к.е.н., докторант Вдовенко Н.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРЕОРІЄНТАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА АКВАКУЛЬТУРИ У КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

В умовах глобалізації аграрних ринків і активізації зовнішньоторговельних операцій держава з увагою підійшла до вирішення проблеми селекції в рибному господарстві. Джерела цільового фінансування і цільових надходжень регламентуються відповідними урядовими постановами і нормативними документами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1239 “Про затвердження Порядку використання коштів, що передбачені у державному бюджеті для проведення заходів, пов’язаних із селекцією в рибному господарстві”, постановою Кабінету Міністрів України від 1.03.2007 № 352 “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для проведення селекції у рибному господарстві”. Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Міністерству аграрної політики та продовольства України за програмою “Селекція у рибному господарстві”. Одержувачами бюджетних коштів є юридичні особи (крім бюджетних установ), які є суб’єктами племінної справи у рибництві.

Проведений аналіз видатків з Державного бюджету на фінансування галузі свідчить (рис. 1), що на селекцію в рибному господарстві протягом 2005 – 2011 років виділено 55 107,7 тис. грн, а на селекцію в тваринництві – 669 000 тис. грн., що в 12 разів менше. Вперше за часи незалежності у державному бюджеті на 2012 рік передбачено фінансування заходів пов’язаних із селекцією в розмірі 54 080,0 тис.грн. Нині збільшення видатків, на проведення заходів із селекції в рибництві, пов’язано з забезпеченням якості та конкурентоспроможності рибної продукції завдяки усвідомленню доцільності переорієнтації виробництва на вирощування риби із товарною масою 800–1 000 г. На даний час в Україні діє ДСТУ 2284-93 «Риба жива». Загальні технічні умови. Відповідно до стандарту жива риба, вирощена в рибницьких господарствах, за масою повинна відповідати нормам: короп, маса одного екземпляра риби – від 250 до 600 г, короп відбірний – 600 г та більше. Тож даний стандарт потребує подальшого доопрацювання.

Рис. 1. Динаміка руху бюджетних коштів на проведення заходів пов’язаних із селекцією в аквакультурі та тваринництві у 2005 – 2012 рр.

За відповідної організації селекційно-племінної роботи з урахуванням зональних особливостей розміщення рибництва і створення племінного стада плідників риб можна збільшити вихід продукції з 1 га площі ставу на 18-20 %. Такого приросту продукції аквакультури реально досягти за рахунок удосконалення співвідношення витрати – корми – наважка, більшої стійкості до захворювань та зменшення відходів в сезон нагулу. Від нащадків однієї племінної самки коропа можна отримати більше 400 ц риби (100–120 ц від звичайного коропа). Це означає, що для отримання відповідної кількості товарної риби можна в три рази зменшити необхідне маточне стадо і відповідно площу для його утримання. Ми повністю погоджуємося з висловленою думкою, що спонукає нас провести дослідження в динаміці видового складу племінного стада з урахуванням кількісних та якісних показників продуктивності стада і виробничо-господарської діяльності суб’єктів племінної справи у рибництві. Масовий констатуючий аналіз за показником “Реалізовано племінної молоді” проводився в розрізі родин: коропові, лососеві, сомові, рослиноїдні за віковими групами – цьоголітки, однорічки, ремонтний молодняк (рис. 2).

Коропові риби

Рослиноїдні риби

Лососеві риби

Сомові риби

Рис. 2. Реалізовано племінної молоді риб у 2008-2010 рр., тис. шт.

Аналіз рис. 2 висвітлює, що коропові залишаються основним об’єктом аквакультури України. У 2010 р. однорічки коропа реалізовано 4428 тис. шт., що на 2420 тис. шт. більше, ніж у 2009 р., ремонтного молодняку – 861 тис. шт., що відповідно на 475 тис. шт. і 830 тис. шт., більше порівняно з 2009 і 2008 рр.

Отже, низький рівень пропозиції племінної молоді свідчить, що не дивлячись на наявність вітчизняних та імпортованих порід різних видів риб, в більшості випадків, підприємства самостійно вирощують безпородний матеріал з подальшим використанням його в рибогосподарському виробництві. Проте, більший за наважкою рибопосадковий матеріал за рахунок високої життєздатності забезпечує кращий вихід риби із зимівлі та нагулу, ефективне використання кормів і вегетаційного періоду, збільшення середньої маси однієї штуки товарної риби.