Філологічні науки. Етнолінгвістика

Обєднікова О. М.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Тематичний блок «Людина як діяч» в ідеографічній параметризації фразеології сходу України

Зміна векторів розвитку сучасної лінгвістичної науки відкриває широку панораму дослідження проблеми мовнокультурної таксономізації світу. Ідеографічна категоризація об’єктивної дійсності за інтенсивністю виявлення того чи іншого параметра найбільш відчутно позначається на фразеологічній системі. Так, пейоративно забарвлена таксономія семантики АФО зосереджується навколо концептуально значущих понятійних зон, елементи яких у своїй сукупності репрезентують фрагмент світу заданого ареалу – регіональну ідеографічну картину світу. Ідеографічна систематизація діалектної фразеології дає змогу розкрити системні зв’язки у фразеології мови (саме ареального її аспекту), підійти до її вивчення комплексно і відтворити за допомогою асоціацій фрагменти наївної (побутової) картини світу, що унаочнюють етнокультурні традиції сходу України у складі загальної тезаурусної моделі дійсності.

Предметом нашого дослідження є східнослобожанські та східностепові українські говірки – новозаселені, новітні формування з виразними слідами поліетнічних контактів, що одночасно виступають питомим складником всеукраїнського континууму [1]. За своєю ідеографічною орієнтацією ареальні фразеологічні одиниці (АФО) є антропоцентричними, а за основами класифікації – антропометричними. «Типовим образом» для створюваної тематичної (ідеографічної) класифікації слугує денотативний аспект значення АФО, знання про яке «задається» на символічно маркованому підґрунті наївних уявлень та пізнавальному досвіді мешканців ареалу.

Одним із мозаїчних фрагментів ідеографічної сітки заданого мовного узусу для покриття її фразеологічним матеріалом виступає тематичний блок «Людина як діяч», що належить до ідеографічного поля «Людина», й представлений трьома розділами («Людина в діяльності та праці», «Бездіяльність», «Дозвілля»), структурованими на рівні нижчих підрозділів, рубрик, підрубрик і поняттєвих груп різного ступеня узагальнення й кількості, з перехресним групуванням тощо. З огляду на домінантність взаємозв’язку «людина – праця» в антропоцентричній парадигмі досліджуваного тематичного простору, базовим семантичним інвентарем регіональної картини світу стають уявлення мовців про працю як про один із ключових смислів, наявних у категорійно-поняттєвому тлі ареальної культури.

У лінгвокультурологічному розумінні концепт «Праця» постає як глобальна багатовимірна одиниця ментального рівня, багатошаровий макрофрейм, ідеологема, базова константа слов’янської концептосфери, що характеризується неоднорідністю й різноманістністю типів знакових репрезентацій, наявних у її складі, та відображає природно-фізичні, етичні, соціоетнічні стереотипні культурні параметри працелюбства, асиметричних до нього бездіяльності, дозвілля тощо.

Наявні у сучасних тлумачних словниках синонімічні парадигми лінгвістичного поняття «праця» вказують на її розгалужену семантико-культурну домінанту («праця – робота – діяльність»), яка й обумовлює формування ціннісно-концептуального стрижня досліджуваного тематичного блоку АФО. Розкриття конкретно-предметного змісту полісеманта «праця» у наївній свідомості мовців ареалу відбувається шляхом виявлення низки асоціативних паралелей про останню як про «цілеспрямовану діяльність людини, роботу, що потребує певного розумового та фізичного напруження», «щоденні клопоти», «результат конкретної діяльності людини», «розумові / фізичні зусилля, спрямовані на досягнення чого-небудь», «енергію, яку особа витрачає на здійснення чого-небудь», «процес практичного набуття особою умінь, навичок у тій чи іншій професійній або господарчій діяльності».

