Мехеда Н.Г, Гоменюк Т.

Черкаський національний університет ім.. Б.Хмельницького

Теоретико-прикладні аспекти впливу кластерів на

конкурентоспроможність національної економіки

У сучасному світі кожна країна ставить собі за мету досягнення та підтримання високих темпів економічного зростання. Одним із найактуальніших способів забезпечення розвитку національної економіки є застосування кластерного підходу в окремих галузях та регіонах.

За  визначенням М. Портера, кластер – це зосередження в географічному регіоні взаємозалежних підприємств та установ певної спеціалізації.  До кластеру можуть входити інститути влади, освіти та інфраструктури ринку.[3, 608 с.]

Проблематикою функціонування кластерів в економіці займалися провідні закордонні та українські вчені: М.Портер, К.Сала-і-Мартін, Д.Келлехер,  В. Чужиков,  З. Варналій,  М. Войнаренко,  Я.Жаліла, Б. Кваснюк та ін.

Мета: визначення та аналіз теоретичних і практичних аспектів впливу кластерних утворень на конкурентоспрожність країни.

Класична економічна теорія заснована на тому, що країна буде конкурентоспроможною, маючи переваги у забезпеченості певними факторами: природні ресурси, геополітичне положення країни, трудові ресурси тощо.

Подальший розвиток економічної науки та практики продемонстрував, що надлишок одного із цих факторів може призвести до зворотніх результатів, тобто до втрати конкурентних переваг.[3,608 с.]

Однією з концепцій вирішення цієї проблеми стала концепція конкурентоспроможності М. Портера. Він виокремив 4 основних фактори, що забезпечують конкурентоспроможність компаній на міжнародному ринку та забезпечують формування конкурентоспроможної національної економіки: стратегія та конкурентна поведінка фірми, параметри попиту, суміжні та підтримуючи галузі, рівень забезпечення факторами виробництва.

При визначенні того, що необхідно окремій фірмі для забезпечення конкурентоспроможності, було виділено 3 основні фактори: якість бізнес-середовища, рівень розвитку бізнес-кластерів, особливості стратегій та операцій компаній[4]. Враховуючи вищезазначене, за М. Портером, рівень розвитку бізнес-кластерів, відображає якість 3 основних параметрів формування конкурентних переваг: параметри попиту, суміжні та підтримуючі галузі, рівень забезпеченості факторами. [3, 608 с.]

Досліджуючи український досвід формування кластерів, слід відзначити, що кластери в національній економіці формуються доволі хаотично. Немає системного підходу до впровадження кластерної моделі розвитку економіки. Якщо у світі, між рівнем розвитку бізнес-кластерів та рівнем конкурентоспроможності (за методикою ВЕФ[1]) існує суттєвий прямий зв’язок (коефіцієнт кореляції = 0,79), то в Україні (у розрізі конкурентоспрожності регіонів[2]) – навпаки (коефіцієнт кореляції = 0,27).

Серед перспективних торгово - промислових кластерів в місті Черкаси можна відзначити проект SPINE «Енергоефективність та планування містобудуваня» що фінансується Європейською Комісією ЄС та входить до програмиCIUDAD «Кооперація і діалог в розвитку міст».Основною темою проекту є розгляд питань містопланування, пов’язаних з реконструкцією і реставрацією старих будівель, що мають історичну цінність, а також застосування під час проведення таких робіт новітніх енергозберігаючих технологій, матеріалів. Враховуючи важливість вирішення проблем енергоефективності, використання відновлюваних джерел енергії, раціонального використання енергії у муніципальних об’єктах, учасники проекту планують під час роботи технічних груп спеціалістів проаналізувати зібрані дані з країн-учасників і розробити спільні підходи та рекомендації. Перспективний кластер формується і на Полтавщині, де поруч з Полтавським гірничо-збагачувальним комбінатом споруджується електрометалургійний завод прямого відновлення заліза «Ворскла-Сталь» (м. Комсомольськ).

Найбільш перспективними для України, в контексті проведення ЄВРО – 2012, є туристичні кластери. У нашої держави наявний значний рекреаційний, історико-культурний потенціал у туристичній сфері, але непослідовність у їх економічній реалізацій призводить до кризового стану  галузі. Всеукраїнські конкурси «Сім чудес України», «Сім природних чудес України» привернули увагу громадськості до цієї проблеми, проте так і залишаються нествореними інфраструктура та бізнес-середовище для формування кластеру з переможців вищезазначених конкурсів. На регіональному рівні розроблялися програми «Золота підкова Черкащини», «Золота підкова Львівщини», «Замки Тернополя» тощо. Однак у цих проектах вся робота була майже повністю припинена після визначення відповідних туристичних маршрутів. А це, в перспективі, – уже сформовані регіональні туристичні кластери.

         Отже, теоретичний аналіз підтверджує принципову роль кластерної моделі розвитку у формуванні переваг окремої країни. Політика України у сфері кластеризації економіки на даному етапі не відповідає об’єктивним вимогам часу. На сьогодні необхідний комплексний системний підхід до вироблення стратегій впровадження кластерів у національну економічну систему. Найбільш перспективними для України в сучасних умовах виступають туристичні кластери, оскільки відповідна інформаційна кампанія сформувала зацікавленість населення до внутрішнього туризму, проте відсутність інфраструктури гальмує кластеризацію туристичної галузі.

Література

1.  Доповідь про глобальну конкурентоспроможність 2010-2011 // за матеріалами www.weforum.org

2.  Звіт про конкурентоспроможність України 2009. Фонд «Ефективне управління» // за матеріалами www.feg.org.ua.

3.Портер М.Е. Конкуренция. – Москва: Изд. дом «Вильямс», 2005.– 608 с.

4.  Портер М. Кластери і Нова Економіка // гарвардського Огляду Бізнесу. – 1998. – листопад грудень. с. 77-90.