УДК 811.111 (73) `27`06

КОГНІТИВНІ МЕХАНІЗМИ РОЗПІЗНАВАННЯ КОМІЧНОГО

О.В. Харченко, канд. філол. наук (Київ)

О.В.Харченко. Когнітивні механізми розпізнавання комічного. Стаття фокусує свою увагу на визначенні такого поняття як “комічне” та функціонуванні лінгвокогнітивного механізму “праймінг” на рівні американського дискурсу комічного. Проведене лінгвокогнітивне дослідження американських етнічних жартів, які мають форму запитання/відповідь, виявляє, що наявність певних пресупозиційних знань з американської лінгвокультури, дозволяє адресату прогнозувати переключення інференцій та ключову фразу жарту (ендшпіль жарту) за рахунок чіткого прогнозу актуалізації оцінних концептів, притаманних певній етнічній групі США, у даному випадку ірландців та афроамериканців.

Ключові слова: комічне, дискурс комічного, стилістична фігура анантаподатон, когнітивний механізм розпізнавання праймінг, пресупозційні знання тощо.

О.В. Харченко. Когнитивные механизмы распознавания комического. Статья фокусирует своё внимание на определении такого понятия как “комическое” и функционировании лингвокогнитивного механизму “прайминг” на уровне американского дискурса комического. Проведённое исследование лингвокогнитивное исследование американских етнических шуток, которые имеют форму вопрос/ответ показывает, что наявность определённых пресуппозиционных знаний американской лингвокультуры, позволяет адресату прогнозировать переключение инференций и ключевую фразу шутки ( ендшпіль шутки) за счёт чёткого прогноза актуализации оценных концептов, при сущих определённой етнической группе США, в данном случае ирландцев и афроамериканцев.

Ключевые слова: комическое, дискурс комического, стилистическа фігура анантаподатон, когнитивный механізм распознавания “прайминг”, прессупозиционные знания и так далее.

O.V. Kharchenko Cognitive mechanisms of comic recognition. The article focuses its attention on defining such notion as “comic” and functioning of such lingocognitive mechanism “priming” on the level of American comic discourse. The conducted lingocognitive research of the American ethnic jokes, which have the form of “question and answer jokes”, determines that availability of some definite presupposition knowledge relating to American linguistic culture, permits an addressee to predict the switching of inferences and the punchline of a joke (end spiel of a joke) because of the precise prediction of the assessment concept actualization, inherent in some definite ethnic group of the USA, in this case it relates to the Irish and Afro Americans.

Key words: comic discourse, stylistic figure anantapodaton, the cognitive mechanism of recognition “priming”, presupposition knowledge etc.

Актуальністю статті постає необхідність ідентифікації когнітивних механізмів комічного сучасного американського гумору. Об‘єктом дослідження виступає сучасний американський дискурс комічного. Матеріалом для аналізу слугували сучасні американські жарти. США. Предметом дослідження є когнітивний механізм розпізнавання комічного, який актуалізуються в американському дискурсі комічного. Мета статті – виявлення та загальна характеристика когнітивного механізму ‘праймінг’. Постановка загальної проблеми та її зв'язок з науковими завданнями. Аналіз сучасного американського дискурсу комічного та комплексу проблем пов’язаних з ним. Постановка завдання. Ідентифікація та аналіз когнітивного механізму ‘праймінг’ та його складових, які залучаються у розпізнаванні лінгвостилістичних засобів комічного. Аналіз останніх досліджень і публікацій базується на роботах В.И.Карасика [2,c.10—120], В.О.Самохіної [4,c.7—220], В.Я. Проппа [5,c.15—155], М.М. Бахтіна [1,c.20—125],. які найбільш адекватно та глибоко дослідили проблеми комічного в цілому. Наукові результати. У статті дається визначення когнітивного механізму ‘праймінг’ та аналіз його функціонування на рівні американського дискурсу комічного.

Аналізуючи феномен комічного зазначимо, що при визначенні континууму комічного, ми будемо спиратися на точки зору М.М.Бахтіна [1] та В.Я.Проппа [5].

