Коробов Є.Т.

Дніпропетровський національний університет

Актуалізація опорних знань – найважливіша умова розуміння

У самому широкому розумінні актуалізація – це інтелектуальні або практичні дії людини, спрямовані на перетворення попереднього досвіду із потенційного стану в діючий (актульний). У більш вузькому розумінні, стосовно пізнавальних процесів, актуалізація полягає у видобуванні з різних видів пам’яті раніше засвоєних знань, умінь або навичок з метою їх подальшого використання при засвоєнні нового матеріалу. Таким чином, актуалізувати опорні знання – це значить відновити, оживити в пам’яті, витягнути, так би мовити, на передній план пам’яті саме ті раніше засвоєні учнями знання, котрі будуть потрібні для розуміння, осмислення і кращого запам’ятовування нового навчального матеріалу.

Може виникнути питання: чи не є актуалізація опорних знань синонімічним поняттям відносно до звичного і загально відомого слова “пригадування”? Дійсно, хоча актуалізація здійснюється головним чином через пригадування, не менш поширеним способом її є нагадування учням тих базових знань, котрі становлять основу розуміння нового матеріалу. Оскільки пригадування здійснюється звичайно як активний вольовий процес, а нагадування предбачає в основному пасивність мислення, то в цьому значенні можна говорити про пасивну й активну актуалізацію опорних знань. Пасивна актуалізація полягає в тому, що викладач сам нагадує учням раніше вивчені факти, поняття тощо, які потрібні для оволодіння новим матеріалом. При активній же актуалізації учні одержують завдання, в процесі виконання яких самі відновлюють (пригадують) потрібні знання. У другому випадку розумові процеси учнів протікають більш активно, чим і пояснюється сама назва “активна актуалізація”.

Крім зазначеної відмінності між поняттями “актуалізація” і “пригадування” істотною також є відмінність у кінцевих цілях цих розумових дій. Якщо пригадування може здійснюватися, не маючи на меті подальшого використання відновленої в пам’яті інформації (наприклад, при відповіді на поставле-не викладачем питання), то актуалізація завжди передбачає використання відновлених знань для дальшої інтелектуальної або практичної діяльності. Ця перспективність використання позначена, зокрема, ключовим словом “опорні” (опора для чогось наступного).

Відрізняється актуалізація від звичайного пригадування також певною програмованністю. Якщо пригадування здійснюється в основному спонтанно, то актуалізація відбувається за якимсь алгоритмом, обгрунтованим метою майбутньої діяльності. До того ж пригадування відбувається плідніше, якщо йому передує вказівка, що саме треба пригадати. Тому зразу відзначимо, що створення оптимального алгоритму пошуку потрібних знань і доведення його до учнів є одним із істотних і відповідальних елементів “технології” актуалізації опорних знань.

Процес актуалізації характеризується такими параметрами: швидкість актуалізації, обсяг актуалізованих знань, точність їхнього відтворення, характер актуалізації (словесна, наочна).

Обсяг актуалізованих знань характеризується кількістю відновленої в пам’яті інформації безвідносно до витраченого для цього часу. Обсяг актуалізації залежить перш за все від кількості інформації, яка зберігається, в пам’яті людини ( чим більше зберігається, тим більше й актуалізується). Крім того, обсяг актуалізованих знань залежить від системності засвоєних знань (систематизовані, впорядковані знання на відміну від безсистемних, засвоєних безладно, актуалізуються краще). Нарешті, на обсяг актуалізованих знань дуже впливає послідовність (алгоритм) самого процесу актуалізації. При пасивній актуалізації такі алгоритми формуються викладачем у ході нагадування учням потрібних опорних знань. Тому логіка і послідовність нагадування мають відповідати логіці й послідовності засвоєння нового навчального матеріалу. При активній же актуалізації, коли пригадування потрібних знань здійснується в ході виконання учнями тих чи інших завдань, послідовність актуалізації впорядковано значно менше. Щоб забезпечити максимальний обсяг актуалізованих знань в цьому випадку, необхідно ретельно продумати характер актуалізуючих завдань і дати учням алгоритм їх виконання.

Швидкість актуалізації визначається кількістю інформації, актуалізованої за одиницю часу (тобто відношенням обсягу актуалізованих знань до часу актуалізації). Залежно від цього параметру розрізняють швидку та сповільнену актуалізацію. Швидкість актуалізації, як і її обсяг залежить від обсягу і систематизованності інформації, яка зберігається в пам’яті, а також від алгоритму, який визначає хід актуалізації. Важливе значення для швидкості актуалізації має гнучкість мислення, тобто здатність швидко знаходити потрібну інформацію. Неможливо однозначно відповісти на питання: яка актуалізація краща, швидка чи сповільнена. Зрозуміло, що швидше здійснюється пасивна актуалізація, але в той же час ясно, що пасивна актуалізація менш плідна для формування творчого мислення, ніж активна.

Точність актуалізації визначається відповідністю знань меті актуалізації і проявляється в повноті відновлених фактів і понять, у точності формулювань і визначень. Перекручення і неточності при актуалізації відчутніше за все впливають на процеси розуміння й осмислення нової інформації. Тому вельми важливо добитися точності актуалізації перед вивченням складного і важкого для розуміння навчального матеріалу. Більш висока точність досягається, безумовно, при пасивній актуалізації, бо повноту опорних знань і точність різних формулювань забезпечує сам викладач.

Істотним параметром є характер актуалізації, який визначається співвідно-шенням між актуалізуючою і актуалізованою інформацією (для випадків, коли пред’явлена інформація сприяє актуалізації раніше засвоєної інформації). Найчастіше характер актуалізації в навчанні проявляється чотирма варіантами: словесно-словесний (словесна інформація актуалізує словесну інформацію), словесно-наочний (словесна інформація актуалізує зорові образи), наочно-словесний і наочно-наочний. Конкретний характер актуалізації залежить від багатьох факторів: переважаючого виду пам’яті, рівня розвитку уяви, структури уроку, використовуваних на уроці методів, специфіки навчального матеріалу тощо. Якщо, наприклад, переважаючим видом пам’яті учня є словесно-логічна, найбільш прийнятною для нього є словесно-словесна актуалізація, а для переважаючої образної пам’яті – наочно-наочна.