К.э.н. Коритько Т.Ю.

Донбаська державна машинобудівна академія, Україна

Методичний інструментарій управління стійким соціально-економічним розвитком регіонів

Надзвичайно гострою в останні роки стає проблема сиціально-економічного розвитку регіонів України. Наслідки фінансово-економічної кризи, диспропорції потенційних можливостей регіонів, трансформаційні процси, що відбулися в Україні призвили до суттевих змін всіх параметрів соціально-економічного розвитку.

Зміни в економіці, які супроводжувалися скороченням обсягів промислового виробництва, падінням життєвого рівня значної частини населення, критичним зниженням ефективності національної економіки вплинули на всьому економічному просторі на господарські системи регіонів, в яких були підірвані основи розширеного відтворення, сформувалися численні дестабілізуючі чинники розвитку. Нестійкість стала характерною межею їх стану.

Дослідження соціально-економічного потенціалу регіональних утворень є однією з базових проблем подальшого розвитку держави. Визначальним у цьому процесі стає встановлення чинників та вивчення умов поліпшення ефективності формування і використання наявного соціально-економічного потенціалу, визначення перспективних шляхів його розвитку на основі сучасних ринкових механізмів, регіональної політики та процесів державного регулювання.

До складу соціально-економічного потенціалу регіону доцільно виділяти наступні локальні потенціали:

1 за видами економічних ресурсів: природно-ресурсний потенціал; трудовий потенціал;

2 за сферою діяльності: підприємницький потенціал; виробничий потенціал; фінансовою потенціал; економічний потенціал; потенціал соціального розвитку; інвестиційний потенціал; інноваційний потенціал;

3 за напрямком використання: зовнішньоекономічний потенціал; внутрішньоекономічний потенціал.

Оцінка стійкого розвитку припускає зіставлення кількісних та якісних характеристик показників соціально-економічної системи із значеннями, необхідними для її стійкого функціонування, проведення узагальненої оцінки стійкості її функціонування.

Реалізація оцінки соціально-економічного потенціалу стійкого регіонального розвитку починається з першої фази «Підготовка». Перш за все визначається мета оцінки социально-економічеськго потенціалу регіональної системи. Діагностика стійкості соціально-економічної системи виконує важливе завдання - відстежує ступінь адаптації до навколишнього середовища, тобто допомагає виявити доцільність продовження здійснення намічених стратегічних заходів протягом терміну реалізації стратегічного плану.

Висновки про стійкий або нестійкий розвиток соціально-економічної регіональної системи повинен бути зроблений на основі аналізу всіх сторін, перспектив розвитку або існування. В даному випадку, як критерії оцінки доцільно використовувати ступінь використання соціально-економічного потенціалу стійкого регіонального розвитку.

Вибір показників оцінки – один з перших та найбільш відповідальних етапів у процесі проведення оцінки соціально‑економічного потенціалу стійкого розвитку регіональної системи.

З огляду на різноманітність варіантів використання широкого кола показників для оцінки соціально‑економічного потенціалу (СЕП) регіону запропоновано систему показників для проведення оцінки СЕП регіональної системи.

На другій фазі «Оцінка» проводиться безпосередня оцінка рівня стійкості функціонування регіональної системи. Оцінка кількісних значень показників в сукупності дозволить визначити стійкість функціонування як по функціональних складових, так і по критеріях оцінки. Оцінка стійкості функціонування регіональної системи здійснюється для розробки пропозицій, заходів щодо підтримки тієї, що існує або відновлення втраченої стійкості функціонування.

Третя фаза «Результати» пов'язана з формуванням підсумкового висновку про рівень стійкості розвитку соціально-економічного потенціалу регіону і розробкою заходів, направлених на його підвищення.

Завершальна інтегральна оцінка рівня соціально-економічного потенціалу стійкого регіонального розвитку проводиться на основі отриманих даних за допомогою шкали відповідності та робиться висновок про якісний рівень стійкості її функціонування.

Кількісну оцінку якісних рівнів соціально-економічного потенціалу стійкого регіонального розвитку запропоновано проводити наступним чином.

Перший рівень - (90-100) абсолютна стійкість, регіон знаходиться в стані абсолютної рівноваги по всіх складових і відповідно до всіх критеріїв оцінки.

Другий рівень - (75-89) відносна стійкість, регіон достатньо успішно існує, але є труднощі, які долаються, оскільки працюють механізми адаптації.

Третій рівень - умовна стійкість, що включає:

підрівень А - (50-74) «допустима нестійкість» за наявності хронічних порушень найважливіших параметрів окремих функціональних потенціалів;

підрівень Б - (25-49) «неприпустима нестійкість» за наявності хронічних порушень більшості параметрів всіх функціональних потенціалів;

підрівень В - (0-24) «криза», коли параметри всіх складових досягли критичних значень. Подолавши кризу, система виживе, інакше соціально - економічна система визнається неспроможною.

Розглянуті підходи до проведення оцінки соціально-економічного розвитку регіону дозволили сформувати методичний підхід, який дозволить направити зусилля на досягнення бажаних виробничих, фінансових і економічних результатів, наслідком яких буде досягнення стійкого розвитку соціально-економічного потенціалу в перспективі.