Студентка Голованенко М. В., доцент Тепла О. М.

Національний університет біоресурсів і продокористування України України

Лексико-семантичний словотвір прагмонімів

Як доводить аналіз фактичного матеріалу, традиційним способом творення прагмонімів є лексико-семантичний, під час якого відбувається певний перерозподіл у ряду диференційних семантичних ознак: зсуваються акценти, у структуру значення можуть включатись нові семантичні компоненти, інші ж ознаки приглушуються або ж зовсім зникають.

Лексико-семантичний словотвір прагмонімів ґрунтується на перенесенні:

1) метафоричному (перенесення значень одних предметів на інші на основі подібності): „Корона” (ш), „Пляшечки” (ц), „Равлик” (ц), „Оксамит” (ц), „Чорний корал” (блм), Мулатка (ц), „Чаклун” (к);

2) метонімічному (вживання назви частини предмета у значенні його цілого):„Ренуар” (ц), „Надія” (п), „Оленка” (ш), „Маруся” (п), „Вар’єте” (ц), „Київ вечірній” (ц).

У більшості класифікацій онімного матеріалу дослідники виділяють групу немотивованих номінацій (Л.Беспалова, Н.Гурська та ін.). Нам близька характеристика Т.Соболєвої, О.Суперанської, які зазначають, що „незважаючи на відсутність у деяких товарних знаках очевидного значення, було б помилкою вважати, що вони „зроблені із нічого” і є винятково фантазією їхніх творців ... З власне мовного погляду товарні знаки майже завжди мотивовані асоціаціями з іншими словами, подібними їм за формою або змістом. При створенні товарних знаків турбуються не стільки про те, щоб слово було одразу зрозумілим, скільки про те, щоб воно мало вплив. І чим більш неочікуваним є товарний знак, тим краще досягається мета привернути увагу” [2].

Отже, є підстава поділити прагмоніми на два розряди: мотивовані назви та рецесивні (з прихованим мотивом номінації) назви. До мотивованих належать найменування, які прямо чи опосередковано повідомляють про будь-які особливості об’єкта-номінанта (розмір, форму, смакові характеристики, місцезнаходження тощо). Відповідно за способом втілення ознаки у назві виділяють реально мотивовані та умовно мотивовані прагмоніми. Реально мотивовані прагмоніми безпосередньо вказують на особливості продукту, на розміщення підприємства-виробника і т.ін. Умовно мотивовані прагмоніми містять лише натяк на ознаки чи характеристики товару. Рецесивні найменування не дають інформації про особливості номінанта, найчастіше в них реалізуюься незрозумілі широкому загалу відсуб’єктні мотиви номінації.

Мотивовані прагмоніми за типами семантичної мотивованості можна поділити на такі групи:

1) Назви, мотивовані топонімами, які вказують на місто, де випускається товар: „Коблево” (вн), Чигиринське (п), „Рівненські” (ц) ; природну реалію, поблизу якої розміщено підприємство-виробник: „Тиса” (к), ; місцеві реалії: „Вишнева гора” (нст).

2) Поодинокі випадки використання у функції прагмонімів прізвища засновника чи власника підприємства-виробника: „Шустов” (г). Використання прізвища власника як прагмоніма є давнім звичаєм. На початковому етапі розвитку прагмоніма у його сучасному значенні багато промисловців використовували саме цей спосіб маркування своїх товарів. Сьогодні він найчастіше трапляється, коли справа стосується виробів, щодо яких особливо високо цінується довіра до виробника. Звичайно, таке твердження значною мірою стосується західноєвропейської та американської прагмонімії. В українській прагмонімії представлено лише поодинокі випадки застосування цієї мотиваційної ознаки для створення найменування.

3) Значну частину прагмонімів мотивовано апелятивами, які прямо вказують на характеристики товару: якість і властивість виробу: „Відбірна”, „Вдала” (г) ; форму виробу: „Стріла” (ц), „Тростинка” (ц)„Пляшечки” (ц); призначення виробу: „До кави” (п), „Десертні” (вфл); співвіднесення з іншими явищами реального світу за смаком: „Апельсин” (вд), „Малина” (вд), „Японська груша” (вд), „Білий крюшон” (вд); за запахом: „Аромат смородини” (ц), „Аромат ківі” (ц), „Аромат персика” (ц).

Умовно мотивовані прагмоніми можна поділити на дві групи:

1) Найменування відонімного походження (основами для них виступають антропоніми, топоніми, гідроніми, міфоніми, астроніми, космоніми).

2) Найменування відапелятивного походження (прагмоніми, які мотивуються назвами істот та неістот).

До першої підгрупи належать назви, мотивовані: фаунонімами: „Білочка” (ц), ”Зебра” (вфл), „Рачки”(ц), „Левеня” (ц); назвами осіб за посадою, званням чи родом діяльності: „Чумак” (олія), „Наполеон” (п), „Гетьман” (г); назвами осіб за зовнішніми чи внутрішніми характеристиками: „Панночка” (п), „Креолка” (ц), „Господарочка” (ц).

До цієї підгрупи відносимо найменування, основою яких є назви персонажів літературних творів, казок: „Попелюшка і Принц”(ц), „ Роксолана і Султан”(ц), „Наталка-Полтавка”(ц).

Аналіз фактичного матеріалу дає змогу говорити про пріоритетне вживання прагмонімів, мотивованих за естетичною ознакою. Цю модель мотивації презентують назви з романтичними, фантастичними, гумористичними мотивами номінації. Причину значної кількості найменувань, мотивованих за естетичною ознакою, можна пояснити виконанням цим класом назв гіпертрофованої рекламної функції.

Література:

1. Кубрякова Е. С. Язык и знание / Е. С. Кубрякова. – М.: Языки славян. культуры, 2004. – С. 10–11.

2. Кушнерик В. І. Лексико-семантичні групи та фоносемантичні явища / В. І. Кушнерик, О. В. Найдеш // Матеріали Міжнар. наук. конф. “Семантика мови і тексту”. – Івано-Франківськ, 1996. – С. 163–164.

3. Подольская Н.В. Проблемы ономастического словообразования (к постановке вопроса) / Н.В. Подольская // Вопросы языкознания. – 1990. – №3. – С. 40-54.