Право

Куріто О.В., ст. викладач, Наторіна А.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені М. Туган-Барановського

Аналіз державного регулювання інноваційної діяльності підприємств України

В умовах розвитку світового господарства економічна роль держави залежить від рівня участі в забезпеченні внутрішніх і зовнішніх умов ефективного функціонування національної економіки, а також налаштування держави на інноваційний шлях розвитку. Тільки на цьому шляху в умовах глобалізації і стрімкого руху світу до постіндустріальної цивілізації країна може розраховувати на гідне місце у світовій спільноті.

Управління інноваційною діяльністю реалізується за допомогою цілеспрямованого впливу органів державного управління [1, с.172].

Мета статті полягає у дослідженні особливостей нормативно-правового державного регулювання інноваційної діяльності підприємств України.

Сьогодні інноваційну діяльність в Україні регулює низка законів, де можна знайти основні положення, її визначення та принципи організації. До основних законодавчих актів належать закони «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», Господарський кодекс України. Розроблено також «Стратегію інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів» [2-8].

Однак наявна законодавча база не відповідає сучасним вимогам, а тому не створює умов і не впливає істотно на розвиток інноваційної діяльності, оскільки відкритими і невирішеними залишились деякі питання, які стосуються державної інноваційної політики, інвестування в наукові розробки та програми, побудови інноваційної інфраструктури, процесів навчання і підготовки наукових кадрів тощо. У результаті більшість державних органів, які мають регулювати інноваційну активність в країні і впливати на неї, відіграють роль статистичних спостерігачів [9, с.36].

Привертає увагу внутрішня неузгодженість норм безпосередньо в межах Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні на період до 2015 року» [10]. З одного боку, цей Закон надає Кабінету Міністрів України повноваження щодо порядку формування пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, а з іншого – своїми нормами детально регламентує названий процес.

Суттєвим недоліком також слід вважати відсутність у названому законодавчому акті статті, в якій було б чітко сформульовано основні принципи визначення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні.

Водночас, продовжують діяти нормативно-правові акти, норми яких явно застаріли. Як приклад можна навести чинний наказ Міністерства України у справах науки і технологій від 4 вересня 1997 р. № 246, яким затверджується «Положення про порядок передачі Міністерством України у справах науки і технологій для Державного інноваційного фонду завершених науково-технічних проектів з метою їх впровадження за рахунок коштів Державного інноваційного фонду». Як відомо, Міністерство України у справах науки і технологій та Зазначений Фонд вже давно не існують [11, с.2].

В Законі України «Про інноваційну діяльність» знаходимо ще один приклад розбіжностей, які виникають з причини внесення змін до нього [2]. Так, серед основних принципів державної інноваційної політики Закон проголошує принцип фінансової підтримки, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності. Проголосивши цей важливий і ефективний принцип стимулювання інноваційної діяльності, законодавець невдовзі виключає із Закону положення, які встановлювали конкретні заходи, спрямовані на здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики. В результаті проголошений принцип державної інноваційної політики став суперечити змісту Закону, одне із головних призначень якого, як зазначається в преамбулі, є встановлення форм стимулювання державою інноваційних процесів.

Коли вже законодавець пішов на виключення зазначених положень, то для уникнення суперечностей належало б виключити із статті 3-2 Закону принцип здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики, а із статті 6-1 таку форму регулювання інноваційної діяльності як встановлення пільгового регулювання суб’єктів інноваційної діяльності [12, с.53].

Таким чином, проаналізувавши законодавчу базу, можна зробити висновок, що до цього часу низка норм базових законів не діє в Україні через відсутність необхідних для їхньої реалізації підзаконних актів. Це, перш за все, стосується окремих положень Закону України «Про інноваційну діяльність» і пов'язано з тим, що Уряд до цього часу не створив і не прийняв необхідного пакета документів, що забезпечує функціонування законів. Усе це потребує подальшої законодавчої роботи з удосконалення правового забезпечення інноваційної діяльності в Україні.

Література

1. Кушмаєва В.В. Теоретико-методологічні засади державного управління інноваційним розвитком [Текст] / В.В. Кушмаєва // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. – 2012. – №1(5). – С.172-177.

2. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Відомості Верховної Ради. – 2002. – №36.

3. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // Відомості Верховної Ради. – 1991. – №47.

4. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Відомості Верховної Ради. – 1992. – №12.

5. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» (Відомості Верховної Ради. – 1995. – №9.

6. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №40.

7. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18, №19-20, №21-22.

8. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.pir.dp.ua/uploads/StrategizInnovRazvitiyaUkr.doc. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

9. Дашковська І.Б. Деякі аспекти державного регулювання інноваційної діяльності в Україні [Текст] / І.Б. Дашковська // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» / Проблеми економіки та управління. – 2011. – №698. – С.35-40.

10. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січ. 2003 р. №433-ІV, зі змінами і доповн. // Офіц. Веб-сайт Державного агентства України з інвестицій та інновацій. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ua&get=55&law_id=24. – Назва з домашньої сторінки Інтернету.

11. Дєгтяр А.О., Крюков О.І. Правове забезпечення державного регулювання інноваційної діяльності в Україні [Текст] / А.О. Дєгтяр, О.І. Крюков // Державне будівництво / Теорія та філософія державного управління. – 2011. – №2. – С.1-9.

12. Христенко О.В. Особливості законодавчого регулювання інноваційної діяльності в Україні [Текст] / О.В. Христенко // Економіка та управління національним господарством. – 2011. – №3. – С.49-54.