Історія / 3. історія науки і техніки

Мудрук О.С.

Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук, м. Київ, Україна

Роздуми про грунт як підсистему біосфери: історичний аспект

Наукове знання про грунти, їхнє утворення, розвиток і використання , будучи відбиттям сутності предметів, явищ матеріального й духовного світу, їхніх властивостей, зв'язків і відносин, перебіг наукової думки з цих питань виражається у всіляких формах. Найбільш універсальною й загальною формою вираження наших знань з цього питання є створювана утилітарна теорія еволюції наукової думки про феномен грунту, як явище, що дано нам у досвіді його використання, сприйняте органами чуттів і зафіксоване ноосферою складовою історії.

Ґрунт, за визначенням В.І. Вернадського, - це найблагородніша іржа на поверхні планети. Ґрунт є самостійним природним утворенням, самостійною природною системою, і в той же час – підсистемою біосфери, її компонентом. Ґрунт можна розглядати як найактивнішу геохімічну оболонку в зоні гіпергенези. Ґрунт є контактом між літосферою й атмосферою, беручи участь у великому геологічному круговороті. Але головне – ґрунт є перехідною зоною між живою й неживою природою, формуючи малий біологічний круговорот і беручи участь у біогеохімічних циклах круговороту різних хімічних елементів.

Багатофункціональність ґрунту в глобальних геохімічних, біохімічних і інших продесів робить ґрунт складним гетерогенним тілом, розвиток якого зобов'язано розвитку двох груп процесів: одна група забезпечує саморозвиток ґрунту, друга – забезпечує взаємозв'язки й взаємини з навколишнім середовищем: внутрішній саморозвиток ґрунту має поступальний динамічний розвиток від простого до складного. Різноманіття цього розвитку зводиться до зіткнення взаємнопротилежних процесів руйнування первинних мінералів і відмерлих органічних залишків і синтезу вторинних сролучень, серед яких найважливішим є гумус – головний атрибут ґрунту.

У пухкій ґрунтовій товщі йде перерозподіл речовин, що виражається у вигляді двох взаємнопротилежних процесів біогенної акумуляції й гравітаційного виносу.

Різні співвідношення цих процесів у різних екологічних умовах приводять до формування різноманітних ґрунтових профілів. Ґрунтовий покрив суши (педосферу) варто розглядати як єдине поле, у якому з різною енергією й напруженістю проявляються взаємнопротилежні процеси розкладання – синтезу й біогенної акумуляції – гравітаційного виносу. Найвища їхня напруженість проявляється на контактах різних ґрунтових ареалів.

Ці основні закономірності динамічного розвитку ґрунту в біосфері починають видозмінюватися в ноосфері, де формуються нові типи нооландшафтів, у кожному з яких ґрунти опиняються в новому, відмінному від біосферного, стані. Тому у формулювання поняття про ґрунт повинен бути уведений антропогенний фактор ґрунтоутворення.

Антропогенний фактор викликає утворення чотирьох типів нооландшафтів: культурні (міста й населених пунктів), техногенні (відкриті розробки корисних копалин), територіально-промислових комплексів (ТПК) і агроландшафті. Залишки незмінених біосферних ландшафтів зберігаються в заповідниках, національних парках і на незасвоєних, необжитих територіях. У цілому, педосфера виявляється в новому стані й ступінь мінливості її перебуває в прямій залежності від сили впливу антропогенного фактору. Мінливість ґрунтів варіює від незначної перебудови внутрішньої організації ґрунтового профілю в агроландшафтах, до повного його руйнування в техногенних ландшафтах. В нооландшафтах ТПК відбувається хімічне забруднення ґрунтів.

По визначенню В. І. Вернадського, у геологічній історії землі найбільш сильнодіючою силою є жива речовина. У ноосфері такою сильнодіючою силою виступає господарська діяльність людини. У педосфері біосферний стан ґрунтів трансформується в ноосферний, виражаючись у різних типах нооландшафтів по різному. Разом із цим починають усе більш активно проявлятися загальні глобальні процеси аридизації суходолу, фосфатизації ґрунтів і скорочення запасів гумусу в ґрунтах.

Трансформація, що відбувається, біосфери в ноосферу вимагає від науки розробки нових методологічних підходів для вивчення нового стану всіх оболонок Землі, як компонентів біосфери. Для оцінки й пізнання змін, що відбуваються в педосфері, необхідно виявити всі нові стани ґрунтів, дати їм якісну характеристику й виразити кількісно ступінь їхньої мінливості. Це послужить основою для систематизації й класифікації ґрунтів у різних типах нооландшафтів. Головним питанням у вивчення ґрунтів у ноосфері є пізнання всіх особливостей педохімічних процесів, що виникли під впливом антропогенного фактору, на тлі генетично-біосферного ґрунтоутворення. Необхідно виявити загальні закономірності й залежності ступеня мінливості ґрунтових процесів, властивостей ґрунтів і їхньої морфології від ступеня впливу антропогенних факторів. Це дозволить розробити прийоми по управлінню ґрунтовою родючістю в ноосфері.

Література:

1. Мудрук О.С. Структура теорії еволюції наукової думки про утворення і використання грунтів / О.С. Мудрук // Історія науки і біографістики. – 2008. – Вип. 2. – Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/E–Journals/INB/2008–2/06mosdvs.html

2. Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление : неопубликованные фрагменты / В. И. Вернадский // Вопросы истории естествознания и техники. – М., 1988. – № 1. –С. 71–79.

3. Ивлев А. М. Почва – компонент биосферы / Ивлев А. М. // Оболочки земли и их взаимодействие : сб. тез. докл. – Л. : Изд-во ГО СССР, 1988. – С. 20–21.