподарської продукції на світовий ринок. Крім того ця складова АПК є основою розвитку економіки нашої країни та добробуту її населення. Цьому сприяє низка факторів : сприятливий клімат, найбільш родючі грунти, працьовите населення. Але, на жаль, в останні роки ця галузь народного господарства занепадає, а її розвиток гальмується через недостатню державну підтримку та інші чинники.

Аналізу сучасного стану проблем та перспективи розвитку сільського господарства присвятили свої праці з цього питання наступні дослідники: А.Д. Радченко, М.Й. Хорунжий, Л.Ю. Мельник , П.Т . Саблук, В.Я. Месель-Веселяк , Б.Й. Пасхавер, Л.В. Молдован, В.В.Юрчишин.

Постановка завдання. Метою написання статті є аналіз сучасного стану сільського господарства на території України, зокрема виявлення негативних факторів та несприятливих чинників, що перешкоджають його ефективному розвитку.

Результати. Україна володіє значним аграрним потенціалом. Наявність великих масивів родючих земель та сприятливих кліматичних умов дає змогу вирощувати урожаї сільськогосподарських культур не нижчі за ті, які отримують фермери інших країн за відносно вищих затрат на їх вирощування.

Але, на жаль, сільське господарство України не функціонує відповідно до існуючого потенціалу. На це впливає ряд негативних факторів, зокрема природні умови та нераціональна діяльність людини не лише в даній галузі а й в інших сферах життєдіяльності, що виявляється в непрямому, але не менш шкідливому впливі:

1. відкриті розробки корисних копалин, що, у окремих випадках призводить до виникнення безплідних, позбавлених рослинності ділянок земної поверхні, які називають індустріальними пустелями;

2. грунти, як і вода, забруднюються ядохімікатами, надмірним внесенням мінеральних добрив, промисловими відходами, будівельним сміттям та звалищами великих міст та інших населених зон;

3. небезпечним різновидом забруднення грунтів є так звані кислотні дощі. Кислотні дощі виникають у результаті поєднання з атмосферним киснем двоокису сірки та оксидів азоту, які викидаються у атмосферу працюючими на вугіллі та нафті електростанціями, металургійними заводами, а також автомобільним транспортом.

Найсуттєвішою причиною незадовільного стану розвитку сільського господарства є політика, що провадиться державою стосовно цієї сфери. У сільськогосподарських підприємствах які працюють неефективно стан виробництва погіршується ще й тим, що їхні працівники, постійно шукаючи додаткові джерела доходу не здатні повною мірою забезпечувати його перспективний розвиток. Більше того, «рівень дохідності сімей, від регулювання якого відмовилась держава, не дає можливості їм забезпечувати навіть зростання відтворення виробництва» та зменшувати розмір витрат на виробництво сільськогосподарської продукції [3.с.82].

Населення не бажає працювати в галузі сільського господарства, не отримуючи за свою діяльність гідної винагороди, тому сучасний процес урбанізації сприяє переходу все більшої частки зайнятих в інші галузі національного господарства.

Також варто відмітити, що на гальмування рівня розвитку сільського господарства впливають такі фактори: слабка система інфраструктури, нестабільна політична та економічна ситуація, висока зношеність техніки, нестабільність та не прогнозованість цін на паливо, відсутність дієвої державної закупівельної політики, низька технологія виробництва, яка дозволяє іноземним конкурентам заполонити вітчизняний ринок, часто дешевими і сумнівної якості товарами,низьковрожайні рослини, які займають значні посівні площі, сільським господарством переважно займають люди похилого віку, тому що уряд не дає ніякої матеріальної допомоги для залучення молодих людей [2, с.43].

Окрім того, економічні та інвестиційні умови, в яких працюють українські сільськогосподарські товаровиробники не можна порівняти з умовами, що створюються для фермерів у розвинутих країнах. Так, середня ставка по кредитах для сільськогосподарських товаровиробників складає у Франції 6,6 %, в США – 4,6 %, в Китаї – 5,3 % , а в Україні – 18-20 % [1, с. 69].

Висновок. Отже, сільське господарство України є однією з найважливіших галузей народного господарства, тому його розвиток повинен стати пріоритетним в контексті розвитку всієї економіки держави. З цією метою виникає потреба у формуванні діяльного мотиваційного механізму, який включав би економічні стимули з одного боку та соціальні гарантії з іншого.

Література

1. Голомша Н.Є. Конкурентоспроможність сільського господарства України: можливості та фактори зростання / Н.Є. Голомша // Науково-виробничий журнал: Інноваційна економіка. – Тернопіль, 2010. – № 4. – С. 67-71.

2. Кулиняк І.Я., Прийма Л.Р., Стрілецька О.В.  Проблеми та перспективи розвитку сільського господарства України. // Вісн. НПУ. - 2010. - № 4 – С.43.

3. Лаврук О.В. Мотиваційний механізм управління виробничими витратами сільськогосподарських підприємств / Лаврук О. В.// Економіка АПК. – 2011р.-№2- С.82.