Ожерело Т., Откидач Т.

Донбаський державний технічний університет,

м. Алчевськ

ВПЛИВ КУЛЬТУРИ УПРАВЛІННЯ НА ВИБІР ТА РЕАЛІЗАЦІЮ ЕФЕКТИВНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

На сьогодні результатом розвитку ринкових відносин є те, що ринок став сферою, де конкуренція займає головну позицію. Її ознаки можна спостерігати усюди: між товарами, послугами, товарними марками, брендами, підприємствами та поміж їх керівниками і працівниками. Ось тому однією з складових ефективної діяльності підприємства, є існування культури управління. Вона в свою чергу впливає на вибір та реалізацію стратегії підприємства, яка є механізмом формування конкурентоспроможності його діяльності.

При заснуванні, підприємству необхідний певний рівень фінансових ресурсів, організаційних та управлінських рішень. Коли ж підприємство досягає певного успіху в своїй діяльності, то йому потрібні зовсім інші, чім раніше, способи управлінського впливу та контролю власників.

В країнах з розвинутою культурою управління виробилися як відносини взаємодії власників і менеджерів, так і інструменти управління такою взаємодією. А в Україні досвід взаємодії власників і менеджерів тільки розвивається, тому принципи цієї взаємодії полягають в теоретичному розгляді [1]. Питанням впливу культури управління на діяльність підприємства займалися зарубіжні та вітчизняні вчені, керівники та менеджери підприємств. Але дуже вагомий внесок у цій галузі зробили науковці – дослідники Ш. Паффер та М. МакКарті [3]. Вони вважають, що культура управління повинна існувати на кожному підприємстві, тому що це один з сильних організаційних інструментів у його діяльності. Ці вчені наголошують на тому, що треба уважно відноситися до пошуку та впровадженню вибраної моделі управлінської культури, при цьому приділяючи увагу типу факторів зовнішньої середи та галузевим особливостям.

При дослідженні питання культури управління існує багато характеристик поняттям «організаційне управління» і «організаційний менеджмент». Серед яких найбільш повністю відображають їх сутність:

Організаційне управління – це система, яка складається з структур, правил та процедур, і призначення якої полягає в забезпеченні впевненості власників в тому, що менеджери діють у відповідності до заданих власниками стратегічних напрямків.

Організаційний менеджмент – це механізм реалізації стратегічних напрямків засобами стратегічного і операційного управління при взаємодії та під контролем корпоративної культури управління.

В умовах жорсткої конкуренції правила взаємодії цих двох понять представляє собою раціональне розділення функції, яке виражається у злагодженій роботі власника і менеджера [1].

Таким чином маємо, що при реалізації цих двох понять в сукупному управлінському механізмі, виникає наступна ланка відносин «власник-робітник» - культура управління.

Культура управління - це система з таких взаємопов’язаних елементів:

система цінностей підприємства – місія, цілі та ін.;

система зовнішніх елементів, яка характеризують підприємство – правила поведінки, символіка, атрибутика;

система неформальних, емоційних взаємовідносин між підприємством, як структурою, та всіма його працівниками [2].

Стан культури управління на сьогодні в Україні тяжкий, тому що вона відсутня майже на всіх підприємствах. А там де є хоч якісь ознаки загальних цінностей та правил поведінки, вона існує тільки теоретично, а на практиці ж ні в чому не відображається. Не існує культура управління тому що перехід від командно-адміністративної системи до ринкової системи управління призвів до зменшення відповідальності працівників. Також недосконало розвинуті теоретичні та практичні заходи щодо формування і реалізації культури управління.

Реалізація організаційної культури дозволяє вирішити такі головні задачі:

1) комунікативна – усі працівники підприємства в рамках свої службових обов’язків повинні показувати єдине бачення підприємства та єдині цінності, які їй належать. Зауважмо, що добре побудована, сильна, емоційно насичена корпоративна культура – вагомий елемент в формуванні іміджу будь-якого підприємства;

2) мотиваційна – корпоративна культура та її складові є елементами нематеріального стимулювання співробітників фірми [2].

Після проведеного аналізу можливо зробити наступні висновки: загальна культура управління підприємства та держави в цілому знаходиться на етапі розвитку. Також треба зауважити, щоб механізм формування культури управління реалізовувався не лише у планах, а став практичною системою формування взаємовідносин між власником та працівниками, треба відноситись до неї, як до одного з головних елементів управління. Тобто загальний механізм культури управління має свої цілі, напрямки існування, пріоритети та ін. Таким чином, кожен працівник, не залежно від посади та статусу, повинен формувати культуру управління, тому що вона тісно пов’язана з іміджем підприємства.

А головне, що правильно побудована система корпоративної культури управління, дає можливість вибрати та реалізувати ефективну стратегію підприємства. Виглядає це так: власник та працівники на певному етапі розвитку підприємства разом вибирають та реалізують стратегію організації. Так ми бачимо, що кожний працівник є важливим елементом у системі управління і не останнє місце в ній займає культура організації праці та управління цим процесом. А результатом цього для підприємства є конкурентоспроможність на ринку.

Література:

1. Коробова Т. Бескультурная революция/ Т. Коробова// Стратегии.-2007.-№2.-с.45-48

2. Мальцев Э. Управление руководителями/ Э. Мальцев// Стратегии.-2007.-№8.-с.28-34

3. Шейла Паффер, Даниел Маккарти. Корпоративное управление: поис модели/ Ш. Паффер, Д. Маккарти// Экономические стратегии. – 2004. - № 2. – с. 48-52