Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

К.п.н. Кучерук О.Я.

Хмельницький національний університет, Україна

Проблеми організації самостійної роботи студентів на першому курсі

Науково-технічна революція, що почалась в ХХ столітті, швидко змінила характер та структуру виробництва, місце та функції людини в ньому, а також стиль життя та побут людини. Нині значно зросла роль науки та освіти в розвитку всіх сфер суспільного життя. Науково-технічний прогрес призвів до збільшення обсягу знань та потоків інформації в десятки разів. Все це значно підвищує вимоги до рівня та якості підготовки молодих фахівців у вищих навчальних закладах.

Сучасний фахівець повинен володіти не лише необхідною сумою фундаментальних та фахових знань, але й певними навичками творчого розв’язання практичних питань, вмінням використовувати в своїй роботі все нове, що з’являється в науці та практиці, постійно підвищувати свою кваліфікацію. Тому нині основна задача вищих навчальних закладів полягає в формуванні творчої особистості фахівця, здатного до саморозвитку, самоосвіти, інноваційної діяльності. В зв’язку з чим навчальний процес у вищій школі повинен набувати характеру самостійної роботи студентів, без якої неможливо підготувати активну особистість фахівця, необхідного сучасному суспільству та виробництву.

В останні десятиліття проблема організації самостійної роботи студентів все більше звертає на себе увагу педагогів, психологів, методистів. Загально дидактичні, психологічні, організаційно діяльнісні, методичні та інші аспекти планування та організації самостійної роботи студентів розглядали в своїх роботах вітчизняні та зарубіжні науковці, зокрема, С.Архангельський, Ю.Бабанський, П.Підкасистий, М.Гарунов, В.Граф, І.Ільясов, Б.Єсипов, В.Козаков, Л.Вяткин, І.Лернер, А.Усова, Д.Дьюі, В.Якунін, М.Скаткин, Т.Шамова, М.Солдатенко, І.Хом’юк, Н.Шишкіна, В.Луценко, В.Ужик, Б.Буряк, О.Савченко, Т.Балицька, І.Бендера, М.Князян та інші. Однак дана проблема на нашу думку залишається недостатньо розробленою та потребує подальшого дослідження.

Посилення інтегративних зв’язків науки та техніки потребує від фахівців фундаментальних базових знань, готовності до самостійних, творчих та економічно вигідних рішень науково-технічних та виробничих задач. Але практика показує, що багато випускників вищих навчальних закладів не мають достатньо міцної бази професійних знань, не володіють навичками самостійної роботи та творчої діяльності, не відчувають потреби в постійному професійному самовдосконаленні та самоосвіті. Тому навчальний процес у вищій школі сьогодні повинен підпорядковуватись не стільки задачі інформаційного насичення, скільки формуванню продуктивного мислення, розвитку інтелектуального потенціалу особистості, становленню способів логічного аналізу та всебічної обробки одержаної інформації. Тобто основу навчального процесу студентів повинна складати цілеспрямована, контрольована, інтенсивна самостійна робота.

Саме самостійна робота є однією з найважливіших складових, що формують фахівця сучасного рівня, оскільки вона формує самостійність не лише як сукупність вмінь та навичок, але й як рису характеру, яка відіграє важливу роль в структурі особистості, а це досить актуально для сучасного фахівця. Крім того, самостійно набуті знання є більш оперативними, вони стають особистою власністю, розвивають інтелектуальні риси, увагу, спостережливість, критичність, вміння оцінювати.

Самостійна робота, за визначенням А.Кузьмінського, – це навчальна діяльність студента, яка планується, виконується за завданням, під методичним керівництвом і контролем викладача, але без його прямої участі [3, С.309].

Мета самостійної роботи студентів полягає в тому, щоб навчити студентів навчатись і тим самим сприяти їх професійному становленню, яке передбачає формування у майбутніх фахівців системи професійно значимих якостей, таких як інтелектуальність, відповідальність, креативність, комунікативність, інформаційна культура, здатність до самоосвіти.