^{У своїй роботі “Творчість Франсуа Рабле і народна культура Середньовіччя та Ренесансу” М.М.Бахтін робить декілька висновків стосовно природи комічного та сміху. На думку літературознавця, карнавальний сміх — це народно-святковий сміх. “Карнавальний сміх, по-перше, всенародний, сміються усі, це — сміх “на миру”; по-друге, він є універсальним, він націлений на усе та усіх (у тому числі і на самих учасників карнавалу) увесь світ постає смішним, сприймається та розуміється у своєму сміховому аспекті, у своїй веселій відносності; по-третє, нарешті, цей сміх амбівалентний: “він веселий, лікуючий і – одночасно – глузливий, той що висміює, він заперечує та стверджує, ховає та відроджує. Таким є карнавальний сміх” [1, с.12-17]. М.М.Бахтін зазначає, що проявами народно-сміхової культури є три головні форми, які тісно переплетені: 1) обрядово-видовищні форми (свята карнавального типу, різні площадні сміхові дії, як то “свято дурнів”, “свято осла”, “храмові свята” з блазнями та карликами, свята збору винограду, обрання королев та королів під час бенкету, що були розповсюджені в усіх країнах Середньовічної Европи); 2) словесні сміхові твори різного роду як письмові та усні (зі зворотньою логікою “a l`envers”; логікою переміщення верху та низу “колесо”; різні пародії, типу “parodia sacra”; профанації, зниження; 3) різні жанри фамільярно-вуличного мовлення (груба лайка, блюзнірство, тощо). Народний сміх має гротескний характер та пов'язаний з матеріально-тілесним низом людей, він знижує та матеріалізує, стверджує автор. Площадне слово є гротескним по суті. “Площадне слово — це дволикий Янус. Площадна похвала…іронічна і амбівалентна…Такий самий характер носить і площадна лайка” [1, с.37].}

^{Архетипом усіх більш пізніх форм комічного, а саме гумору, іронії, сатири, пародії та сарказму, є свято, вважає дослідник, яке є “первісним та без початку”, а усі більш пізні форми комічного є редукованими формами народно святкового сміху. Важливими ідеями цього класика також є те, що сміх має ігровий характер, а уся історія сміху, з точки зору, М.М.Бахтіна — це історія боротьби проти серйозності, яка є антитезою сміху [1, с.12-17].}

^{В.Я.Пропп, автор книги “Проблеми комізму і сміху”вважає, що протиставлення комічного трагічному та піднесеному не є доречним, комічне треба досліджувати окремо. Для прикладу він призводить такі твори як “Шинель” та “Записки божевільного” М.Гоголя, які є трагічними за змістом, але комічними за стилем. Скоріше комічне можна протиставити серйозному. Протиставлення форми та змісту теж не є доречним. В комедіях В.Шекспіра, М.В.Гоголя, К.Гольдоні та Ж.Б.Мольєра, з точки зору автора, форма та зміст повністю підходять одне одному.}

^{В.Я.Пропп сприймає комічне як родовий термін відносно гумору, іронії, сатири та сарказму. Комізм обумовлюється протиріччям між сутністю та видимістю, піднесеним та низьким, ідеальним та реальним [5, с.171].}

Виходячи з вище сказаного, ми визначаємо “комічне” як цілісне явище багаторівневого й об`ємного характеру, яке є головною складовою частиною відповідного комунікативного послання, що на рівні глибинних інтенцій має агресивно-глузливу (гумор етнічних меншин, school pranks), сексуальну (жарти гендерного характеру), ігрову (численні жарти “питання-відповідь“ або жарти-загадки), безтурботно-сміхову, соціальну природу (підвищення статусу адресанта та зниження об`єкту жарту), призводить до сміхового й гедонічного ефекту і побудоване переважно на неочікуваному рефреймінгу змісту, що призводить до когнітивного дисонансу, контрастного зіткнення часто несумісних та суперечливих експлікатурних й імплікатурних смислів, які спричинюють комічні конотації, асоціації, натяки, закріплені в американській комічній картині світу. Зазвичай на глибинному семантичному рівні серйозне і піднесене піддається пейоризації, карнавалізації та профанації і перетворюється на приземлене та смішне. Об`єкт осміяння найчастіше шиється в дурні. У випадку “піднесення” об’єкта осміяння (амеліорації) типово залучається іронія, що все одно спричинює зниження. Континуум комічного включає такі головні види прояву: гумор, сатиру, іронію, сарказм.

Одним із головних механізмів розпізнавання комічного, на нашу думку, є когнітивний механізм “праймінг”. Поняття “праймінг” вперше почало використовуватися в когнітології у 1980-х роках в значенні короткочасної імпліцитної пам`яті, що полягає у зміні концептуальної (переважно семантичної) або перцептуальної (переважно візуальної) реакції на стимул у випадку попереднього впливу подібного стимула. У парі об`єктів, що пред’являються, перший об’єкт називається ‘праймом’ prime, а другий ‘мішенню’ target [12]. Так семантичним праймом для лексеми ‘дантист’ може бути ‘хірург’, оскільки ці лексеми спорідненні і мають спільний гіперонім —‘лікар’. А у наборі візуальних картинок після показу картинки ‘футбольний матч’ (прайм), очікується картинка іншої спортивної гри, наприклад ‘волейбольний’ або ‘баскетбольний матч’ (та сама ситуація – наявність спільного гіпероніма).

