УДК 657.1:336.717.6 (477) (043.3)                                                                    

 

Галушка  Наталія Йосипівна

старший викладач кафедри менеджменту

ПВНЗ «Європейський університет», Тернопільська філія, Україна

 

Вексель у зовнішньоекономічній діяльності: тонкощі обліку

 

Необхідність розвитку цивілізованого вексельного ринку в Україні як складової частини економіки зумовлює необхідність активнішого застосування векселів підприємств  у зовнішньоекономічній діяльності.

Чинне законодавство у сфері вексельного обігу, зовнішньоекономічної діяльності й валютних відносин не забороняє у зовнішній торгівлі вексельних розрахунків між українськими і закордонними суб’єктами господарювання, проте їх обігу притаманні певні особливості. Зокрема, Закон України „Про обіг векселів в Україні” визначає загальні правила для всіх операцій з векселями як на території України, так і за її межами. Згідно зі ст. 4 даного законодавчого акта, необхідною умовою для видачі векселя є наявність грошового боргу за фактично поставлені товари, роботи, послуги [4].

Відповідно до Наказу Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України „Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”, проведення розрахунків між резидентами і нерезидентами із застосуванням векселів необхідно відображати в зовнішньоекономічному контракті [1]. Векселі при цьому використовують або для оформлення заборгованості за таким контрактом, або для забезпечення оплати майбутніх поставок за ним (за умови відтермінування поставки). Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185 передбачає необхідність індивідуальної ліцензії Національного банку України за умови відтермінування поставки, яке перевищує 180 календарних днів із моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції (послуг), що імпортують [6].

Валютне законодавство, що регулює розрахунки з використанням векселів при здійсненні експортних операцій, допускає застосування векселів у наступних випадках:

1) Одержання векселя резидентом–експортером (оформлення вексельного зобов’язання) від нерезидента–покупця або створення фінансового активу, призначеного не для перепродажу:

– одержання простого векселя в іноземній валюті або національній валюті резидентом-експортером (векселеотримувач – перший векселедержатель) від нерезидента-покупця (векселедавець);

– одержання переказного векселя в іноземній або національній валюті валюті резидентом–експортером (векселеотримувач – перший векселедержатель) від нерезидента–покупця (трасант) шляхом його трасування на власного боржника – резидента-імпортера як платника (трасат (акцептант);

– одержання переказного векселя в іноземній валюті резидентом–експортером (векселеотримувач – перший векселедержатель) від нерезидента–покупця (трасант) шляхом його трасування на власного боржника – нерезидента–покупця як платника (трасат (акцептант)).

2) Придбання резидентом–експортером векселя індосованого нерезидентом-покупцем (векселеотримувач (перший векселедержатель) або векселя, реіндосованого нерезидентом-покупцем (наступний векселедержатель) як фінансового активу, призначеного для перепродажу (фінансової інвестиції):

– придбання резидентом–експортером векселя в іноземній або національній валюті, індосованого нерезидентом–покупцем (векселеотримувач (перший векселедержатель), що раніше йому видав резидент-імпортер;

– придбання резидентом–експортером векселя в іноземній валюті індосованого нерезидентом–покупцем (векселеотримувач (перший векселедержатель), що раніше йому видав нерезидент-покупець;

– придбання резидентом-експортером векселя в іноземній або національній валюті, реіндосованого нерезидентом покупцем (наступний держатель), що раніше йому індосував резидент–імпортер (векселеотримувач – перший векселедержатель);

– придбання резидентом–експортером векселя в іноземній валюті, реіндосованого нерезидентом–покупцем (наступний держатель), що раніше йому індосував нерезидент-покупець (векселеотримувач – перший векселедержатель).

Обов’язковою умовою таких розрахунків є представлення резидентом-експортером документального підтвердження факту одержання (акцепт, індосамент) векселя в розрахунок за поставлені товари, роботи, послуги.