Довгий час самостійна робота студентів розглядалась як допоміжна по відношенню до аудиторної. Нині вона стає найважливішою складовою всього навчального процесу, оскільки дозволяє:

– систематизувати, закріпляти та поглиблювати теоретичні знання та практичні навички студентів;

– розвивати пізнавальні здібності та активність студентів;

– формувати самостійність мислення, здатність до саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації.

Особливе значення та актуальність нині має проблема організації самостійної роботи студентів. Значимість цієї проблеми обумовлюється зменшенням долі аудиторних годин, що виділяються на вивчення певної дисципліни, наявністю студентів з різним рівнем базової підготовки, різним ступенем навчальної мотивації та рівнем сформованості навчальних вмінь та навичок, різними психофізіологічними особливостями.

Організація самостійної роботи студентів – процес впорядкування самостійної роботи за певними вимогами (критеріями, правилами, принципами) і надання їй необхідної форми з метою найкращої реалізації поставленої мети [2].

Характер самостійної роботи студентів поступово змінюється під час навчання у вищому навчальному закладі. Так, на молодших курсах вона здебільшого спрямована на поглиблення вивчення окремих навчальних дисциплін, а на старших курсах набуває науково-дослідного та творчого характеру. Тому організація самостійної роботи студентів потребує певної диференціації в залежності від специфіки навчального закладу та курсу, повинна бути послідовною, передбачати опанування різними прийомами пізнавальної діяльності в її зростаючій складності.

Найбільш складним в організації самостійної роботи студентів є адаптація вчорашнього школяра до системи навчання у вищій школі [4], оскільки переважна більшість з них погано володіє формами, засобами та методами самостійної пізнавальної діяльності.

Результати багатьох досліджень, а також досліджень, проведених нами в Хмельницькому національному університеті, та педагогічний досвід дозволяють зазначити, що більшість студентів зіткаються з труднощами при плануванні та організації своєї самостійної роботи. Особливо гостро ця проблема стоїть на першому курсі.

Чим ширші пізнавальні інтереси першокурсника, чим краще сформовані вміння та навички самостійної роботи, тим вища його готовність до навчання у вищому навчальному закладі. Перші вміння самостійної роботи засвоюються в школі. Але організація самостійної роботи студентів складніша, ніж школярів. Щоб ритмічно працювати протягом семестру, студенту самому необхідно прикладати вольові зусилля, чітко планувати позааудиторну навчальну діяльність, правильно чергувати заняття з різних навчальних дисциплін. У більшості ж першокурсників відсутні вміння правильно організувати самостійну роботу, розподілити свій час. Вони не готові самостійно навчатись, тобто свідомо засвоювати теоретичний матеріал та практично його застосовувати.

Опитування проведене нами серед студентів першого курсу напрямів «прикладна математика» та «інформатика» свідчить, що у значної частки першокурсників (61%) викликають труднощі під час навчання саме особисті якості (не уважність, не зосередженість, лінощі, не вміння раціонально розподілити свій час для виконання домашніх завдань). 65% опитаних зазначили, що при підготовці до занять з певного предмету вони використовують лише конспект лекцій та підручники, що рекомендував викладач, і не прикладають жодних зусиль для знаходження та самостійного опрацювання додаткової літератури. Найважливішими причинами неуспішних результатів свого навчання першокурсники вважають: не вміння самостійно опрацьовувати навчальний матеріал (56%), великий обсяг навчального матеріалу (45%) та недостатній рівень базових знань для сприймання навчального матеріалу (47%).

