Студент Колонтай В.В., ст. викл. Шишкова Л.С.

Національний університет біоресурсів і природокористування, Україна

Обставинні детермінанти причини з погляду

стилістичного використання

Семантичний підхід до вивчення синтаксичних одиниць залишається актуальним протягом останніх десятиліть дослідження граматичної системи української мови. Інтерес науковців до змістової сфери мови пояснюється намаганням дослідити закономірності її організації та специфічні властивості, що дозволяють їй бути знаряддям пізнання й комунікації.

Саме основна синтаксична одиниця – речення – найпоказовіше репрезентує спосіб організації семантики й процес її втілення у формально-граматичній структурі. Для слов'янського, зокрема українського, мовознавства актуальним є багатоаспектне дослідження детермінантних членів як незалежних поширювачів різноманітних структур речення, оскільки це є конкретним внеском в опис граматичної організації цієї синтаксичної конструкції.

Обставинні детермінанти з причиновим значенням називають таку реальну дію, яка є умовою для реалізації іншої дії. Каузальність як один із способів вияву взаємозв`язку явищ, процесів може виражатися у мові кількома засобами, що й створює синонімічне різноманіття для стилістичного вибору мовця.

У сучасній українській мові активно функціонують кілька способів лексико-граматичного вираження детермінуючих обставин причини. Основним і часто варіантним є прийменниково-відмінкова форма відповідної семантики.

Прийменниково-відмінкові конструкції сформувались як полісемантичний засіб вираження причинових відношень, так як поєднують в собі категоріальну семантику іменника і прийменника. У сучасній українській мові вони представлені кількома лексико-граматичними моделями, що широко побутують у всіх стилях літературної мови, але диференціюються в окремих стилях і жанрах мовлення відповідно до конкретної семантики прийменника чи іменника.

Прийменникові конструкції з родовим відмінком (прийменники з, без, від, ради, заради, після, в результаті, внаслідок + Род.в) у детермінантній позиції з причиновим значенням мають такі семантичні підвиди: а) причина, що спонукає до дії; б) причина, що спонукає до зміни стану.

Конструкції з прийменниками з, без, від, ради, заради, після мають загальностильове використання, а конструкції з прийменниками в результаті, внаслідок тяжіють до наукового і офіційно-ділового стилів. За ними закріпився стилістичний відтінок причинності, що гарантує обов’язковість, або неминучість наслідку.

Прийменникові конструкції зі знахідним відмінком у детермінантній позиції (прийменники через, за, на прохання, зважаючи на + Зн.в.) з причиновим значенням диференціюються на семантичні підвиди опозиційно. Конструкції з прийменником через передають переважно значення протидії, суперечності, гальмування дії.

Конструкції з прийменником за характерна причиновість спонукання дії, сприяння, результативності:

Конструкції на прохання, зважаючи на (прийменник за+Зн.в.) поширені переважно у науковому, офіційно-діловому, публіцистичному стилях.

Прийменники за, під, у зв’язку з + Ор.в., під + Ор.в. у позиції детермінантної обставини зі значенням причини вживаються у всіх стилях, переважно з семантикою «неминучого наслідку». Стилістичний відтінок фольклорності закріпився за конструкцією «за + Ор.в.». Широко вживається дана конструкція і в розмовно-побутовому стилі. Використання конструкції «у зв’язку з + Ор.в.» обмежене офіційно-діловим та науковим стилями.

Поширена переважно в офіційно-діловому мовленні і прийменниково-відмінкова сполука завдяки + Д.в.

Іменникові позиції в прийменниково-відмінкових конструкціях причинової семантики заповнюються як узагальненими іменниками (назви різних дій, процесів, станів, якостей і властивостей) так і конкретними іменниками (назви осіб або речовин). Але частота використання останніх значно нижча очевидно тому, що в житті джерелами причинності рідко буває якась окрема особа чи конкретний факт, частіше – це ряд проявів якогось явища, сукупність фактів, збіг обставин, узагальнення ознак і властивостей.

Часте вживання при прийменникові двох іменників у прийменниково-відмінкових конструкціях з причиновим значенням призвело до втрати першим іменником своєї функції й лексичного значення. В результаті чого він став частиною похідного прийменника: на випадок, на основі, з приводу, на честь.

Прийменниково-відмінкові конструкції з причиновим значенням мають неоднакову сферу поширення і частотність використання. Найбільш поширеною і продуктивною у функції детермінанта причини є конструкція від +Род.в. Цьому сприяє широкий семантичний обсяг іменників, що є лексичними наповнювачами, а також чітка орієнтація на каузативність. Поширеними є також конструкції: з+род.в., за+Зн.в., за+Ор.в. Менш поширені: ради+Р.в., в результаті + Род.в. внаслідок + Род.в., завдяки + Д.в., через + Зн.в., під + Ор.в. До рідко вживаних відносяться : без + Род.в., після + Род.в., по + Д.в., при + Д.в., у звязку з + Ор.в., на + М.в. Семантико-стилістичний аналіз прийменниково-відмінкових конструкцій з причиновим значенням на рівні речення і на рівні надфразової єдності покаже стилістичні можливості та їх текстові реалізації.

Список літератури:

1. Вольф Е.М. Состояния и признаки. Оценки состояний // Семантические типы предикатов. – М.: Наука, 1982. – 268 с.

3. Руденко Л.М. Стилістика української мови: Зб.наук.праць. - К.,1990. - С.28-32

4. Руденко Л.М. Обставинна детермінація в структурі тексту (семантико-синтаксичний і стилістичний аспекти). –К.: Україна–Віта, 1996. – 213 с.