К.е.н. Аветісян К.П.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

методика аналізу Конкурентоспроможності послуг стільникового зв’язку

Економічні реформі, що почалися в Україні у 90-х роках ХХ сторіччя, вплинули на всі галузі економіки, у тому числі і на галузь зв'язку. У цей період була почата демонополізація галузі, з'явилися перші недержавні оператори зв'язку. Процес демонополізації галузі завершився всього за декілька років, відбувся перехід від державної монополії до ринку з елементами державного управління. Сформувався конкурентний ринок з великою кількістю комерційних операторів, що надають послуги зв'язку і самостійно визначають цінову і виробничу політику. Найдинамічніше почав розвиватися напрям телекомунікаційній галузі - стільниковий зв'язок.

В умовах перетворення економіки України, підприємства зв'язку, як і підприємства інших галузей, істотно перебудовують свою діяльність. Це пов'язано з ринковими відносинами, які вимагають кардинальних змін характеру виробництва і збуту продукції, а також зростання необхідних інновацій і інвестицій, що дозволяють здійснювати постійне оновлення виробництва. Тому питання вдосконалення управління економічною ефективністю інноваційних проектів по впровадженню нових технологій передачі даних представляються вельми актуальними.

Для визначення інвестиційної привабливості недостатньо виявлення галузі, що володіє найбільшим інвестиційним потенціалом.

Тому для визначення інвестиційного потенціалу галузі пропонується додатково проаналізувати поняття конкурентоспроможності з погляду інвесторів.

Існують різні визначення поняття конкурентоспроможності товарів і послуг, хоча багато в чому вони схожі.

Наявні в економічній літературі визначення конкурентоспроможності в більшості випадків, на наш погляд, є недостатньо повними. Економічна суть конкурентоспроможності може бути уточнена при групуванні різних точок зору. Питання конкурентоспроможності вивчалося багатьма економістами і маркетологами. Узагальнюючи ці роботи необхідно відзначити ряд положень, що розкривають поняття конкурентоспроможність:

1. Пропонується оцінювати конкурентоспроможність в зіставленні з якісними параметрами послуг, що надаються;

2. Необхідність і можливість оцінки конкурентоспроможності неоднорідних продуктів;

3. Конкурентоспроможність продукції визначається сукупністю тільки тих властивостей, які представляють інтерес для споживача і забезпечують задоволення певних його потреб і вимог.

Таким чином, в доповіді виділені наступні ознаки даного поняття. По-перше, наявність якісних параметрів об'єднуючих поняття конкурентоспроможності (продукт або послуга, споживач послуги і послуга конкурента). По-друге, рівність різнорідних товарів або послуг в плані конкурентоспроможності (поняття якості). По-третє, виділення тих якісних параметрів, які цікавлять споживачів товарів або послуг.

Виходячи з положень, що були розглянуті, можна зробити висновок, що конкурентоспроможність продукції товарів або послуг – це сукупність таких якісних і цінових параметрів які забезпечують можливість успішної їх реалізації на певному ринку в певний період часу. Рівень конкурентоспроможності продукції визначає відмінність аналізованої продукції від продукції-конкурента по ступеню її відповідності конкретної суспільної потреби і за витратами на її задоволення.

Ми визнали за необхідне доповнити це визначення наступними складовими стосовно галузі стільникового зв'язку.

Конкурентоспроможність - це властивість оператора, що має певну частку відповідного ринку, яка характеризує ступінь відповідності техніко-функціональних, економічних, організаційних і інших характеристик об'єкту вимогам споживачів.

Конкурентоспроможність визначає частку товару на ринку, що належить даному об'єкту, і перешкоджає перерозподілу цього ринку на користь інших об'єктів. Необхідно доповнити це визначення характеристикою відповідного рівня по «сервісних» чинниках.

Оскільки потреби кожного окремого покупця складаються під впливом комплексу чинників і носять індивідуальний характер, оцінка однієї і тієї ж послуги різними клієнтами може розрізнятися. Відповідно неоднаковим буде і їх вибір тарифів з маси аналогічних, пропонованих на ринку. Таким чином, одна послуга не може бути повністю конкурентноздатною на різних рівнях купівельної переваги. Отже, по відношенню до конкретного споживача ступінь конкурентоспроможності даної послуги також буде індивідуальною.

Найбільшу перевагу серед всього ряду надаваних послуг, призначених для задоволення потреб конкретної купівельної групи, отримують ті, які більш повно їм відповідають. Це і виділяє їх із загальної маси і забезпечує успіх в умовах конкуренції.

З вихідних принципів виходить, що конкурентоспроможність послуги може бути визначена тільки в результаті її порівняння з іншими послугами і тому є відносним показником. За своєю суттю вона є характеристикою, що відображає її відмінність від послуги-конкурента по ступеню задоволення конкретної потреби. При цьому, для того, щоб з'ясувати рівень конкурентоспроможності тарифу на послугу, необхідно не просто порівняти ступень відповідності послуги конкретній потребі, але і враховувати витрати споживача при покупці і подальшому використанні.

Таким чином, під конкурентоспроможністю розуміють не лише якісні параметри товарів і послуг, але і величину тарифу, що відображає його відмінність від тарифу-конкурента як по ступеню відповідності конкретної потреби групи покупців, так і за витратами на її задоволення.

Узагальнивши все вищевикладене, відзначимо, що стратегія розвитку підприємства галузі зв'язку припускає постійне здійснення інвестицій у підвищення якості і конкурентоспроможності операторів зв'язку. При всьому різноманітті методик аналізу конкурентоспроможності послуг недостатньо вивченою залишається проблема визначення методик саме для галузі стільникового зв'язку. Нечітко прописані позитивні і негативні сторони показників конкуренції, специфічні умови і особливості застосування на практиці.

Екстенсивний розвиток стільникового зв'язку в Україні завершився, і тепер головне завдання, яке стоїть перед стільниковими операторами, – зберегти свого абонента, пропонуючи йому якомога більше нових можливостей використання мобільного телефону.

Відбувається перерозподіл ринку між різними операторами - причому, як перерозподіл існуючої абонентської бази, так і доходів від послуг зв'язку. У докладі приведені необхідні інструменти, які операторів можуть використовувати в боротьбі за переділ ринку.

Література:

1. Воробієнко П.П., Лейбзон А.Я., Нечипорук О.Л., Чумак М.О. Наукове обгрунтування стану та проблем розвитку електрозв′язку // Звя′зок. – 2002. – № 1. – С. 11-15.

2. Зюбан Е.В. Современная методика определения конкурентоспособности услуг сотовой связи (тезисы) // Социально-экономические проблемы трансформационной экономики: материалы четвертой научно-практической конференции. Тюмень: изд-во «Вектор Бук», 2006. - С. 58-62.

3. Довгий С.О., Савченко О.Я., Воробієнко П.П. Сучасні телекомунікації. – К.: Українский Видавничий Центр, 2002. – 520 с.