“Педагогические науки”/6.Социальная педагогика.

К. пед. наук Чирва А. С., СНАУ, Україна, викладач, Чирва Н. І.,

Сумський коледж СНАУ, Україна

Розвиток толерантності у підлітків старшого віку у процесі організації позакласної діяльності.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства в умовах глобалізації та євроінтеграції особливої актуальності набуває виховання особистості на ідеях толерантності. Розвиток толерантності випускників зумовлено необхідністю підготовки студентів до діяльності в умовах різноманітного глобального та полікультурного середовища. Виховання толерантності як особистісної якості студентів коледжів має допомогти сучасним підліткам набути реального позитивного досвіду у складному процесі соціалізації. Тому основне завдання педагога навчити підлітків сприймати толерантність як універсальний принцип життя людини.

Толерантна педагогіка має відображення у поглядах Ж.Ж.Руссо, Г.Сковороди, Л.Толстого, М.Монтессорі, К.Ушинського, В.Сухомлинського, Ш.Амонашвілі та ін.. Окремі педагогічні аспекти толерантності розглядалися у роботах таких дослідників як В.Бєляєва, Б.Гершунський, О.Грива, О.Клєпцова, І.Крутова, М.Ковальчук, М.Магура, Г.Погодіна, П.Степанов, О.Шарова та ін. Аналіз наукової літератури свідчить, що дослідники здебільшого зосереджуються на загальних теоретичних основах виховання толерантності. При цьому недостатньо уваги приділено формам і методам толерантного виховання в процесі позакласної роботи.

В декларації ЮНЕСКО щодо принципів толерантності, підписаній у 1995 році 185 державами, у тому числі й Україною визначено толерантність в якості необхідної умови спілкування людей різних культур, етнічних і міжконфесіональних груп. У документі зазначено, що «толерантність означає повагу, сприйняття і розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Толерантність – це єдність у різноманітті».

Виховувати толерантність - значить прищеплювати повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження та способів проявів людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Виховати підлітка толерантним - це формувати в нього поступливість. Виховуючи підлітка толерантним, необхідно виявляти толерантність і самим педагогам. Прояв толерантності означає, що кожний вільний дотримуватися своїх переконань і визнає таке ж право за іншими. Це означає визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою та цінностями і мають право жити у світі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим.

Підліток самостверджується як особистість у суспільно корисній діяльності. Потреба жити серед людей, самостверджуючись у світі дорослих, активізує суспільно корисну діяльність підлітків. Однак на практиці вони виключені з реальної соціально значущої діяльності. Саме тому однією з педагогічних умов формування і розвитку толерантності у підлітків старшого віку є відповідна організація позакласної роботи. На батьківських зборах кураторам слід проводити лекції з тем «Ділова культура», «Психологія спілкування», «Формування толерантності в родині» тощо. У контексті виховання толерантності варто організовувати таку спільну діяльність батьків та дітей як сімейні конкурси «Спортивна сім'я», «Дружна сім'я», конкурс сімейних газет, знайомство з захопленнями в сім'ї «Світ наших захоплень», спільні екскурсії, «Свято сім'ї» та ін.

Важливу роль в процесі становлення особистості відіграє виховання толерантності в родині. Основними принципами такого виховання повинні стати зв'язок виховання толерантності з життям, поважне ставлення до особистості, опора на позитивне в дитині, соціальна обумовленість процесу виховання толерантності, завуальованість педагогічних впливів та опори на активність дитини, єдність знання та поведінки.

Головні методи виховання в родині - це приклад, спільні з батьками заняття, бесіди, підтримка підлітка в різних справах, у рішенні проблем, залучення його в різні види діяльності в родині та поза нею. Підліток освоює соціальні зв'язки та ролі у світі; стаючи старше, він усе більше орієнтується на однолітків і соціальні інститути. Батьки, даючи йому відносну свободу, повинні бути надійним тилом для нього, створювати в нього почуття впевненості, які його зрозуміють і підтримають у важкій ситуації.

Основним критерієм сформованості толерантності повинно стати вміння конструктивно, толерантно взаємодіяти з людьми та групами, що мають визначені відмінності.

Оскільки підлітковий вік є найбільш чутливим для виховання толерантності, основними формами і методами виховання толерантності у підлітків старшого віку вважаємо належну організацію позакласної діяльності студентів та відповідної роботи з батьками.

Література:

1. Андрєєв М.В. Підліток у контексті проблеми формування толерантної особистості [Електронний ресурс] / М. В. Андрєєв – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pfto/2010_9/files/pd910_06.pdf

2. Волошина О. Проблема формування толерантності в сучасних педагогічних дослідженнях / О. Волошина // Рідна школа. – 2007. – № 3. – С. 4-6.

3. Живолуп Л. В. Тренінг розвитку толерантності у підлітків / Л. В. Живолуп. – Кременчук, 2008. – 33 с.