В обліку процес здійснення розрахунків за експортними операціями з використанням простого чи переказного векселя як короткострокового векселя одержаного або поточних фінансових інвестицій у разі розрахунку з використанням векселів, виписаних у валюті Україні, відображають тотожно до операцій із векселями між резидентами, виписаними в національній валюті (гривні). А відображення в обліку експортних операцій із застосуванням векселів, виписаних в іноземній валюті, аналогічно до операцій із векселями, виписаних у валюті України, але з урахуванням валютного (обмінного) курсу, що встановлює НБУ за валютними операціями. Курсові різниці обліковують відповідно до пп. 7, 8 П(С)БО 21 „Вплив змін курсових різниць”, а саме як монетарну заборгованість, що відображають у балансі з використанням валютного курсу, який визначають на дату здійснення валютних операцій і на дату балансу в складі інших операційних доходів (витрат).

Наступним видом зовнішньоекономічних операцій із векселями є імпортні операції резидентів України (підприємств, що постачають товари, роботи, послуги із закордону) від нерезидентів. За Законом України „Про обіг векселів в Україні” резидент-імпортер має право видавати (індосувати) прості та переказні векселі за кордон для розрахунків за ЗЕД-контрактами з іноземним постачальником [5].

Для відображення їх у бухгалтерському обліку валютне законодавство, що регулює розрахунки з використанням векселів при здійсненні імпортних операцій, допускає застосування векселів у таких випадках: оформлення вексельного зобов’язання (видача векселя) або створення фінансового зобов’язання, призначеного не для перепродажу та відчуження резидентом-імпортером векселя, одержаного через індосамент на користь нерезидента-продавця як фінансового активу, призначеного не для перепродажу (вексельної заборгованості) або через реіндосамент як фінансового активу, призначеного для перепродажу (фінансової інвестиції). Обов’язковою  умовою таких розрахунків є представлення резидентом-імпортером документального підтвердження факту одержання (акцепт, індосамент) векселя в розрахунок за поставлені товари, роботи, послуги.

В обліку процес здійснення розрахунків за імпортними операціями з використанням простого чи переказного векселя як короткострокового векселя одержаного або поточних фінансових інвестицій у разі розрахунку з використанням векселів, виписаних у валюті Україні, відображають тотожно до операцій із векселями між резидентами, виписаними в національній валюті (гривні). Відображення в обліку імпортних операцій із застосуванням векселів, виписаних в іноземній валюті, аналогічно до операцій із векселями, виписаними у валюті України, але з урахуванням валютного (обмінного) курсу, що встановлює НБУ за валютними операціями, облік курсових різниць здійснюють відповідно до пп. 7, 8 П(С)БО 21 „Вплив змін курсових різниць”.

Податковий облік векселів, виписаних в іноземній валюті, здійснюють аналогічно до обліку векселів, виписаних у національній валюті, але з урахуванням курсових різниць, згідно з п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу: заборгованість за продані нерезидентові товари, визначають на дату перетинання митного кордону, а у разі отримання векселя у розрахунок такої заборгованості перерахунок здійснюють за правилами бухгалтерського обліку; при цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховують у доходах платника податку, а збиток (від’ємне значення) – у витратах.

Отже, застосування векселя у сфері зовнішньоекономічних відносин дає змогу залучати до розрахунків не лише осіб, пов’язаних із операціями купівлі–продажу продукції, а й інших, у т. ч. фінансових посередників, що, своєю чергою, прискорює процес вексельних розрахунків та підвищує ступінь взаємної відповідальності за здійснення угод.

 

Література:

 

1.     Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів): Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06. 09. 2001 р. [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua

2.     Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України: Постанова Правління НБУ № 119 від 26. 03. 1998 р. [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua

3.     Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України № 959–XII від 16. 04. 1991 р. [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua

4.     Про обіг векселів в Україні: Закон України № 2374–III від 05. 04. 2001 р. [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua

5.     Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями: Постанова Правління НБУ № 597 від 30. 12. 2003 р. [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua

6.     Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України № 185/94–ВР від 23. 09. 1994 р. [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. zakon.rada.gov.ua