Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

Зубко П.М., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Особливості провідної діяльності учнів підліткового віку.

Вище зазначалося, що особистісно орієнтоване навчання покликане максимально розкривати потенціал кожного учня, знаходити і розвивати закладені від природи задатки і нахили, допомагати самовираженню і самоствердженню, закладати в ньому механізми самореалізації. Це може бути досягнуто учнями в підлітковому віці за власної активної участі кожного у спільній навчальній діяльності. Беручи участь у спільній навчальній діяльності, підлітки опановують норми взаємовідносин з однолітками і дорослими, навчаються оцінювати ділові, моральні якості своїх товаришів, власні можливості, поведінку; у них розвивається рефлексія, виникає самосвідомість, усвідомлення себе членом колективу, суспільства. А тому провідною діяльністю підліткового віку є навчальна діяльність, але її форма дещо відрізняється від молодшого шкільного віку.

Підтвердження цієї думки знаходимо у відомого психолога Л.М.Фрідмана, який вважає навчальну діяльність провідною для всіх трьох періодів шкільного розвитку. Проте, зауважує, що в кожному окремому періоді вона набуває особливої форми. Так, для молодшого шкільного віку навчальна діяльність набуває форми спілкування із опанування структурою й зразками цієї діяльності (дитина навчається вчитися). У підлітковому віці спілкування із опанування структурою і зразками навчальної діяльності продовжується, але воно вже підпорядковане іншій формі діяльності – спілкуванню з однолітками за змістом колективної діяльності (дитина навчається спілкуватися, опановує норми поведінки в колективі, суспільстві). Така форма навчальної діяльності є провідною в цьому віці. У юнацькому, віці навчання набуває форми спілкування за змістом ціннісної та професійної орієнтації (старшокласники вибудовують власну соціальну позицію, активно шукають своє місце у суспільстві).

Таким чином, на кожному етапі психічного розвитку дитини переважає певна форма навчальної діяльності, підпорядковуючи собі інші форми, які реалізуються у згорнутому вигляді. Отже, постійно відбувається розвиток, накопичення, перетворення, рекомбінація окремих видів і форм діяльності, які впливають на розкриття індивідуальності учня, розвиток його потенціальних здібностей і нахилів, чим досягається мета навчання і виховання у сучасній школі.

Навчальна діяльність учня – це його власна діяльність, об’єктивно спрямована учителем на реалізацію цілей освіти. Суб’єктивна сторона навчальної діяльності характеризується і визначається домінуючим мотивом цієї діяльності. Цим мотивом може бути підготовка до майбутнього дорослого життя, самоствердження в референтній для учня групі, отримання високої оцінки, збереження свого благополуччя в умовах тиску з боку батьків тощо. Домінуючим мотивом навчальної діяльності учня може бути і навчально-пізнавальний мотив. Тоді навчальна діяльність суб’єктивно здійснюється заради пізнання, опанування системою знань, умінь та навичок, заради саморозвитку і вдосконалення себе як особистості суспільства. У такому разі об’єктивна і суб’єктивна сторони навчальної діяльності співпадають, і тоді ця діяльність набуває суспільного і особистісного змісту. Якщо об’єктивна і суб’єктивна сторони навчальної діяльності не співпадають, то навчання для учня не має особливого змісту. Хоч при цьому учень може отримувати непогані оцінки.

Навчальна діяльність, як і будь-яка інша, складається з таких елементів: мотив, мета, планування діяльності, перетворення поточних даних, оперативний образ, прийняття рішення, дії, перевірка результатів і корекція дій. Специфіка навчальної діяльності відображається у змісті мотивів і потреб, які обумовлюють ці мотиви, цілей, відповідних цим мотивам, задач і дій. Основна відмінність цілеспрямованої навчальної діяльності від інших видів полягає в тому, що її прямим і головним результатом є зміна самого суб’єкта навчальної діяльності. Така модель навчальної діяльності відображає виникнення і розвиток останньої.

Проте можливий функціональний підхід до побудови моделі навчальної діяльності, який відображає характер і спрямованість окремих елементів діяльності. На думку П.Я.Гальперіна, у кожній людській дії є орієнтувальна, виконавча і контрольна частини.

Орієнтувальна частина спрямована на визначення характеру наступної дії, операцій, за допомогою яких слід виконати цю дію, умов застосування цих операцій. Виконавча частина полягає у здійсненні накресленого в орієнтувальній частині плану дій, виконанні всіх операцій і дотриманні усіх умов.

Контрольна частина забезпечує поопераційне спостереження за ходом виконання дій з тим, щоб отримати потрібні результати. А при виявленні розбіжностей між операціями і отриманими результатами відбувається корекція дій.