Багаторічний досвід викладання курсу «математичний аналіз» для студентів першого курсу свідчить, що існує значний розрив між знаннями, одержаними в школі, та вимогами, які висуває до знань студентів вищий навчальний заклад. Число студентів, які зіткаються із значними труднощами при вивченні математичного аналізу, кожного року зростає. Це пояснюється значними відмінностями між шкільною та вузівською освітою. По-перше, у вищій школі значно збільшується обсяг навчального матеріалу та підвищується рівень його складності. Студенту, на відміну від школяра, необхідно швидше та глибше вивчати великі обсяги навчальної інформації. По-друге, шкільні методи навчання, як правило, розраховані на досягнення поставленої мети за рахунок організації роботи учнів в класі та систематичного контролю за їх діяльністю вчителем. У вищих навчальних закладах методи навчання в більшій мірі наближаються до методів самої науки. У зв’язку з чим і виникають у першокурсників труднощі наступного характеру [1]:

– труднощі пошуку необхідної інформації (студентам буває досить складно визначити, що саме необхідно прочитати або вивчити для того, щоб розібратись в певній проблемі; вони ще погано орієнтуються в потоці навчальної та наукової літератури);

– труднощі орієнтації в змісті книги, навчального посібника (студенти мають проблеми з виділенням основної суті у великому обсязі інформації);

– труднощі узагальнення теоретичних положень, викладених в різних джерелах;

– труднощі застосування одержаних знань на практиці (студентам важко правильно оцінити практичну ситуацію, щоб застосувати для її аналізу одержані знання).

Тому організація самостійної роботи першокурсників на першому етапі полягає в тому, щоб [4]:

1) навчити їх правильно слухати та конспектувати лекції, ефективно засвоювати навчальну інформацію;

2) навчити їх самостійній роботі на практичних та лабораторних заняттях;

3) удосконалити навички роботи з книгою;

4) навчити правильно конспектувати літературу, готувати реферати, виступати з доповідями.

Значна роль в організації самостійної роботи студентів, а особливо першокурсників, належить викладачу, який здійснює організуючі, контролюючі та корегуючи дії. Саме викладач визначає зміст та обсяг самостійної роботи, регламентує терміни виконання та контролює результати.

Керівництво самостійною роботою студентів передбачає організаційну, методичну та педагогічну складові: організаційна – створення навчальних посібників, які повинні допомогти студенту зрозуміти логіку побудови курсу, що вивчається; методична – розробка завдань для самостійної роботи, що використовуються в різних формах організації навчального процесу; педагогічна – організація форм співпраці, які б стимулювали самостійність та творчу активність студентів.

Організація самостійної роботи студентів при вивченні математичних дисциплін розглядалась в роботах В.Делингера, А Артемова, І.Харитонової, Г.Саранцева, П.Образцова та інших. Аналіз навчальної та методичної літератури з вищої освіти та математичних дисциплін дозволяє відмітити суттєві недоліки, що заважають повноцінній самостійній роботі студентів: безліч однотипних типових задач, відсутність рівневої диференціації навчального матеріалу, недостатня кількість спеціально передбачених для самостійної роботи методичних посібників та рекомендацій. Кількість та обсяг завдань для самостійної роботи визначається викладачами в багатьох випадках згідно принципу «чим більше, тим краще». Не завжди адекватно оцінюється складність завдань та час, необхідний для їх виконання. Досить часто не узгоджуються строки здачі завдань самостійної роботи з різних дисциплін, що призводить до нерівномірного розподілу самостійної роботи студентів в часі. Все це призводить до формального відношення студентів до самостійної роботи. Вони не планують свою самостійну діяльність, відкладають виконання завдань самостійної роботи на останню ніч. Значна частина студентів виконує завдання не вчасно, з великим запізненням, якість роботи при цьому не рідко лише задовільна. Наслідком цього стає формальне вивчення матеріалу, відсутнє його глибоке розуміння.

Все це не припустимо при вивченні математичних дисциплін. Курс математичного аналізу є основним серед математичних курсів, що викладаються студентам різних напрямків навчання, зокрема «прикладна математика» та «інформатика». Саме в ньому вивчаються основні поняття, які необхідні для того, щоб опановувати та вдосконалювати знання в галузі цілого ряду фундаментальних наук, без яких, в свою чергу, неможлива успішна професійна діяльність.