У визначенні параметральних складників тематичного блоку «Людина як діяч» свідомість наївного мовця звернена до таких поняттєвих ідентифікаторів смислового простору (експліцитних та імпліцитних сем), що супроводжують процес праці, як емоційна установка на виконання певної роботи (давати дрозда – «працювати завзято»; перти як трактор; як дурень з балалайкою – «настирливо, уперто, цілеспрямовано робити що-небудь, перебуваючи у стані збудження, азарту»; кізяки загорілись (горять) у кого – «хотіти працювати»); темп виконання (як Ганна в квасі; як мертвий диха; як мух наївся – «повільно робити / повільний у роботі хто»); час виконання (до білих пряників; і борщ жиром запливе; швидше мамонт оживе – «довго робити»); етапи виконання роботи, організація праці (ставати в упряж – «розпочати справу, братися до роботи»; зав’язувати вузол (вузлом); зливати солярку – «завершити щось»; як хор співає – «злагоджено працювати»; май – дбай, іюнь – плюнь – «робити / зробити все вчасно»; дощ іде, а ми на лижах – «пізно / несвоєчасно / невчасно робити / зробити щось»); обсяг виконуваної роботи (пекти, варити та гавкати – «виконувати багато робіт одночасно»; зігнати полоску; завалити коня – «виконувати норму»; докопати погреб – «після якоїсь роботи виконувати іншу»); практична значущість виконуваної роботи (клепачева свита – «даремна справа»; як з чорта смальцю – «немає користі з чого»; вітер наганяти; забивати гвіздки у воду – «не приносити ніякої користі»; видирати лисому волосся – «робити непосильне, марно витрачаючи час»; ловити решетом зірки у воді; сліпому світити – «виконувати непотрібну роботу»); винагорода за виконану роботу (заробити на куркин ніс – «заробити мало»; з бубличка кружечок – «нічого не отримати; ніщо»; калим на босу ногу – «працювати без вигоди, задарма»); професіоналізм, досвід, вправність (майстрова жила – «умілець»; зрити гору – «робити майже неможливе»; стріляний їжачок – «бувалий, досвідчений»; батіг до задниці – «справа, з якою людина найкраще обізнана»; посилати з цеберкою за електричною енергією – «показати непрофесійність, недосвідченість»; кола на воді малювати – «недосвідчений»; руки-крюки – «не вмілець»; рахувати бабаків – «невправний / неповороткий»); характер роботи (бути віником – «виконувати брудну, некваліфіковану роботу»; у вітер веслами робити – «виконувати важку роботу»; руки під лопату заточені в кого – «здатний виконувати тільки фізичну роботу»; удержати в руках рибу – виконувати складне доручення»); якісна оцінка виконаної роботи (зробити на горі грязь; ні до села ні до міста – «абияк робити»; як два пальці обмочити – «робити без надмірних зусиль, гарно, легко»; усе зробити до дзуґи – «зробити все бездоганно»; дорого не взяти – «робити що, не задумуючись»); зовнішній контроль за виконанням роботи (випасти з брички – «відволікати від роботи»; заглядати під хвіст – «підганяти в роботі кого»; на одного раба три прораба – «один працює, а троє керують»); вікова легітимність праці (ще ніготь не зацвів у кого – «рано за віком працювати кому»); ставлення до процесу праці (роботи, діяльності); результат ставлення (батарейки сіли в кого; ні кує ні меле і в вус не дує – «бездіяльний»; до дивана приріс; ні до чого не прибитий – «лінуватися; ледар»; з нічого юшку зваре – «спритна хазяйка»; по кутках верби ростуть у кого – «погана хазяйка»; як золушка – «працелюбний»; гуляй курка по борщу – «про безпорядок»; вовки виють – «про запущений город»; вертітися як рак в окропі – «бути постійно заклопотаним»; не встоїть на місці – «бадьорий, жвавий, спритний»); результат праці, наполегливість у досягненні певного результату (насилу дав Бог силу – «довести справу до кінця»; уміла готувати, та не вміла подавати – «не довести справу до кінця»; обзьол вийшов – «про невдало зроблену справу; кутьку під хвіст; ні з чим до млина, порожняком додому – «нічого не зроблено; безрезультатно»; наробити від Меланки до колядки; ні грамини – «робити / зробити мало»); розподіл фізичних зусиль (аж очі западають (випадають) – «працювати з напруженням, важко»; сто потів вийшло – «затрачено багато сил, щоб виконати певну роботу»; до кошачого няву (писку) – «працювати до знемоги»).

Структура другого розділу «Бездіяльність» представлена двома рубриками – «Пасивність» та «Неробство» із поняттєвими групами «бездіяльний» (дивитися туркові у вухо; ні мичить ні телиться), «байдикувати, ледарювати, нічого не робити» (бабки збивати; давити халяву; клопів бити).

Останній розділ досліджуваного тематичного блоку – «Дозвілля» − має у своєму складі рубрику «Види відпочинку», зміст якої окреслюють поняттєві групи АФО «витрачати час марно» (шукати Пилипа; товкти солому; ні дома ні на полі), «полюбляє подорожувати хто» (циганська душа), «полюбляє сидіти вдома хто» (сидить як пічкурик) та індивідуально мотивований мікрофразеологізм козу на морі пасти – «займатися домашніми справами, перебуваючи у відпустці».

Як бачимо, у колективній свідомості мовців ареалу ставлення до праці є неоднозначним. Синонімічні ряди з домінантою «працелюбний» і «лінивий» демонструють перевагу фразеономінацій на позначення лінивої людини. Негативно-оцінні конотації наявні в АФО хапай-лапай – «робити абияк»; кеді не кеді – «повільно працювати»; як жаба на покіс – «нічого не зроблено»; як кілок у спині – «нагинатися ліньки кому»; Славік Ліньовський – «ледар» [2]. Образними конкретизаторами (символьними позначниками) працелюбності та лінощів в уявленнях східних слобожан виступають переважно фітоніми, зооніми, соматизми, оніми, антропоніми.

Література

1. Ужченко В. Д. Східноукраїнська фразеологія. – Луганськ, Альма-матер. – 362с.

2. Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу. – Луганськ: Альма-матер, 2002. – 263 с.