Білоконь Т.М.

Вінницький національний технічний університет, Україна

Переваги проведення досудової санації підприємств

 

Існування різних шляхів оздоровлення підприємств вимагає обґрунтування доцільності їх вибору. Згідно вітчизняного законодавства боржник має право, а разом з тим і обов'язок подати заяву про банкрутство в разі неможливості виконання своїх зобов'язань та провести процедуру санації. Крім того він може реалізувати оздоровчі заходи і в досудовому порядку. Виникає питання: який спосіб вирішення проблем неплатоспроможності є більш доцільним та ефективним?

Сутність проблеми вибору охарактеризував І. Гійон [1], який вважає, що судове втручання, з одного боку, не повинно бути занадто пізнім, оскільки від активів боржника може нічого і не залишитись, і постраждають кредитори. З іншого боку, передчасне судове втручання в господарську діяльність підприємства може підірвати до нього довіру клієнтів та кредиторів і, таким чином, ще більше ускладнить його несприятливий фінансовий стан. 

Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що ”засновники (учасники) боржника - юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника” (ст. 3 закону [2]). Однак дана норма носить для недержавних підприємств виключно декларативний характер, оскільки не підкріплена реальним організаційно-економічним механізмом її реалізації.

Для державних підприємств особливий порядок проведення досудової санації затверджений Постановою Кабінету Міністрів [3]. Така санація проводиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Витрати на проведення досудової санації можуть фінансуватися за рахунок коштів державного бюджету, якщо відповідні видатки узгоджені з Міністерством фінансів і Міністерством економіки України і затверджені законом про Державний бюджет України.

На початкових етапах досудова санація проводиться шляхом реструктуризації кредиторської заборгованості з використанням розстрочки або переводу її на збільшення статутного фонду підприємства. Як свідчать результати експертного опитування, проведеного серед керівників цукрових заводів Вінницької області, саме цей захід найчастіше проводиться при фінансовому оздоровленні підприємства в позасудовому порядку.

В разі неможливості власними силами реалізувати санаційні заходи доцільним є створення робочої групи зі спеціалістів, що мають високу кваліфікацію в галузі, до якої належить підприємство, ґрунтовні знання з економіки, права, інформаційних технологій. При цьому підпри­ємство передається у тимчасове ведення керуючому досудової санації (керівнику робочої групи), яким може бути і керівник підприємства. Робоча група із залученням власників підприємства, кредиторів, інвесторів, держав­ного органу з питань банкрутства (для державних підприємств) розробляє та проводить комплекс заходів: аналіз фінансово-господарського стану підприємства; з'ясування причин неплатоспроможності і визначення можливостей її подолання; проведення разом з працівниками бухгалтерії підприємства інвентари­зації його активів, а також переоцінки активів підприємства з метою приведення їх до ринкової вартості; проведення незалежного аудиту; реалізація організаційно-правових, виробничо-технічних, інвести­ційних, фінансово-економічних заходів та виведення підприємства на запланований рівень рентабельності; збереження рентабельності протягом декількох місяців і передача відновле­ного підприємства власнику.

Слід відмітити, що досудовий спосіб розв’язання проблем неплато­спроможності користується популярністю у світі. Так, в Італії в цьому процесі активну участь беруть як підприємницькі структури, так і місцеві органи управління, головна мета останніх – збереження й створення робочих місць.  Цінним є досвід Великобританії з антикризового управління: до роботи із зов­нішнього управління санованого підприємства допускаються приватні адміністратори (в українському законодавстві це арбітражні керуючі), які мають ліцензію і обов’язково мають знатися на бухгалтерському обліку та юриспруденції [4].

Присутність у законодавстві багатьох країн норм, що передбачають реструктуризацію боргів шляхом домовленості між боржником і кредиторами в рамках позасудових процедур, пояснюється, в першу чергу, прагненням кредиторів уникнути зайвого розголосу про незадовільний фінансовий стан боржника та бажанням зберегти бізнес, вартість якого, як правило, в багато разів більше активів боржника. Законодавством деяких країн, наприклад, Франції, передбачена кримінальна відповідальність за розголошення відомос­тей про незадовільний фінансовий стан боржника [5].

Таким чином, застосування досудової санації характеризується наступ­ними перевагами економічного, організаційного та психологічного характеру:

−      уникнення розголосу про незадовільний фінансовий стан боржника, що є привабливим як для самого боржника, так і для його кредиторів;

−      зменшення суми витрат на підготовку проведення досудової санації в порівнянні з судовою на величину витрат, пов’язаних з провадженням у справі про банкрутство (відшкодування витрат на сплату державного мита й оплату публікації оголошення про порушення справи про банкрутство, оплата праці арбітражного керуючого);

−      скорочення тривалості підготовки досудової санації в порівнянні з судовою;

−      відсутність жорсткого контролю зі сторони господарського суду, комі­тету кредиторів, що забезпечує гнучкість та оперативність у прийнятті рішень.

На привабливості проведення досудової санації наголошує М. Хоуман: “період безпосередньо перед початком процедур неспроможності надає неве­лику можливість на спасіння бізнесу. Спочатку керівництво боржника часто не хоче звертатися за допомогою до консультантів або починати діалог з кредиторами. Цьому заважають як гордість, так і острах, що початок такого діалогу приведе до припинення поставок або дій кредиторів по стягненню боргу. Тому заходи з досудового оздоровлення боржника здебільшого починають здійснюватися на досить пізньому етапі кризи. Звичайно, чим раніше їх розпочати, тим більше шансів на успіх” [6].

Разом з тим проведені автором економічні розрахунки та результати експертного опитування керівників цукрових заводів Вінниччини свідчать про існування перешкод проведенню досудової санації підприємства: відсутність компетентних спеціалістів з антикризового управління, значна сума креди­торської заборгованості та нестача власних коштів.

 

Література:

1.     Guyon Y. Entreprises en difficultes. Redressement judiciaire-Faillite // Droit des affaires. – Paris, 1988. – p. 133.

2.     Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Закон України в редакції Закону № 784−ХІV від 30.06.1999р. // Відомості Верховної Ради. − 1999. −  №42−43. −  Ст. 378.

3.     Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств: Постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 р. №515 // Офіційний вісник України. – 2000. – №12. – Ст. 467.

4.     Головін М.М. Досудова санація підприємств як альтернативний шлях роздержавлення // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2001. − №11. – С. 44−48.

5.     Сгара Э.В. Использование института мирового соглашения в процедуре банкротства: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.04. – Донецк, 2004. – 209 с.

6.     Хоуман М. Роль режима несостоятельности в рыночной экономике // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2001. – Приложение № 3. – С. 34−46.