У першокурсників недостатньо сформовані загальні розумові дії: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та інші, а отже загальні та частинні навчальні дії. Всі ці дії є основою при вивченні математичного аналізу, оскільки саме математичний аналіз потребує всебічної розумової та навчальної діяльності для його розуміння. Крім того, високий рівень абстракцій понять, що вивчаються в математичному аналізі, потребує нового виду діяльності – аналітичного. З цим пов’язана складність та специфіка самостійної роботи студентів при вивченні математичного аналізу. Тому самостійна робота при вивченні математичного аналізу потребує зусиль не лише від студентів, але й від викладача, який повинен постійно вдосконалювати організацію самостійної роботи студентів.

Завдання для самостійної роботи повинні бути чітко сформульовані, розбиті за темами, їх обсяг повинен визначатись годинами, відведеними для самостійної роботи в робочій програмі дисципліни.

Особливу значимість в організації самостійної роботи студентів, особливо першокурсників, має принцип індивідуалізації навчання. Викладач повинен працювати з конкретним студентом, тобто враховувати індивідуальні здібності кожного студента. Таким чином викладач створює умови, які стимулюють, орієнтують та направляють студента на активну самостійну роботу, в ході якої він здійснює самоорганізацію та саморегуляцію.

З цією метою нами було розроблено та видано посібник «Практикум з математичного аналізу», за допомогою якого здійснюється диференційований та індивідуальний підхід до студентів. Завдання в посібнику за кожною темою сформовані за трьома рівнями складності, що дозволяє включати в роботу студента з будь-яким рівнем підготовки. Також ми пропонуємо проводити самостійну роботу у вигляді індивідуальних розрахункових робіт, завдання яких також поділяються за рівнями складності. Виконання завдань першого рівня є обов’язковим для всіх студентів. За виконання завдань цього рівня студент може одержати оцінку «задовільно». Для більш сильних студентів пропонуються завдання другого та третього рівнів, за виконання яких студент може одержати відповідно «добре» та «відмінно». Одержати завдання наступного рівня студент має можливість лише тоді, коли виконає всі завдання попереднього рівня. Розв’язки завдань кожного рівня формують певний код, наприклад: , де – розв’язок - го завдання. Студент розв’язавши завдання певного рівня, формує код та відправляє його викладачу (використовуючи модульне середовище або електронну пошту) або повідомляє безпосередньо на занятті. Викладач перевіряє код та, якщо він вірний, видає студенту завдання наступного рівня. На передостанньому тижні семестру кожен студент здає оформлені всі завдання розрахункової роботи, які він виконав та захищає свою роботу. Такий підхід до організації самостійної роботи при вивченні математичного аналізу дозволяє активізувати самостійну діяльність студентів та постійно здійснювати її контроль, що є досить важливо для студентів першого курсу.

Таким чином, як засвідчують наші дослідження та досвід, при організації самостійної роботи студентів–першокурсників необхідно враховувати суб’єктивні фактори, обумовлені психологічною специфікою студента:

– знання шкільного матеріалу, наявність стійкої системи знань, необхідної для засвоєння основних курсів у вищому навчальному закладі;

– наявність вмінь та навичок розумової праці: вміння конспектувати на лекції та при роботі з книгою; володіння логічними операціями: порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, тощо;

– специфіка пізнавальних психічних процесів студентів: увага, пам'ять, інтелект, мислення, тощо;

– відповідність обраної професії індивідуальним здібностям;

– рівень вимог до себе, який визначається самооцінкою.

Література:

1. Григорян М.М. Управление самостоятельной работой студентов / М.М. Григорян / Вестник КАСУ. – 2008. – №1. Режим доступа: http://www.vestnik-kafu.info/journal/13/475.

2. Гулецька Я.Г. Організація самостійної роботи магістрів з використанням інформаційних технологій при вивченні іноземної мови / Я.Г. Гулецька // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2009. – Вип.3. – С.75-80.

3. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи: навч. посібник / А. І. Кузьмінський. – К.: Знання, 2005. – 486с.

4. Самостоятельная работа студентов: метод. указания / сост. А.С. Зенкин, В.М. Кирдяев, Ф.П. Пильгаев, А.П. Лащ – Саранск: Изд-во Мордов. ун-та, 2009. – 35с.