К.е.н. Кузнецов О.О.,
к.е.н., доц. Михайлик Д.П., к.е.н., доц. Цвілий С.М.
Запорізький інститут економіки
та інформаційних технологій
Визначення та класифікація
інновацій
У
науковій літературі зустрічається безліч різних визначень поняття «інновація».
Термін «інновації» у XIX столітті пов’язувався зі змінами, викликаними
спонтанними взаємодіями різних культур. На початку XX століття він
перекочував спочатку в технічну сферу, а потім в економічну теорію, де
інновації почали розглядати як найважливіший засіб подолання циклічних криз.
Ось
яке визначення дає американський економіст Н. Терпецький: «Нововведення –
це ті видимі засоби, за допомогою яких наукові відкриття перетворюються в
соціальні чи економічні зміни» [2]. А канадське статистичне управління вважає
інноваціями трансформацію ідеї в новий або поліпшений продукт чи робочий
процес, що користується попитом на ринку. Радянський учений В.І. Громов
розглядає інновації як «процес, у ході якого наукова ідея чи технічний винахід
доводяться до стадії практичного використання і починають давати економічний
ефект» [2].
Під
терміном нововведення в організаціях розуміють будь-яку цілеспрямовану,
позитивну і прогресивну зміну матеріальних і нематеріальних елементів
(параметрів) організації, тобто будь-яку зміну, що сприяє розвитку, росту і
підвищенню ефективності роботи даної організації. На думку В. Томпсона,
«нововведення є генерування, прийняття і впровадження нових ідей, процесів,
продуктів і послуг» [3]. Тобто нововведення – результат
наукової праці, спрямований на удосконалювання практики і призначений для
безпосередньої реалізації в суспільному виробництві нових ідей.
Як
можна бачити з приведених вище визначень, у даний час поняттю «інновації»
надається найширше значення. Сюди входять нові матеріали, нова продукція, нові
технології, нові ринки, нові методи управління, нові організаційні структури.
Таким
чином, інновації розглядаються як явище, як процес, як вид діяльності
підприємства з врахуванням їх (інновацій) особливостей, що виявляються протягом
усього їхнього життєвого циклу.
Багато
вчених пов’язують появу інновацій, насамперед, з науковими відкриттями. Але, з
іншого боку, всі операції та дії підприємства обумовлені їх економічною
доцільністю. Це означає, що поява будь-яких інновацій свідчить про їх
необхідність. Потреба підприємства в інноваціях визначається його стратегічними
цілями, що є можливим тільки за умови, що ці інновації прямо чи побічно будуть
задовольняти існуючі або потенційні ринкові потреби. Ґрунтуючись на даній тезі,
можна зробити висновок про те, що інновації є явищем скоріше
соціально-економічним, ніж технічним, хоча і можуть бути впроваджені в техніку
і технологію.
Вважаємо
невірною тезу про те, що інновації пов’язані з їх комерційним успіхом. Скоріше,
незалежність інновацій від результативності їх здійснення обумовлюється
вторинністю ознаки успіху стосовно самого поняття інновацій, тобто успішність
залежить безпосередньо від якості розробки і реалізації інновацій. Виходячи з
цілей класифікації, пропонується виділити найбільш важливі ознаки класифікації
інновацій:
1) за
ступенем радикальності інновацій (революційні, еволюційні);
2) за
об'єктами, на які спрямовані інновації (товарні, технологічні, ринкові, нові
джерела сировини, управлінські);
3) за
стадіями життєвого циклу, на яких знаходяться інновації (зародження, освоєння,
дифузія, рутинізація, старіння).
Значення
інновацій у житті підприємства можна охарактеризувати як життєву необхідність
для розвитку підприємства, забезпечення його конкурентоздатності в
довгостроковому періоді. Без здійснення інноваційної діяльності підприємство
перестане вносити корективи у свою продукцію, технологію, методи і стиль
управління, тобто перестане враховувати реалії ринкових потреб, що постійно
змінюються, а отже, перестане розвиватися відповідно до зовнішнього середовища,
яке змінюється, а значить перестане бути ефективним щодо споживачів і втратить
свою ринкову позицію.
Власне
кажучи інновації є реакцією підприємства на прогнозовані чи фактичні зміни в
середовищі його функціонування. Оскільки зовнішнє середовище постійно
змінюється, повинні відбуватися адекватні зміни у внутрішньому середовищі
підприємства, тобто останнє має здійснювати інновації, інакше його внутрішнє
середовище не буде відповідати вимогам зовнішнього.
Тобто інновації обумовлюють комерційні успіхи в
майбутньому. Фактично інновації є, з одного боку, показниками
конкурентноздатності підприємства, з іншої, забезпечують цю
конкурентноздатність.
Значення
цих результатів для економічної науки й практики полягає в тому, що запропонована
класифікація інновацій дозволяє: здійснювати «прив’язку» до типу інновацій того
чи іншого типу стратегії; а відтак створювати економічні механізми й
організаційні форми управління в залежності від типу інновацій; визначати
положення, форми реалізації і просування інновацій, що також будуть різні в
залежності від типу інновацій.
Література
1.
Шумпетер И.
Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1982. – 256 с.
2.
Медынский В.Т., Шаршукова Л.Г.
Инновационное предпринимательство. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 230 с.
3.
Мельник Л.Ю.,
Карпенко А.М. та ін. Економічна теорія: Навч.посібник. – Дніпропетровськ:
Наука і освіта, 1998. – 579 с.