Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

Трачук Т.П., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Загальні закономірності НТП та їх роль в сучасній освіті

Науково-технічний прогрес на сучасному етапі можна порівняти з процесом, який часто відчуває різні вибухи і зміни, але разом з тим у ньому неможливо не бачити загальних закономірностей.

До першої закономірності слід віднести прискорення темпів розвитку науки. Це частково проявляється в зменшенні часу, який необхідний для перегляду наукових концепцій, в постійному посиленні зв’язків між теоретичними і прикладними дослідженнями, в зміні механізму взаємодії наук, багатоплановості вивчення одного і того самого об’єкту, взаємопроникнення методів і методик та інше.

До другої - необхідно віднести зміни в структурі наукових кадрів. Вона проявляється перш за все в постійному зростанні кількості людей науки. Більшість серед них складають «розроблювачі» - люди, які займаються втіленням теорії в практику. Звичайно, це не свідчить про послаблення теоретичного ланцюга в науці, а навпаки підтверджує, що теорія піднялась на таку висоту, яка потребує більш активної діяльності «практиків».

Третя - полягає в тому, що зазнав значних змін період часу від появи відкриття до його практичного втілення.

До четвертої - слід віднести посилення ролі моделювання як методу науково-обґрунтованих розв’язань у практиці.

До п’ятої відносимо напрям, який пов’язаний з науковою організацією розумової праці людини.

Шостою слід визнати більш швидке поширення ідей і відкриттів.

Усі ці закономірності мають бути враховані в загальних тенденціях вдосконалення середньої загальної освіти. Вони, перш за все, проявляються у високому науковому рівні сучасної середньої загальної освіти, коли школа постійно намагається «встигати» за розвитком науки, оскільки всі навчальні предмети відображають найновіші її досягнення.

Нагальною метою сьогодні є визначення першочергових і конкретних завдань наукової діяльності, інтеграція всього науково-педагогічного потенціалу країни на їхнє розв’язання. Суттю змін є утвердження цінності особистісного розвитку, якість людських ресурсів держави. В цих умовах саме освіта, а отже, й наука мають стати основою подальшого розвитку нації й поступу суспільства до нової якості життя, конкурентоспроможної і процвітаючої держави. Таке розуміння ролі освіти в сучасному й майбутньому житті українського суспільства визначило ідеологію і зміст Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті.

Науково-технічний прогрес неможливий без технічної творчості, яка забезпечує створення нової техніки, технологій, засвоєння і використання наукових досягнень. Впливаючи на розвиток суспільного виробництва, творча діяльність, в свою чергу, суттєво відображається на суб’єкті творчості, стимулюючи творчі якості робітників. У зв’язку з цим розв’язання питань підготовки підростаючого покоління до творчої праці, до активної участі в технічній творчості учнів має велику соціальну значимість і одержує характер соціального замовлення загальноосвітньої середньої школи.

Результати наукових досліджень дозволяють стверджувати, що діяльність учнів в сучасній загальноосвітній середній школі повинна мати творчий характер, а для цього придбання наукових, загальнотрудових і техніко-конструкторських знань і вмінь на заняттях з основ наук, трудового навчання і в процесі суспільно корисної, продуктивної праці повинно йти паралельно із залученням учнів до творчої діяльності на самих ранніх етапах навчання.

Досягнення науково-технічного прогресу суттєво впливають на характер виробництва та його технологію. Відбувся якісний стрибок у використанні автоматизованих ліній та мікроелектроніки, робототехніки, сучасних персональних комп’ютерів. Цивілізований світ нині, використовуючи комп’ютери, супутникові системи зв’язку, мережі передачі даних типу Internet, поступово перетворюється в гігантську інформаційну систему. Виникла наука про інформацію - інформатика, яка вивчає властивості, методи управління інформаційними потоками і їхнє використання, а також методи обробки інформації з метою її оптимального зберігання, пошуку і поширення.

Процес накопичення знань про природу і суспільство, все більше їхнє розповсюдження призвели до потужного росту інтелектуального потенціалу людства, що виявився в науково-технічній революції. ХХІ століття стало століттям освіти, яке приносить особливо значимі здобутки. Вперше знання стають капіталом: капіталовкладення в сферу освіти, в науку приносять безпосередній прибуток. Наслідком цього є розширення можливостей задоволення корінних потреб людини. У трудовій діяльності людини відбуваються суттєві зміни - вона набуває творчого характеру.