У сучасній когнітилогії поняття ‘праймінг’ почали застосовувати і у значенні довготривалої імпліцитної пам`яті, що виходить на рівень інтуїтивного передбачення. Когнітивні дослідження Деріла Бема з Корнельського університета на вибірці у більш ніж 1000 респондентів показало, що 53,1% учасників експерименту робили правильний семантичний прогноз появи певної лексеми, а 46,9% помилялись. Більш складні експерименти дослідника з МДУ ім.Ломоносова Євгена Родимина, надали ще більш переконливі статистичні данні. Наявність ‘довгоготривалого праймінгу’ підтвердили 58% респондентів [3,c.33].

З лінгвокогнітивної точки зору, ми визначаємо поняття “праймінг” як когнітивний механізм інтуїтивного розпізнавання адресатом неочікуваної (образної, парадоксальної, містичної тощо) інференції жарту, що призводить до комічного ефекту. В основі праймінгу знаходяться пресупозиційні знання адресата. Незважаючи на мінливість реальності, “El otro es el mismo” (“Інше – це те саме”) – стверджує Хорхе Борхес [7, c.1], і ми погоджуємося з цим, зазначаючи, що свідомість більшості реципієнтів відповідної лінгвокультури завжди в змозі проявити винахідливість та упіймати чергову модифікацію реальності на основі своїх пресупозиційних знань.

Під час рефреймінгу інференцій, переключенні з логічної (або вірогідно-індуктивної) інференції на неочікувано-вірогідну (можливо образну, парадоксальну тощо) інференцію, саме когнітивний механізм ‘праймінг’ дозволяє більшості адресатів певної лінгвокультури із багатовекторного набору інференцій швидко спрогнозувати саме ту інференцію (зазвичай контрастну), що призводить до комічного ефекту. Завдяки тому, що у більшості адресатів когнітивний механізм розпізнавання ‘праймінг’ добре розвинутий, жарт сприймається більшостю аудиторії швидко, часто миттєво, ну а ті, до кого жарт доходить “як до жирафа на третю добу”, завжди складають меншість. При цьому очікування протиріччя і певної контрастної інференції все одно не призводить до стовідсоткового прогнозування кінцівки жарту. Арсенал мовних засобів занадто великий, і як зазначає Шмельова Е.А.:“Анекдот – це пастка, досвідчений слухач чекає каверзи, але все одно потрапляє в пастку" [6, с. 25].

Проілюструємо реалізацію когнітивного механізму ‘праймінг’ на етнічних жартах про ірландців із серії lightbulb jokes. Коли адресат, знайомий з англо-американською лінгвокультурою, почує традиційний дебют жарту про електричну лампочку (light bulb joke): “Q. How many Irish men does it take to change a light bulb?”, на основі своїх пресупозиційних знань він миттєво згадає два оцінних концепти (фактично два імпліцитних ‘прайми’) , які характеризують ірландців в жартах, а саме “алкоголізм” (існує прецедентне порівняння“to drink like an Irish docker”) та “алогічна ірландська логіка” (поширені прецедентні фрази “It sounds Irish”, “It`s a kind of funny Irish logic!”). Дивну ірландську логіку добре ілюструють фото 1 та фото 2.

Photo 1. An Irish bridge project. Photo 2.Irish buses don`t need bridges.

Тому почувши комічне запитання, на рівні форми, адресат очікує короткої відповіді, притаманної light bulb jokes, а на рівні смислових компонентів дискурсу адресат очікує відповідь-ендшпіль де піддається осміянню саме ‘дивна ірландська логіка’ та ‘любов до випивки’, і адресат не помиляється, наведемо два варіанта відповіді:

(1) “Q. How many Irish men does it take to change a light bulb?”

“A .One to hold the bulb and 10 to drink until the room spins.”

(2) “Q. How many Irish men does it take to change a light bulb?”

“A . Never mind ,we`ll drink in the dark!” [8, с.5].

Якщо адресату, знайомому з англо-американською лінгвокультурою, поставити гумористичне запитання про афроамериканців, яке по формі є дебютом або першою частиною традиційного етнічного жарту запитання/відповідь (question and answer joke), то у відповіді на це запитання, або ендшпілі жарту, базуючись на своїх пресупозиційних знаннях, адресат буде очікувати осміяння двох головних оцінних концепти (знову ж таки – два імпліцитних прайми), які характеризують афроамериканців в американських етнічних жартах, а саме “кримінального способу життя ” та “баскетболу”.

Стереотипні уявлення про життя афроамериканців, добре ілюструють фото 3,4 та 5.

Photo 3 Photo 4 Photo 5

Photo 3. Am American basketball star.

Photo 4. American street basketball.

Photo 5. An American street gang.

Наведемо приклади етнічних жартів про афроамериканців.

