Проскуріна Н.М.,

д.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту

Фісай Є.С.

Запорізький національний університет,

м. Запоріжжя

НАУКОВА ДУМКА ЩОДО ТРАКТУВАННЯ

АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ

Поняття «аудиторський ризик» відноситься до основних понять в аудиті та є домінуючою в аудиторській перевірці при визначенні дієвих аудиторських процедур. Від його рівня залежить матеріальна й моральна відповідальність аудитора [1]. Однак у вітчизняній літературі цьому питанню приділено недостатньо уваги. Для розуміння його суті необхідно мати на увазі, що аудиторам важливо не уникнути ризику взагалі, тому що це неможливо в принципі, а, передбачаючи його, дати йому правильну оцінку, яка дозволяє забезпечити проведення таких процедур і в такому обсязі, результати яких дозволять сформувати аудиторам професійне судження, яке найбільше повно й об'єктивно відображає стан справ на підприємстві й підтверджує реальність даних у фінансовій звітності.

Аудиторський ризик поділяють на ризик аудиторської діяльності та ризик аудиторської перевірки, пов’язаний з висловленням невірної думки аудитором в аудиторському висновку щодо фінансової звітності підприємства-клієнта. Аналіз наукової літератури показав, що існують різні наукові підходи до визначення аудиторського ризику.

Аренс А., Лоббек Дж. вважають що, аудиторський ризик – це міра готовності аудитора визнати, що фінансова звітність може містити істотні помилки після того, як аудит завершено і висловлено позитивну аудиторську думку без зауважень [2, с. 242].

Алборов Р. О., Хоружий Л. І., Концевая С. М. аудиторський ризик визначають таким чином: оцінка ризику неефективності майбутньої перевірки аудитором, який у своєму висновку може висловити думку про те, що бухгалтерська звітність клієнта достовірна, тоді як насправді там можливі суттєві помилки і пропуски, що не потрапили в поле зору аудитора, або ж визнати, що звітність містить суттєві спотворення, тоді коли на насправді таких викривлень немає [3, с. 105].

Бичкова С. М., Растамханова Л. Н. аудиторський ризик розглядають як ймовірність формування невірної думки і відповідно складання невірного висновку за результатами перевірки [4, с. 72].

Рудницький В. С. та Гончарук Я. Л. доводять, що аудиторський ризик виникає як слідство двох факторів: ризик того, що можуть мати місце суттєві помилки, а також ризик того, що ці суттєві помилки можуть не бути виявленими [5, с. 121].

Терехов О. О. писав, що аудиторський ризик – це суб’єктивно визначена аудитором можливість визнати за підсумками аудиторської перевірки, що бухгалтерська звітність може містити невиявлені суттєві спотворення після підтвердження її достовірності, або визнати, що вона містить суттєві викривлення, коли насправді таких спотворень немає [6, с. 435].

Шеремет А. Д., Суйц В. П. стверджують що, аудиторський ризик – є підприємницьким ризиком аудитора (аудиторської фірми) та представляє собою оцінку ризику неефективності аудиторської перевірки. Він базується на оцінці ризику неефективності системи обліку клієнта, ризику неефективності системи внутрішнього контролю клієнта, ризику невиявлення помилок клієнта аудиторами [7, с. 128].

Шешукова Т. Г. та Городилов М. А. дотримуються такого визначення аудиторського ризику – це ризик вираження аудитором невідповідної (неправильної) думки у випадках, коли у фінансовій звітності містяться суттєві викривлення [8, с. 54].

Таким чином, тлумачення поняття аудиторського ризику у різних науковців дещо відрізняються, а це може ускладнювати розуміння поняття, як економічної категорії. Провівши детальний аналіз визначень багатьох науковців і вчених, можемо сформувати власне поняття аудиторського ризику:

аудиторський ризик – це ймовірнісна економічна категорія, що означає ризик того, що аудитор зробить невірний висновок чи надасть неналежну думку через наявність суттєвих помилок у фінансовій звітності, або ці помилки чи спотворення не будуть виявленні після застосування аналітичних процедур.

Список використаних джерел

1. Проскуріна Н. М. Сутність дефініції «аудиторський ризик» і її роль при формуванні аудиторських процедур / Н. М. Проскуріна // Журнал «Інвестиції: практика та досвід». – 2010. – № 19. – С. 27-30.

2. Аренс А. Аудит: [пер с англ.] / А. Аренс, Дж. Лоббек; гл. ред. серии проф. Я. В. Соколов. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 560 с.

3. Альборов Р. А. Основы аудита: Учебное пособие / Р. А. Альборов, Л. І. Хоружий, С. М. Концевая – М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2001. – 224 с.

4. Бычкова С. М. Риски аудиторской деятельности / С. М. Бычкова, Л. Н. Растамханова; под. ред. проф. С. М. Бычковой. – М.:Финансы и статистика, 2003. – 416 с.: ил.

5. Рудницький В. С. Аудит: Навч. посіб. /В. С. Рудницький, Я. Л. Гончарук – Львів: Оріяна-Нова, 2004. – 292 с.

6. Терехов А. А. Аудит: перспективы развития. /A. A. Терехов. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 560 с.

7. Шеремет А. Д. Аудит: Учебник. /А. Д. Шеремет, В. П. Суйц – [5–е изд., доп. и перераб.] – М.:ИНФРА – М, 2007. – 448 с.

8. Шешукова Т. Г. Аудит: теория и практика применения международных стандартов: Учеб. пособие. /Т. Г. Шешукова, М. А. Городилов –[2–е изд., доп. и перераб.] – М.: Финансы и статистика, 2005. – 184 с.