Економічні науки/3. Финансові відносини

Локайчук М.О., Цвіла І.Ю.

Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьман, Україна

Особливості перестрахового українського ринку на сучасному етапі

В усьому світі перестрахування має позитивне сприйняття через механізм захисту окремо взятої компанії і страхового ринку в цілому. Перестрахування є самостійним видом діяльності страховика. Традиційно воно захищає прямого страховика від фінансових втрат, яких він зазнав би за умови необхідності здійснення страхових виплат за договорами страхування, не маючи перестрахового покриття. Окрім того, що перестрахування підтримує необхідну рівновагу в діяльності страховиків, воно також виконує функцію міжнародного переливу капіталу.

В умовах глобалізаційних процесів спеціалізовані перестрахові компанії Східної Європи ( в т.ч. і України) потребують удосконалення своїх послуг і внутрішніх структурних перетворень, їм необхідно перейти від статусу внутрішніх перестрахових компаній до компаній, послуги яких мають міжнародний ринковий попит. Нові форми співробітництва між різними компаніями можуть тільки оптимізувати ринки перестрахування, а інтеграція таких компаній стане запорукою успішного розвитку світового ринку перестрахування.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про страхування" перестрахування — це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахуватьником) на визначених договором умовах ризику виконання час­тини своїх зобов'язань перед страхуватьником в іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, у якій він зареєстрований. Одне з основних завдань кожного страхового підприємства — обрати прийнятний вид перестрахування, щоб забезпечити собі необхідний захист.

В Україні перестрахування знаходиться на стадії розвитку (історично склалося так, що перші операції з перестрахування почали здійнюватися вітчизняними страховими компаніями лише з початку 90-х років ХХ століття), а тому ця сфера страхування особливо вимагає від законодавців застосувати особливі вимоги. 10-го грудня 2007 у Верховній раді був зареєстрований законпроект (зараз знаходиться на розгляді Комітетом з питань фінансів і банківської діяльності), який передбачається викласти у новій редакції Закону України «Про страхування» (далі-Закон). Необхідність прийняття нового Закону обумовлена вступом України  та адаптацією законодавства у сфері страхування до законодавства ЄС. Основними положення Закону щодо перестрахування є: гарантійний фонд для перестраховика має складати 3 млн євро; страховик-нерезедент має бути зареєстрований у країнах: членах СОТ, що не відносяться до держав, що не буруть участь у міжнародному співробітництві у сфері попередження та протидії легалізації (відмиванню) прибутків, отриманих незаконним шляхом, і фінансуванню тероризму; престраховим брокерам право на здійснення посередницької діяльності надається після отримання диплому про сдачу кваліфікованого екзамену та внесених у Державний реєстр страхових і перестрахових брокерів, перестаховий посередник має заключити договір обов’язкового страхування своєї професійної відповідальності зі страховиком, що має відповідну ліцензію на суму: для перестрахового брокера-ФОП- не менше 10000 євро/рік, для перестрахового брокера-юр. особи-не менше 50000 євро/рік, для нерезедента- не меше 50000 євро/рік та ін.

На сучасному етапі стан страхового ринку України  характеризуэться недостатньо вагомою ролю перестрахування у функціонуванні фінансової системи. Так, за договорами перестрахування у І кварталі 2008 року українськими перестраховикам сплатили майже 1,42 млрд. грн. ( 26,6% від валових страхових премій на ринку), у ІІ кварталі майже у 2 рази більше, а саме майже 2,77 млрд грн (24,5% від валових страхових премій), з них відповідно (рис. 1):

-         перестрахувальниками-нерезедентам – близько 57,7 млн грн ( 4,8% від валових страхових  премій) і більше 115,4 млн грн ( 1,02 %);

-         перестрахувальниками-резедентам – майже 1,37 млрд грн (25,5%) і майже 2,65 млрд грн (23,5% від валових страхових премій).

