Мазанюк Олена Федорівна,

викладач економіко-гуманітарного коледжу

Республіканського вищого навчального закладу

„Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта)

ФОРМУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ КОЛЕДЖІВ АР КРИМ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Актуальність дослідження визначається необхідністю формування в студентської молоді природоохоронної культури, яка б забезпечувала формування екологічних уявлень і понять, широкого природоохоронного та загальноприродничого кругозору, розвиток професійної орієнтації, узагальнення і систематизацію екологічних знань і вмінь, становлення базових засад природоохоронної культури. В цьому контексті особливої уваги набуває проблема формування у студентів коледжів сучасної особистості, яка володіє стійким позитивним ставленням до природи, навичками активної природоохоронної діяльності, розуміє її взаємозв’язки і взаємозалежності; набуття особистістю активної життєвої позиції стосовно свого образу і місця в природі; створення педагогічних умов гармонійного розвитку особистості в активній взаємодії з природою на основі принципів екоцентризму; перетворення студентів із пасивних спостерігачів і мислителів на проактивних дослідників і захисників природних процесів, творців свого майбутнього.

Природоохоронне виховання, яке базується на традиційному, орієнтованому на отримання природоохоронних знань підході, не може забезпечити вирішення актуальних екологічних проблем, тому що студент, який засвоїв необхідні знання, не обов’язково проявляє себе як активний суб’єкт природоохоронної культури. Тому важливо, щоб структурно-функціональна модель містила такі методи природоохоронного виховання, які забезпечать формування в студентів такої свідомості, за якої вони могли виступати суб’єктами активної перетворюючої діяльності, реалізувати себе в якій можливо лише за умов гармонійної природоохоронної взаємодії з довкіллям. Ключову роль у формуванні високої природоохоронної культури відіграє природоохоронна освіта і виховання. Природоохоронну культуру розглядаємо як основний чинник розвитку ноосфери, спрямований на розвиток природоохоронної самосвідомості студентів на засадах екологічного імперативу. Людина, перш за все, частинка природи, розумний біологічний вид, який або загине разом із іншими біологічними видами, або спільними зусиллями відшукає шляхи подальшої спільної еволюції і розвитку ноосфери.

Науковою основою дослідження послужили праці вітчизняних і закордонних авторів, які розглядають актуальні проблеми теорії та практики підготовки майбутніх учителів до природоохоронного виховання старшокласників, причому в різних аспектах гуманітарних наук. Провідне місце у висвітленні педагогічного аспекту взаємодії суспільства і природи належить роботам А. Н. Захлєбного, І. Д. Звєрєва, Л. П. Печко, І. Т. Суравегіної, В. В. Червонецького. Значний внесок у вирішення проблем екологічної освіти, екологічної культури, екологічно зорієнтованої діяльності школярів зробили Г. П. Волошина, В. М. Назаренко, З. П. Плохій, Г. П. Пустовіт, Н. О. Пустовіт, Л. П. Салєєва, Т. І. Тарасова та ін. Автори зазначають, що провідне місце у формуванні екологічної культури особистості належить здійсненню діяльнісного підходу, який виявляється у формуванні мотивів, в оволодінні вміннями й навичками екологічної діяльності, нормами і правилами екологічної поведінки. У сучасних дослідженнях науковців і педагогів знайшли втілення проблеми взаємозв’язку пізнавальної і практичної діяльності у конкретному соціоприродному середовищі з проблемами охорони природи (М. М. Вересов, М. Б. Дуденко, І. В. Лебедь, М. Г. Стельмахович, Є. І. Сявавко), природоохоронної діяльності учнів у зв’язку з вивченням природи рідного краю (П. В. Іванов), підготовки школярів до практичної діяльності по її охороні (М. С. Матрусов).

Навчально-виховний процес у коледжах має спрямовуватися на гуманізацію та активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів, на гармонійний розвиток особистості майбутнього фахівця, сприяти формуванню його активної життєвої позиції в питаннях захисту довкілля, а також адаптації до нових умов життя відповідно до завдань, визначених Державною національною програмою „Освіта” („Україна ХХІ століття”).

Актуальність проблеми вимагає формування у студентської молоді таких рис природоохоронної і загальнокультурної свідомості:

– любов і відданість Україні;

– діяльне ставлення до життя, готовність до активної участі в природоохоронній роботі;

– ініціативне, самостійне й творче вирішення проблем, пов’язаних із охороною довкілля;

– порядність, працьовитість, вихованість, доброзичливість, гуманізм, чуйність до навколишнього середовища, вірність обов’язку, упевненість у правоті своєї справи, відвертість, щирість у спілкуванні з товаришами, вимогливість до себе й до інших;

– стійкість природоохоронних ідеалів, здатність відстоювати власні переконання, послідовна їх реалізація у реальних справах;

– здатність брати на себе відповідальність за рішення у сфері природоохоронної діяльності, вміння нестандартно мислити, втілювати в життя виховні ідеї, організовувати товаришів на реалізацію намічених природоохоронних заходів;

– готовність і здатність до колективної діяльності, усвідомлення особистих інтересів у тісному зв’язку з інтересами студентського колективу, вміння рахуватися з думкою членів колективу й відстоювати власну думку;

– доброта, увага, сердечність, здатність до співчуття, готовність прийти на допомогу;

– широкий екологічний кругозір, культура поведінки, праці, побуту й природоохоронного мислення;

– розуміння й знання літератури, музики, мистецтва в їх багатогранних проявах, уміння цінувати високі досягнення української та світової культури.