Економіка/ 3. Фінансові відносини

Єрмоліна М.Б.

Буковинська державна фінансова академія

Проблеми бюджетного контролю у сфері використання державних централізованих фінансових ресурсів

В умовах дефіцитності централізованих фінансових ресурсів держави питання посилення бюджетного контролю, який здійснюється органами держав­ної влади та спеціалізованими фінансовими службами й забезпечує прозорість і гласність бюджетного процесу, є актуальними як в теоретичному, так і практичному плані.

Необхідність розробки дієвих механізмів контролю за формуванням і використанням бюджетних коштів викликана тим, що в бюджетній сфері, як свід­чить практика перевірок, правопорушення повторюються з року в рік, набува­ючи системного характеру. Так, якщо в результаті контрольно-перевірочних за­ходів Рахункової палати України в 2002 році встановлено бюджетних правопо­рушень на суму 5,2 млрд. грн., у 2003 році – на 6,1 млрд. грн., у 2004 році – на 6,9 млрд. грн., у 2005 році – на 9,6 млрд. грн., в 2006 році – на 10,7 млрд. грн, а у 2007 році відповідно - на 13,4 млрд. грн. Тобто з даних зазначених вище можна побачити, що кількість правопорушення з кожним роком збільшується та є одною із найголовніших проблем бюджетного контролю України [2].

Узагальнено можна виділити такі групи бюджетних правопорушень:

1)           наявність завищених асигнувань та зайво одержаних коштів у зв'язку з необгрунтованим складанням кошторисних призначень;

2)           використання коштів Державного бюджету України з порушеннями За­кону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»;

3)           недотримання принципу пропорційності фінансування (розподілу) бю­джетних коштів, особливо при складанні розписів бюджету;

4)           відволікання коштів державного бюджету у дебіторську заборгованість на тривалий час та оплата бюджетними організаціями невиконаних робіт, неотриманих матеріальних цінностей;

5)           порушення, пов'язані з використанням бюджетних інвестицій;

6)           перерозподіл коштів між бюджетними програмами та кодами економіч­ної класифікації;

7)           нецільове використання коштів бюджету, передбачених на виконання державних програм, а також незаконне виділення коштів із резервного фонду державного бюджету;

8)           неналежне ведення бухгалтерського обліку;

9)           неоприбуткування за обліком вартості товарно-матеріальних цінностей і коштів;

10)       заниження в обліку вартості основних засобів;

11)       бюджетні порушення, пов'язані з використанням коштів міжбюджетних трансфертів, незаконним збільшенням обсягів субвенцій і дотацій, утриманням небюджетних установ за рахунок коштів бюджету [1].

Слід також констатувати, що, виходячи з досвіду проведення контрольно-аналітичних та експертних заходів, склалися і певні системні види неефективного використання бюджетних коштів, зокрема:

1)     неефективне використання ко­штів державного бюджету внаслідок прийняття необгрунтованих управлінських рішень;

2)     неефективне управління бюджетними коштами шляхом тривалого їх утримання без використання на реєстраційних рахунках розпорядників бюджетних коштів та на поточних рахунках підвідомчих організацій, а також тривало­го невикористання фінансування з державного бюджету;

3)     неефективне викори­стання коштів за окремими функціями та предметними ознаками [3].

З метою недопущення зазначених бюджетних правопорушень в системі фінансового контролю важливого значення набуває превентивна його форма. Так, на виконання положень Бюджетного кодексу України органами Державної контрольно-ревізійної служби запроваджено різновид державного аудиту - аудит ефективності виконання бюджетних програм, який, незважаючи на перші кроки застосування програмно-цільового методу формування бюджету, відсутність чітко налагоджених механізмів фінансування видатків за програмами, по­вної та об'єктивної інформаційної бази, безперечно, є одним із пріоритетних напрямків фінансового контролю, що забезпечуватиме оцінку ефективності ви­користання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей [1].

Враховуючи, що бухгалтерський облік і звітність є відправною точкою для здійснення в цілому функції контролю, тому зростає відповідальність і роль Державного казначейства України щодо формування бази даних фінансової звітності за операціями з коштами бюджетів, державних цільових фондів, адже ця інформація надає можливість як контролюючим органам, так і розпорядникам коштів попереджати негативні наслідки незаконного використання бюджетних ресур­сів, оцінювати ефективність виконання програми не тільки при її завершенні, а й безпосередньо під час реалізації [4].

Отже, в системі фінансового контролю все більше повинні застосовуватися такі його форми, метою яких є не стільки встановлення порушень під час пе­ревірок, ревізій, скільки запобігання їм та підвищення ефективності господарю­вання в державному секторі економіки.

Закон “Про державний фінансовий контроль в Україні”, який в даний час розробляється, сприятиме створенню цілісної системи державних органів бюджетного контролю, поліпшенню бюджетної дисципліни та ефективному вико­ристанню централізованих грошових фондів держави.

Література

1.      Бюджетний кодекс України. - X.: ТОВ “Одіссей”, 2006. – 104 с.

2.      Звіти Рахункової палати України за 2002–2007 роки//www.ac–rada.gov.ua

3.      Балита О.В. Державний контроль за використанням бюджетних коштів// Фінанси України. – 2007. – №10. – С. 56–58.

4.      Сунцова О.О. Державні фінанси: Навч. пос.–К.–Центр учбової літератури, 2006. – 560 с.