Щодо здійснення приймання ризиків у перестрахування українськими страховими компаніями від нерезедентів, то наглядно цю ситуацію демонструє рис. 2

Як бачимо, у порівнянні з І кварталом 2008 року у ІІ кварталі на фоні значного збільшення загальних виплат від перестрахувальників темп росту страхових платежів від перестрахувальників-нерезедентів зменшився приблизно в 5 разів, що свідчить про непривабливість фінансового ринку України в якості гаранта фінансової стійкості страхових компаній-нерезедентів. Загалом страхових виплат перестрахувальникам-нерезедентам було надано на 33% більше у ІІ кварталі, ніж у І кварталі 2008 року.

Аналіз структури перестрахування за кордон свідчить про те, що в останні роки за кордон передавались переважно реальні великі ризики (срахування фінансових ризиків(9% від загального обсягу ризиків, переданих перестраховикам-нерезедентам), добровільне страхування майна(62%), авіаційне страхування цивільної авіації(10%)), які не можуть в повній мірі утримуватись українськими стра­ховиками самостійно.

Основними перестраховиками-нерезедентами в Україні є страхові компанії Англії («Loyd’s», «ТТ Club») , Німеччини («Munich Re», «Hannover Re», «ACE»), Росіі («Москва Ре», «Ингострах», «ВСК», «Транссиб Ре», «Находка Ре», «Авикос», «РЕСО-Гарантия»), Франції («SCOR RE», «AXA»), Польщі («Polish Re») та США («Transatlantic Reinsurance Company»).

 Необхідно зауважити, шо характерними особливостями вітчизняного перестрахового ринку є:

—  невеликі обсяги власних коштів і, відповідно, незначні перестрахувальні місткості. Звідси виникає неможливість приймання на власне утримання значних обсягів відповідальності й необхідність використання ретроцесійних місткостей;

— наявність "транспортних схем", коли перестрахування використовує мож­ливість переводити гроші з точки А у точку Б із мінімальними операційними ви­тратами. Будучи непричетними до класичного перестрахування, вони допомага­ють перестраховикам підвищувати фінансовий результат;

—  цілковите превалювання вхідного факультативного бізнесу;

— універсальний характер вхідного портфеля і слабка спеціалізація за вида­ми страхування;

—  існування фронтуючих компаній. По суті, вони виконують функції аген­тів, передаючи у перестрахування до 90 % і більше премії. Безумовно, такі опе­рації важко назвати перестрахуванням;

— здійснення приймання ризиків переважно від страхових компаній із Ро­сії та країн СНД.

Підсумовуючи, слід сказати, що вітчизняний перестрахувальний ринок повинен мати гарні конкурентні позиції, і ключовими завданнями для цього є:

— нарощування статутного капіталу й інших власних коштів страхових і пе-рестрахових компаній;

— розширення партнерської бази серед страхових і брокерських компаній різної спеціалізації;

— розширення географії роботи, проникнення на ринки країн Східної Європи;

— інтеграція у світовий перестраховий ринок;

— розроблення і пропонування на ринок нових перестрахових продуктів тощо.

Необхідність у перестрахуванні зростатиме в результаті охоплення страхуван­ням дедалі більшої кількості великих специфічних ризиків. З огляду на це на особливу увагу заслуговує удосконалення законодавчої бази — у частині визна­чення перестрахування як виду діяльності. Ця норма дасть змогу надавати пере­страховий захист на українському ринку не лише страховикам, а й професійним українським перестраховим компаніям.

 

Література:

1.           Ткаченко Н.В. Розвиток перестрахування як важіль забезпечення фінансової стійкості страховиків// Фінанси України.-2007 р. - №3 – с. 118-123

2.           Романенко Є. Ринок страхування: тенденції та проблеми// Персонал.-2007р. - №1- с.30-35

3.           www.dfp.gov.ua. Основні показники страхового ринку (таблиця) за перше півріччя 2008 року