Філологічні науки/3. Теоретичні та методологічні проблеми дослідження мови

магістр, Попова А.Е.

Маріупольський державний гуманітарний університет, Україна

Теоретичні аспекти фразеологічного значення

Через складність і багатогранність проблема значення завжди привертала увагу дослідників. «Проблема значення, – пише Н. Ф. Алефіренко, – мабуть, одна з найскладніших не тільки в лінгвістиці, але й в логічних, психологічних і філософських дослідженнях» [1: 146].

Спрямування лінгвістичних пошуків у бік людини викликало необхідність по-новому поглянути на семантику мовних одиниць. Проблема фразеологічного значення пов'язана з проблемою визначення фразеологічної одиниці. Загальноприйнятого визначення ФО, якого дотримуються лінгвісти різних шкіл, не існує, як і не існує єдиної думки про обсяг фразеології і класифікації ФО. Найбільш відомими є класифікації Н. М. Амосової, В.Л.Архангельського, В. В. Виноградова, О. В. Куніна, І. І. Чернишової, Н. М. Шанського, Д. М. Шмельова.

Ю. П. Солодуб констатує, що в сучасній теорії фразеології виділяються дві концепції фразеологізму: 1) концепція відтворюваності, або «широка» концепція ФО (О. В. Кунін, Н. М. Шанський, В. Л. Архангельський, Л.І.Ройзензон, І. І. Чернишова та ін.), 2) семантична концепція, або «вузька» концепція фразеологізму (В. В. Виноградов, Д. О. Добровольський, В.М.Мокієнко, В. М. Телія та ін.) Згідно «широкої» концепції під фразеологізмом розуміється будь-яке стійке і відтворюване в мовленні як єдине ціле поєднання слів. Семантична, «вузька» концепція трактує фразеологізм як «стійке семантично неподільне поєднання слів, цілісне узагальнено-переносне значення якого сформовано на основі переосмислення словесного комплексу-прототипу» [2: 184], поширюючи поняття фразеологізму тільки на фразеологічні зрощення і фразеологічні єдності за « класичною »класифікацією В.В. Виноградова.

Більш того, питання широкого і вузького розуміння фразеології також традиційне при розгляді обсягу фразеології в структурному плані. Нижня межа фразеологізму, як відомо, – двослівне утворення, верхня межа – складне речення. Вибір вузької або широкої концепції фразеологізму, а також принципів класифікації фразеологічного матеріалу залежить від конкретних цілей дослідження. Так, в лінгвокультурологічних дослідженнях науково виправданим вважається широке розуміння фразеології, що включає в об'єкт дослідження не тільки фразеологічні одиниці зі структурою словосполучення, але й прислів'я та приказки [3, 4]. Слід зауважити, що класифікація фразеологізмів за різними підставами (типологія ФО), як і раніше належить до кола питань, які цікавлять дослідників, а переважає тенденція до розширення сфери фразеології [5, 6].

Незважаючи на існування різних підходів до виявлення об'єкту фразеології, в науці є певна єдність у розумінні ознак ФО: це, насамперед, стійкість, неоднослівність і ідиоматичність.

Стійкість найчастіше розуміється як регулярна відтворюваність ФО носіями мови, в результаті якої відбувається узуалізація одиниці, що забезпечує її впізнавання і сприйняття мовцями. Неоднослівність має на увазі аналітичну структуру фразеологізму, його роздільнооформленість, а також слівність компонентів у складі ФО. Ідиоматичність є результатом семантичного ускладнення, невиводимістю цілого із сукупності складових його елементів і фразеологічної номінації. Як пише Н. Ф. Алефіренко, «цілісна, нерозчленована спрямованість ФО на об'єкт номінації обумовлює їх семантичну монолітність, хоча за формою, за структурою вони не відрізняються від вільних словосполучень і пропозицій» [1: 254].

Необхідно зазначити, що питання стійкості, відтворюваності і слівності компонентів фразеологічних одиниць у розумінні сутності останніх, як і раніше є дискусійними. До інших ознак ФО, які не претендують на статус власне фразеологічних, можуть також належати номінативність, конотативність, образність, сталість лексичного складу, морфологічна і синтаксична фіксованість, немодельованість за схемою змінного сполучення слів, можливість структурних варіантів, або новоутворень, дифузність значення, широта і недеталізованість семантики, семантична і функціональна комплікативність і т.п.

Як зазначалося раніше, досягненню цілей цього дослідження відповідає схвалення «широкої» концепції фразеологізму, оскільки широке розуміння фразеології відкриває великі можливості для розуміння особливостей світосприйняття народу.

Література:

1. Алефиренко Н. Ф. Спорные проблемы семантики / Н. Ф. Алефиренко. — М. : Гнозис, 2005. — 326 с.

2. Солодуб Ю. П. Современный русский язык. Лексика и фразеология (сопоставительный аспект) : Учебник для студ. филол. фак-в и фак-в иностр. яз. / Ю. П. Солодуб. - 2-е изд. — М. : Флинта : Наука, 2003. — 264 с.

3. Икономиди И. Я. Фразеологические единицы с национально-специфичным компонентом значения в русском и новогреческом языках : Дис. ... канд. филол. наук / И. Я. Икономиди. — Краснодар, 2005. — 241 с.

4. Чернышева И. И. Старые проблемы в новой лингвистической парадигме / И. И. Чернышева // Филологические науки. — 1997. — № 2 — с. 76-82.

5. Кунин А. В. Курс фразеологии современного английского языка: Уч. пос. для институтов и фак. иностр. яз. — 3-е изд., стереотип. / А. В. Кунин. —Дубна : Феникс+, 2005. — 488 с.

6. Савицкий В. М. Основы общей теории идиоматики / В. М. Савицкий. — М.: Гнозис, 2006. — 208 с.