(3) “Q. There's a Mexican and an African American riding in a car. Who's driving”? A. The Police [9,c.2].

(4) “Q, Why are black people so fast? All the slow ones are in jail”  [9,c.3].

(5) “Q. A black guy and his black girlfriend are in a car. Who's driving?
A: The cop!” [9,c.2].

У традиційних етнічних жартах-загадках 3,4,5, які мають форму запитання/відповідь, незважаючи на застосування стилістичної фігури анантаподатон (неочікувана відповідь, що часто йде з порушенням логічної інференції) в ендшпілі жарту, на семантично-когнітивному рівні адресат прогнозує несподівану відповідь із переключенням з логічної інференції на неочікувано-вірогідну інференцію, оскільки прогнозує актуалізацію імпліцитного концепту “кримінальний спосіб життя”, і адресат при цьому не помиляється.

(6) “Q. What do you call a black guy who goes to college?
A: A Basketball player” [10,c.3]. У цьому жарті, теж незважаючи на застосування стилістичної фігури анантаподатон, концепт “баскетбол” легко прогнозується, тим сприяє легкому прогнозуваннюя переключення з логічної на вірогідно-індуктивну інференцію.

(7) “Q. Why are black people so good at basketball? 

A. Because they can run, shoot, and steal” [11,c.2]. У цьому випадку, незважаючи на актуалізацію концепту “баскетбол”, ще у дебюті жарту, імпліцитний концепт “кримінальний спосіб життя”, все одно прогнозується, і він актуалізується через каламбур, де обігрується два значення пароніму “to steal” (красти, або робити підбір біля баскетбольного щита супротивника).

Висновки. Лінгвокогнітивний аналіз ряду американських традиційних етнічних жартів, а саме lightbulb jokes про ірландців та question and answer jokes про афроамериканців, свідчить про те, що на рівні смислових компонентів дискурсу комічного піддаються прогнозуванню неочікувано-вірогідні індуктивні інференції жартів (зазвичай контрастного плану) та оцінні концепти, притаманні етнічним групам США, засобом яких піддаються висміюванню “дивна логіка” та “алкоголізм” у ірландців, та “кримінальний спосіб життя” і “любов до баскетболу” у афроамериканців. Вищезазначені оцінні концепти фактично є частотними праймами, які миттєво актуалізуються з пресупозиційних знань адресатів, знайомих з англо-американською лінгвокультурою, і таким чином ілюструють залучення когнітивного механізму “праймінг”.

Література

1.Бахтин М.М.Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренесаннса./Михаил Михайлович Бахтин. —М.:Мысль. —1979. —280с

2.Карасик В.И. Язык социального статуса./В.И.Карасик. —М.:Гносиз. 2002. —389c.

3.Лаговский В., Родимин Е.. Нам дано предугадать /[Electronic resource]/ Владимир Лаговский, Евгений Родимин //—Режим доступу: http://kp.ru/daily/25867.4/2832573/ (12.04.2012) –Нам дано предугадать.

4. Самохина В.А. Современная англоязычная шутка. Монография. /Виктория Афанасьевна.Самохина—Харьков: Харьковский национальный университет имени В.И.Каразина, 2008. —355с.

5. Пропп В. Я.Проблемы комизма и смеха. Ритуальный смех в фольклоре (по поводу сказки о Несмеяне) / Владимир Яковлевич Пропп. —М.: Лабиринт, 1999. — 288 с.

6. Шмелева Е.Я., Шмелев А.Д. Русский анекдот. Текст и речевой жанр.- М.: Язики славянской культуры, 2002 (б).-144с.

7. Borges J.L. El otro, el mismo.. 1964/ J/[Electronic resource]: Jorge Luis Borges. —1964. — Режим доступу: http://www.literatura.us/borges/elotro.html (12.06.12). —El otro, el mismo.

8. Kohan N. Clean jokes. [Electronic resource]/ Nick Kohan —2009.— Режим доступу: http://www.ahajokes.com (11.11.09) —Ahajokes.

9. Primeeval B. Ethnic Jokes. [Electronic resource]/ B.Primeeval. —2012. — Режим доступу: http://www.myyearbook.com (10.01.12). —Ethnic Jokes

10. Smith.D. Popular jokes. [Electronic resource]/ David Smith. —2012.— Режим доступу: http://www.ebaumsworld.com/jokes/read/861379/ (12..09.12). —Popular jokes.

11. Sterling. D. Anti Jokes. [Electronic resource]/ David Sterling. —2012.— Режим доступу: http://anti-joke.com/anti-joke/popular/11341 (2..09.12). —Anti Jokes.

12.Tulving E.Priming effects in word fragments completion are independent in regognition memory// Endel Tulving/Journal of Experimental Psychology: Learning, memory and cognition Vol 8 (Issue 4)— Washington, 1982.