Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

Слободяник О.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Розвиток індивідуальних особливостей учнів у процесі вивчення креслення

Необхідність вивчення індивідуальних особливостей учнів обумовлена тим, що без їх знання процес управління навчальною діяльністю можна реалізувати лише методом спроб та помилок, «що є неприпустимим у випадку складних об’єктів управління» [1].

У навчальній діяльності проявляється цілий комплекс індивідуальних особливостей учнів: спрямованість особистості (світогляд, потреби, мотиви, інтереси, прагнення, ідеали та ін.); розвиток інтелектуальної сфери (сприймання, пам’ять, рівень розвитку мислення); розвиток вольової та емоціональної сфер; підготовленість до навчальної діяльності; рівень знань, умінь та навичок; рівень загальних умінь учіння. Їх аналіз показує, що всі вони взаємопов’язані і утворюють цілісну, складно організовану систему властивостей, якостей психічних процесів, емоційно-вольової сфери, темпераменту, характеру, здібностей, спрямованості особистості і т.п. [3].

В.К. Сидоренко, виходячи з вимог технічної діяльності, виділяє такі показники, на основі яких повинна оцінюватись результативність графічної підготовки школярів в умовах інтеграції трудового навчання та креслення: 1) рівень засвоєння навчального матеріалу; 2) вміння користуватись графічними знаннями; 3) рівень розвитку просторового мислення; 4) вміння застосовувати графічні знання в процесі розв’язання технічних задач [5].

Аналізуючи ці дані та беручи до уваги обґрунтування індивідуальних особливостей багатьма вченими, ми не ставимо завданням вивчення всієї різноманітності відмінностей школярів, які проявляються у графічній діяльності, а обмежуємось тими, від яких найбільшою мірою залежить ефективність цієї діяльності (тобто домінуючі індивідуальні особливості). При вивченні креслення учнями загальноосвітніх шкіл такими особливостями, з нашого погляду, є: навченість, научуваність, пізнавальні інтереси особистості, рівень розвитку просторового мислення.

Навченістю називають знання, вміння та навички разом узяті [48], через оволодіння якими вона (навченість) забезпечить соціальну та професійну адаптацію в суспільстві. У графічній діяльності навченість буде виражатись тими знаннями, вміннями та навичками, які учні здобувають під час вивчення креслення. Шкільна програма передбачає перелік таких знань та вмінь.

Научуваність – індивідуальна здібність до засвоєння знань [3]. Научуваність є змістовною базою для подальшої реалізації здібностей. За дослідженням З.І.Калмикової, від рівня розвитку та характеру властивостей мислительної діяльності учня (при інших відносно рівних умовах) залежить швидкість і легкість в оволодінні новими знаннями, їх глибина та гнучкість, діапазон застосування, тобто ті особливості їх навчальної діяльності, за якими визначають розумові здібності до навчання, їх научуваність.

Психологами встановлено, що мотивація зароджується як потреба, як усвідомлення необхідності чого-небудь. Потім на основі потреби виникає мотив, який, на відміну від потреб, характеризується усвідомленістю, тобто мотив – це усвідомлена потреба. Наступний етап у розвитку мотивації – виникнення інтересу. Пізнавальний інтерес активізує розумову діяльність, сприяє виникненню зацікавленості в роботі, викликає позитивні емоції, що, у свою чергу, веде до розвитку здатності учнів до навчання. Враховуючи інтереси учнів при індивідуалізації навчання креслення в загальноосвітніх школах розглядається, перш за все, пізнавальний інтерес, який у найбільш загальному визначенні можна назвати вибірковою спрямованістю людини на пізнання предметів, явищ, подій оточуючого середовища, котра активізує психічні процеси, діяльність людини, її пізнавальні можливості [2].

Під просторовим мисленням у психології розуміють «специфічний вид мислительної діяльності, яка має місце при розв’язуванні задач, що потребують орієнтації в просторі (як видимому, так і уявному), і ґрунтується на аналізі просторових властивостей і відношень реальних об’єктів чи графічних зображень. Головним змістом цього виду мислення є оперування просторовими образами у процесі розв’язування задач (геометричних, графічних, конструктивно-технічних, технологічних та ін.) на основі створення цих образів шляхом сприйняття (або за уявою) просторових властивостей і відношень об’єктів» [7].

Формування у школярів сучасних наукових уявлень і понять про простір – одна з важливих завдань індивідуального розвитку кожного учня, а тому уроки креслення відіграють у цьому процесі провідну роль.

Література:

1 Белякин А.М. Дидактические условия оптимизации контроля и самоконтроля в учебной деятельности студентов с применением ЭВМ.: Дисс. …канд. пед.наук: 13.00.02. – Казань. – 210 с

2 Богомолов С.Н. Индивидуальный подход к учащимся при обучении физике на основе моделирования личности с помощью компьютера: Дисс. …канд. пед. наук: 13.00.02. – М., 1991. – 175с.

3 Калмыкова З.И. Продуктивное мышление как основа обучаемости. – М.: Педагогика, 1981. – 200 с.

4 Кирсанов А.А. Индивидуализация учебной деятельности как педагогическая проблема. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1982. – 224 с.

5 Рибак О.Б. Індивідуалізація навчання в середній школі Англії: Автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.01/Український держ. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 1997. 18 с.

6 Терещук Г.В. Индивидуализация трудового обучения: дидактический аспект. – М.: Ин-т ПСМ РАО, 1993. – 200 с.

7 Якиманская И.С. О некоторых путях диагностики развития пространственного мышления // Вопросы психологии. – 1971. – №3. – С. 83-88.