Васюренко В.О.

Харківський національний економічний університет

Адаптаційне управління за аналогією як множина

можливих класифікаційних станів об’єкту

управління

Адаптаційне управління як цілеспрямований процес прийняття та втілення відповідних рішень, спрямованих на досягнення визначених цілей в умовах дії різнопланових впливів зовнішнього та внутрішнього середовища, об’єктивно вимагає обґрунтування тих або інших підходів щодо його ефективного впровадження з погляду певного суб’єкта господарювання. При цьому застосування класичних підходів щодо управління економічними об’єктами в умовах дії швидкоплинних змін середовища, що їх оточує, навряд чи є виправданим. Це пов’язано з тим, що такі підходи загалом потребують найбільш повного визначення аналітичної форми функціональної залежності вхідних та вихідних параметрів відповідної системи управління. Тож розвиток альтернативних підходів набуває особливого значення, чим і визначається актуальність обраної теми дослідження.

Серед некласичних підходів щодо розгляду засад адаптаційного управління різними економічними об’єктами найбільш поширеними останнім часом є такі, що базуються на методах інтелектуального аналізу з погляду прийняття управлінських рішень [1, 2]. При цьому однієї з різновидностей застосування таких підходів є визначення управління за аналогіями [1]. Тобто підхід, який передбачає прийняття рішень на основі знання про відповідні попередні ситуації з управління. В цілому це передбачає вибір та розгляд найбільш прийнятної попередньої ситуації. Однак в такому аспекті залишається відкритим питання щодо своєчасного та об’єктивного обрання такої ситуації-аналога.

Певною мірою розв’язати зазначене питання допомагає застосування деякої метрики, яка і визначає відповідну ступень близькості (а відтак й ефективність прийнятих рішень) між ситуацією-аналогом та поточної ситуацією з управління конкретним економічним об’єктом. Проте, аніж перейти до визначення такої метрики слід, перш за все, визначити параметри порівняння таких ситуацій. Отже у підсумку ми приходимо до необхідності структурованого розгляду сутності адаптаційного управління. Тобто, на нашу думку, адаптаційне управління за аналогією слід розглядати, насамперед, як множину можливих класифікаційних станів об’єкту управління. Визначити таку множину допомагає розгляд сутності такого управління через:

сукупність наявних впливів зовнішнього та внутрішнього середовища, в якому здійснюється зазначене управління;

множину альтернатив щодо прийняття відповідних управлінських рішень;

можливі наслідки відносно прийнятих управлінських рішень.

Тобто кожний з станів об’єкту управління може бути класифікований на підставі тріади: вплив – альтернатива – наслідок. Тоді у формальному вигляді сутність адаптаційного управління за аналогією визначається наступним чином:

, (1)

де – інтегральне визначення оцінки адаптивного управління поточної ситуації на підставі окремих функціональних залежностей з тріади щодо його визначення: – вплив, – альтернатива, – наслідок;

– інтегральне визначення оцінки адаптивного управління ситуації-аналога на підставі окремих функціональних залежностей з тріади щодо його визначення: – вплив, – альтернатива, – наслідок.

– критерій співвідношення оцінки адаптивного управління поточною ситуацією за ситуацією-аналогією. При цьому досягнення оптимуму на підставі окремих складових тріади може виявитися різним, що у підсумку і визначає множину можливих класифікаційних станів об’єкту управління.

Разом з цим слід відмітити, що у разі визначення ефективності адаптивного управління важливим є також розгляд сутності такого управління за функціональною спрямованістю відповідної діяльності підприємства. Інакше кажучи, слід структурувати таке управління на ряд функціональних підсистем. Наприклад, якщо розглядати сутність адаптаційного управління у сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємств, то варто виділяти не лише блок управління з потенційними іноземними партнерами, а й блоки забезпечення підприємства необхідними ресурсами щодо налагодження виробництва необхідної продукції, проведення рекламної компанії, маркетингових досліджень тощо. Тобто у такому разі здійснюється спроба структурувати визначення ситуації-аналога за функціональним розподілом складових адаптаційного управління. У підсумку це дозволяє більш повно та точніше описати поточну ситуації та врахувати дію всіх можливих впливів, альтернатив щодо реакції на ці впливи та оцінити можливі наслідки такої реакції. Окрім цього така постановка щодо вирішення існуючого питання сприяє спрощуванню пошуку ситуації-аналога на підставі окресленої вище тріади управління. Таке спрощення досягається, насамперед, за рахунок впровадження поетапного пошуку відповідних ситуацій-аналогів, а не загальної ситуації-аналогу.

Таким чином, у підсумку слід відмітити, що адаптаційне управління за аналогією як множина можливих класифікаційних станів об’єкту управління може розглядатися з погляду відповідної тріади управління та з урахуванням функціональної спрямованості визначеної діяльності підприємства. В основу ж оцінки такого управління може бути покладено рівняння 1.

Література.

1. Карпов Л. Е., Юдин Л. Е. Адаптивное управление по прецедентам, основанное на классификации состояний управляемых объектов. – Режим доступу: www.citforum.ru/consulting/BI/karpov.

2. Kuzemin A., Lуashenko V. Fuzzy set theory approach as the basis of analysis of financial flows in the economical security system // International Journal information theories & applications. – 2006. – Volume 13. – №1. – Р. 45–51.