врахування психологічних аспектів графічної діяльності у розумовому розвиткушколярів на уроках креслення

Сергій Хрін,

м. Переяслав-Хмельницький

Вирішення виробничих проблем у сучасних умовах пов’язане не з використанням реальних об’єктів, а з їх замінників у вигляді різних панелей, пультів керування, які опосередковано, через системи графічних зображень, умовних графічних позначень і символів, відображають реальні процеси і явища. Тому здатність людини до графічної діяльності є одним із визначальних показників її розумового розвитку і наскільки готова вона до розв’язування просторової задачі графічними методами, можна визначити ступінь її загальної і політехнічної освіченості. Нашому сучаснику притаманним стає те, що перш ніж зображувати предмети, у тому числі й на кресленні, людина спочатку створює в уяві його образ, а вже потім фіксує його. Тому цілком очевидно, що найважливіше місце у графічній діяльності належить створенню образів, які відображають просторові властивості та відношення предметів. Отже за своєю суттю процеси створення образів можна вважати психологічною основою графічної діяльності, пов’язаної з читанням та виконанням креслень.

На початковому етапі створення образу предмета важлива роль належить сприйняттю його самого на основі відчуття органами чуття. Тобто вихідною формою психологічного відображення просторових властивостей предмета слід вважати відчуття і сприйняття, які виникають при безпосередньому впливі предмета на органи чуття. При цьому процес сприйняття переходить в діяльність уяви. Результатом цього є уявлення, які у свою чергу є передумовою мислення. Мислительні ж операції порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, конкретизація забезпечують розумову діяльність, а отже, і розумовий розвиток.

Порівняння відіграє важливу роль у вивченні фактів та їх узагальненні. Через порівняння ми встановлюємо схожі і відмінні ознаки, властивості певних об’єктів (предметів, явищ). В актах сприйняття і впізнавання різних предметів і явищ порівняння має мимовільний характер [3]. Довільного характеру воно набуває, коли скеровується спеціальною метою зіставити два чи кілька об’єктів у певному відношенні, знайти в них істотні схожі і відмінні властивості, уточнити свої судження про них, встановити тотожність об’єктів чи протилежність.

Аналіз - це уявне роз’єднання предмета, явища, ситуації та виявлення його складових елементів, частин, моментів, сторін; аналізом ми відокремлюємо явища з тих випадкових несуттєвих зв’язків, в яких вони часто даються нам у сприйнятті [3].

Аналіз розчленовує проблему; синтез по-новому об’єднує дані для її рішення. В процесі аналізу і синтезу думка йде від уявлення про предмет до поняття, в якому аналізом визначено основні елементи і синтезом розкрито суттєві зв’язки цілого [3].

У ході мислительного процесу аналіз і синтез залишаються нерозривними, такими що переходять один в одного і можуть періодично виступати на передній план.

Синтез - це пізнавальна, відображаюча мислительна операція, яка полягає у встановленні єдиного характеру якостей і властивостей елементів можливого цілого, у знаходженні єдиного і визначеного напрямку зв’язків і відношень між елементами цього цілого, в поєднанні їх, і тим самим одержанні нового цілого предмета або явища [3].

Абстрагування - це виділення, відокремлення однієї якоїсь сторони, властивості, моменту явища або предмета, в якомусь відношенні суттєвого, відволікання від інших [3]. Зароджується у плані дії в практиці. Абстрагування є рух думки який переходить від чуттєвих властивостей предметів до їх абстрактних властивостей через відношення, в які ці предмети вступають і в яких ці абстрактні властивості виявляються.

Узагальнення і формування понять здійснюється за допомогою абстрагування. Абстрагування є складовою і невід’ємною частиною процесу узагальнення, сприяє розвитку узагальнюючої розумової діяльності.

Під узагальненням розуміють знаходження спільного в заданих предметах або явищах [1]. Цим спільним можуть бути ознаки, частини, елементи і т.д. Знаходження спільного включає в себе співставлення предметів, відокремлення спільних ознак у кожному із заданих предметів, а потім об’єднання їх за цими ознаками.

Конкретизація веде школярів до більш повного і глибокого розуміння і засвоєння узагальнених знань, понять, правил, законів. Як показали дослідження Н.О. Менчинської, чим більше різноманітних по будові задач із знаходженням кратних відношень розв’язує учень, тим краще він знає загальні принципи побудови і розв’язання подібних задач [2].

Поданий матеріал переконливо засвідчують, що навчальна діяльність учнів, у тому числі й графічна, ґрунтується на різноманітних психологічних процесах, адже будь-яка графічна дія спочатку здійснюється подумки, на основі чого в учня створюється певний графічний образ, а вже потім втілюється у реальних графічних побудовах. У результаті цього і утворюється графічний образ предмета, який фіксує в уяві учня його властивості, що умовно відображені на кресленні, або ще підлягають відображенню шляхом побудови необхідних зображень.

Література:

1. Кабанова-Меллер Е.Н. Психология формирования знаний и навыков у школьников. Проблема приёмов умственной деятельности / Е.Н. Кабанова-Меллер. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962.-376с.

2. Менчинская Н.А. Мышление в процессе обучения / Исследование мышления в советской психологи / Н.А. Менчинская. - М.: Наука, 1966. - С. 349-386.

3. Рубинштейн С.Л. О мышлении и путях его исследования / С.Л. Рубинштейн. - М.: Изд-во АН СССР, 1958.-146с.