Історія / 3. історія науки і техніки

Ачкевич О.М.

Національний аграрний університет, Київ, Україна

Історичні аспекти становлення біотехнологічних та техніко-економічних передумов розвитку механізованих технологій годівлі тварин кормосумішками.

Годівля тварин кормовими сумішками зародилась на стику двох напрямів розвитку: вивчення результативності дії різних варіантів згодовування кормів та відпрацюванні доцільних засобів для їх приготування. Так як застосування кормосумішок сприяє більш раціональному використанню кормів, то механізації їх одержання надається значна увага протягом тривалого часу як в практичному, так і в науковому плані.

Оцінка відповідності засобів приготування кормів умовам використання визначається рядом експлуатаційних властивостей серед яких першочергове значення мають біотехнологічні та техніко-економічні характеристики. Поетапне формування вимог до годівлі тварин спонукало винаходити покращені варіанти способів приготування та згодовування кормів, а відповідно і більш досконалі технічні засоби. Тому історичне дослідження цього питання доцільно розглядати не лише спираючись на сьогодення, а й ув’язувати з минулими подіями, що дозволяє досліднику розкрити минуле, зрозуміти тенденції розвитку, побачити перспективу, охоплюючи поглядом усе поле діяльності людини в цьому напрямі.

Історія зародження засобів підготовки кормів і зокрема приготування кормосумішок, сягає в минулі століття, коли людина, відчуваючи існування впливу якісних показників кормів на ефективність згодовування та намагаючись осягнути закономірності цього зв’язку, усвідомила потребу забезпечення тварин легкотравним кормом і зменшення його витрат та праці на одержувану тваринницьку продукцію. Відтоді підготовка і видача кормів набула сукупності організованих, контрольованих і регульованих дій.

На початку інструментом пізнання були спостереження, а пізніше почали застосовуватись наукові методи вивчення залежності продуктивності тварин від годівлі. Одними з перших можна назвати таких дослідників: М. Рубнер (1854-1932 р.р.); В.М. Пашутін (1845-1901 р.р.); О. Кельнер (1851-1911 р.р.); Г.П. Армсбі (1853-1921 р.р.); М.І. Дьяков (1878-1952 р.р.). Дещо пізніше цими питаннями займались И.С. Попов, А.Д. Дмитроченко, П.Д. Пшеничный.

В результаті досліджень фізіологічної ролі компонентів корму було сформульовано уявлення про вирішальну роль комплексної взаємодії трьох груп факторів: підготовки збалансованих за поживністю та якістю кормових компонентів, видачі тваринам раціонально необхідної кількості кормів та одночасного надходження кормових компонентів в організм тварини.

Формування першої групи факторів виникло ще в давні часи сільськогосподарської діяльності людей, коли почав встановлюватись зворотній інформаційний зв’язок між результатами годівлі та якістю підготовленого корму, і тривав практично до ХVІІІ ст. Вихідними умовами для появи такої інформації були спостереження за працездатністю та продуктивністю тварин, станом здоров’я, а також складу відходів тварини. Виконане включно до кінця ХХ ст. вивчення наявності поживних речовин в кормах і співставлення їх з потребами тварин показав, що жоден з кормових матеріалів рослинного походження не містить в собі необхідного набору поживних компонентів, необхідних для нормальної життєдіяльності тварин. Це послужило причиною застосування тваринам багатокомпонентних раціонів, що повністю балансують їх потребу в поживних речовинах, тобто створилась основа сучасних поглядів про раціональну годівлю сільськогосподарських тварин. Спираючись на виявлені біотехнологічні вимоги, була розроблена структура механізованих технологічних операцій, спрямованих на надання сировині нових властивостей, що поліпшують засвоєння корму, покращують стан здоров’я і зменшують питомі витрати на одержання тваринницької продукції.

Друга група факторів стосується забезпечення тварини достатньою кількістю кормової сировини і вирішувалась обгрунтованими положеннями про нормовану годівлю тварин. Визначені обсяги кормів є вихідними умовами розробки засобів механізації з заданою продуктивністю.

Питання, що відносяться до третьої групи - забезпечення одночасного надходження кормових компонентів в організм тварини, в попередні періоди вирішувались шляхом здобрювання менш поїдаємих компонентів кормів більш смачними. В результаті накопичення подальшого практичного досвіду та проведених досліджень уже в середині ХХ ст. сформулювалось уявлення про збалансоване живлення та про годівлю, що його забезпечує. Виявлено, що годівля повноцінними сумішками в порівняні з покомпонентним згодовуванням кормів дозволяє зменшити витрати матеріалів на 15-20%. Були розроблені механізовані технології приготування сумішок комбікормів, вологих мішанок для свиней та розсипних сумішок для худоби. Основними біотехнічними вимогами стали розмірні характеристики перероблених кормових продуктів, що забезпечують їх перемішування, та однорідність одержаних сумішок.

В процесі історичного розвитку засобів підготовки кормових компонентів та одержання сумішок їх придатність до застосування вирішувалась як здатністю готувати продукти необхідної якості, так і техніко-економічними показниками, куди в першу чергу відносились продуктивність, затрати праці, енергії та матеріалів. Ці вимоги привели до розробки ресурсозбережних технологій приготування кормосумішок в кормоцехах, а з кінця ХХ ст. до одержання та роздачі сумішок мобільними комбінованими агрегатами.