Стецюк Н. Є.

аспірант кафедри бухгалтерського обліку

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана, Україна

ПРОБЛЕМА ІНФЛЯЦІЙНИХ ОЧІКУВАНЬ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

В умовах реформування господарства України проблеми грошового сектора набувають актуальності і в практичних заходах по реконструкції економіки, і в теоретичних дослідженнях. Висока вартість аналізу інфляційних процесів, значна кількість діючих чинників ускладнюють виробіток правильної фінансової політики.

Інфляція – це підвищення загального рівня цін, або, що більш точно, переповнення каналів обігу грошової маси понад потребами товарообігу, що викликає знецінення грошової одиниці та відповідно зростання товарних цін [1]. Однак, це грошове явище не обмежується знецінюванням грошей. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок тощо. Але таке розуміння інфляції не можна вважати повним. Інфляція, що хоч і виявляється лише в зростанні цін, не є лише грошовим явищем. Це соціально-економічне явище, що породжується диспропорціями відтворення в різних сферах ринкового господарства. Національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземних валют, які зберігають стабільність своєї купівельної здатності. Деякі вчені додають до цього переліку ще й золото, надаючи йому роль всезагального еквіваленту. Очевидно, що в умовах ринкових відносин можливості штучного стримування інфляції різко скорочуються.

Інфляційні очікування є досить небезпечним явищем для економіки. Вони виникають при інфляції, що підтримує сама себе. Споживачі, які стикаються з підвищенням цін на товари та послуги впродовж довгого періоду втрачають надію на їх зниження. Працівники вимагають підвищення заробітної плати, купують товари зверх своїх поточних потреб, очікуючи їх швидкого подорожчання. Таким чином, відбувається швидке зростання цін на продукцію, що зненацька отримала підвищений попит. Виробники ж очікують збільшення цін з боку своїх постачальників, одночасно закладаючи в ціну виробництва прогнозоване ними зростання на комплектуючі, розкручуючи тим самим виток інфляції. Подібним способом виробники та покупці убезпечують себе від наслідків інфляційних процесів, але тим самим прискорюють інфляцію.

Зростання цін може бути пов’язане з перевищенням попиту над пропозицією, але така диспропорція в багатьох випадках не є інфляцією. Тому, особливо важливо зазначити інфляційні причини зростання цін, а саме: диспропорційність, інфляційно небезпечні інвестиції, відсутність чистого вільного ринку та досконалої конкуренції, “імпортована інфляція” тощо.

До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться зниження реальних прибутків населення, знецінення заощаджень, втрату у виробників зацікавленості в створенні якісних товарів через очікування підвищення цін на продукти.

Головними соцiально-економiчними наслiдками iнфляцii є: перерозподiл доходiв, прихована державна конфiскацiя грошей у населення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiння реальної процентної ставки на капiтал. Інфляційні очікування мають великий вплив на стан інфляційних процесів, можуть посилити інфляцію, чи навпаки (що трапляється значно рідше) послабити інфляційні процеси.

Нагнітання дефіцитного попиту робить невигідною стратегію постійного наростання обсягів виробництва. Підприємству вигідніше в очікуванні подальшого скачка цін завчасно готуватись до незначного та епізодичного збільшення випуску [2].

На мікрорівні інфляція виступає в ролі своєрідного неформального податку і доповнює основні державні фіскальні вилучення. Гранична податкова ставка в Україні може зрости до 80%, в результаті сумарний інфляційно-податковий тиск на виробника переходить стовідсотковий бар'єр. Отже, неможливість для підприємств отримати кредит на довгий термін разом із знеціненням власних обігових коштів призводять до браку фінансових ресурсів для подальшого виробництва хоча б у попередніх обсягах. Таким чином, можна зробити висновок, що інфляційні очікування в Україні останнім часом погіршились. До цього спричинило і політична нестабільність, і дефіцит на ринку енергоносіїв.

Антиінфляційна політика включає велику кількість різноманітних грошово-кредитних, бюджетних, податкових заходів, програм стабілізації та дій за регулюванням та розподіленням прибутків. Однак, для того, щоб регулювати інфляційні очікування, перш за все потрібно правильно їх оцінити. Методи оцінки інфляційних очікувань вже існують, розроблені урядами інших країн (так, уряд США розробив програму випуску довгострокових облігацій з метою контролювання адаптивних інфляційні очікування) [3]. Для України необхідно створювати методи оцінки відповідні теперішній економічній ситуації.

Віднедавна фінансова система України відчувала зростання негативного впливу ряду зовнішніх та внутрішніх факторів:

- податково-бюджетні проблеми, що пов’язані з низьким рівнем збирання податків, збільшеннями заборгованості по соціальних виплатах тощо;

- зростання взаємних неплатежів;

- наростання негативних очікувань з боку економічних суб’єктів по відношенню до здатності уряду виконувати свої фінансові зобов’язання тощо.

Для успішного вирішення цих проблем необхідна атмосфера довіри до уряду, щоб приватні особи могли в своїх розрахунках виходити з факту реформування та адаптуватись з найменшими втратами.

Інфляція є однією з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу. Висока інфляція знищує грошову систему, провокує витікання національного капіталу за кордон, послаблює національну валюту, сприяє її витісненню середині країни іноземною, підриває можливості фінансування державного бюджету.

Очевидно, що розширення внаслідок інфляційних очікувань поточного попиту стимулює подальше зростання цін. Одночасно скорочуються заощадження та зменшуються кредитні ресурси, що стримує зростання виробничих інвестицій. Економічна ситуація в цьому випадку характеризується повільним збільшенням сукупної пропозиції та швидким зростанням сукупного попиту. Результат – загальне підвищення цін.

Проаналізувавши стан ринку України, можна зробити висновок, що інфляційні очікування в Україні останнім часом погіршились. Необхідно відмітити, що методи регулювання інфляції та інфляційних очікувань будуть ефективні лише у випадку адекватної відповідності до їх причин. Оскільки інфляція в Україні носить структурно-системний характер, регулювання цього процесу повинне характеризуватись зняттям всіх бар’єрів на шляху дії ринкових механізмів, забезпеченні умов структурної перебудови економіки та включати в себе широкий спектр кредитно-грошових та бюджетно-фінансових регуляторів.

Література

1. Архиереев А.Д. «Эластичность спроса и инфляция в трансформационной экономике» // БИЗНЕСИНФОРМ. - №15.- 2002.

2. Чувилин Е.Д., Дмитриева В.Г. Государственное регулирование и контроль цен в капиталистических странах. / Финансы и статистика. - М. - № 4. - 2005.

3. “Wall Street Jorney” Monday. - March 17, 2002.