Педагогические науки/2.Проблемы підготовки специалистов

Шевченко Ю.П.

Академія пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, м. Черкаси, Україна

Передумови формування творчої самореалізації курсантів та офіцерів служби цивільного захисту

Постановка проблеми. Фактичний розвал виховної роботи на етапі зміни духовних цінностей та орієнтирів у суспільстві призвів до різкого зниження морально-психологічного стану працівників служби цивільного захисту. Це проявляється у відсутності у більшої частини особового складу чіткого уявлення про цілі та задачі служби, ″розмитості″ ідеалів та цінностей, в небажанні виконувати службові обов'язки. Деформація власне мотиваційної сфери творчої діяльності кадрів призвела до втрати впевненості у необхідності, цінності, соціальній та особистій значимості служби. Цим пояснюється певна розсіяність молодих офіцерів, а особливо курсантів, втрата ними життєвої перспективи, цілей та змісту служби.

Тому метою даної статті є вивчення передумов для творчої самореалізації офіцерів, курсантів у професійній діяльності.

Виклад основного матеріалу. При вивченні цих проблем спеціалісти виділяють ряд направлень. Перш за все, існують праці, присвячені вивченню професійній направленості курсантів, стимулюванню їх навчання, націленості на оволодіння професійними знаннями, навиками та вміннями. Відмічається, що ефективність даного виду діяльності є високою лише у випадку співпадіння особистісно-мотиваційного вектору та вимог суспільно-державного замовлення на спеціаліста (Поліпонський А.Т., Кузнєцова І.В., Кузьменко Б.В.).

Професіоналізм майбутнього офіцера служби цивільного представляє собою складну психологічну та педагогічну освіту, обумовлену, перш за все, фактором небезпеки як необхідної складової части виконання службового обов’язку. На думку багатьох спеціалістів, професіоналізм у сфері небезпечних професій, до яких відноситься й сфера цивільного захисту, це категорія людського буття, яка представляє собою систему особистісних, ділових, професійних та світоглядних якостей людини. Базисними основами професіоналізму у сфері небезпечних професій є: прийняття на себе відповідальності за власне рішення, висока організованість, особиста відвага, самокритичність.

Мотивом активності такого професіоналу в екстремальній ситуації є не тільки співчуття, а й совість. Образ духовного життя представника небезпечної професії полягає в тому, що він повинен творити добро, трансформувавши небезпеку у совість, а відвагу – у професійність вчинків. Своє безпосереднє вираження офіцер знаходить у творчій самореалізації. Адже саме у професійній діяльності людина реалізує не тільки свої професійні мотиви, а й самовиражається, само розвивається, само реалізується.

Психологи розробили цілісну систему мотиваційної сфери самореалізації у професійній діяльності. Так, на думку А.К.Маркової [1], мотивація до самореалізації у професійній діяльності включає такі структурні елементи: - професійне призвання – потяг до будь-якої професії, що базується на знаннях про її призначення; - професійні наміри – усвідомлене відношення до певного виду професійної діяльності; - ціннісні орієнтації у професійній діяльності – вироблені суспільством і прийняті особистістю основи для оцінки призначення праці, системи духовних цінностей, професійного менталітету, правил професійної етики; - мотиви професійної діяльності, внутрішні спонукання, які визначають направленість активності людини у професійній поведінці в цілому, та орієнтація особистості на різні сторони самої професійної діяльності; - професійні амбіції – бажання досягнути результатів певного рівня професійної діяльності, котрий вибирає сама людина, знаючи свої попередні результати; - професійні очікування – уявлення про свої можливі успіхи, відносини з колегами і т.д. [2, ст.224].

Мотиваційна сфера самореалізації не є однаковою на різних стадія професіоналізації. Так, на стадії вибору професії виявляється інтерес до змісту майбутньої діяльності, розуміння її значимості, певні професійні очікування. На стадії професійного навчання починається адаптація особистості до професії, прийняття ролі професіонала. На стадії практичного оволодіння професією продовжується адаптація, виникає корекція професійних мотивів та цілей, виникає перше задоволення від праці, виникають мотиви самореалізації особистості у праці, ускладнюється ієрархія. На стадії розквіту професійної діяльності закріплюються мотиви індивідуального внеску в професію, професійну творчість. На стадії виходу з професії може проявлятись мотив самореалізації особистості у нових формах діяльності.

Мотиви – необхідний компонент офіцерської самореалізації. Кожна дія виконується під впливом певного мотиву – бажання, інтерес, ідеал, почуття обов’язку, соціальних вимог і т.д. У психологічних дослідженнях виділяють декілька груп мотивів. До першої групи відносять мотиви, які визначаються особливостями особистості офіцера, політичними, естетичними потребами, ідеалами, загальним відношенням до своєї професії. До другої групи відносять мотиви, викликані характером обстановки, її складністю, динамічністю і т.д. до третьої групи відносять мотиви, що виникають під прямою вимогою старших начальників.

Спеціалісти, які досліджують базові потреби, котрі лежать в основі мотивації офіцерської діяльності, пропонують наступну класифікацію, основану на ієрархічній моделі потреб А.Маслоу: - фізіологічні потреби , - потреба в безпеці та захисті, - потреба в любові, приналежності до чогось (приналежність до курсантського колективу, підрозділу, дружні відносини у ньому, готовність надати допомогу – основа психічного здоров’я службовців в умовах надзвичайних ситуацій), - потреба в самоповазі (виділяють два основних типи самоповаги – власне самоповага та потреба в повазі інших людей до себе. Самоповага забезпечується компетентністю, впевненістю, досягненнями, незалежністю та свободою. Повага іншими передбачає престиж, визнання, репутацію, статус, оцінку, прийняття. Для працівників служби цивільного захисту та курсантів важливим є визнання іншими – командирами, друзями. Задоволення потреби в самоповазі породжує почуття впевненості у собі, власну гідність. Це є надзвичайно важливим для командирів, так як недостатня впевненість призводить до відчуття власної неповноцінності, слабкості, пасивності і залежності, пустоти і безпорадності при зіткненні з життєвими кризами, надзвичайними ситуаціями, вимогами офіцерської служби.), - потреба в самореалізації, особистісному вдосконаленні (самореалізація передбачає повне використання людиною свого таланту, здібностей).

Отже, чим багатші потреби курсанта, майбутнього офіцера, тим ширший вибір варіантів його поведінки. Тому особистість прагне до особистісного розвитку. Людині, що само реалізується, притаманні наступні характеристики: 1) Правильне і безпристрасне сприйняття світу, інших людей. Вони бачать дійсність такою, якою вона є. Ці люди не дозволяють страху вплинути на свою оцінку. Очікування, стереотипи, небезпека, фальшивий оптимізм та песимізм не впливають на їх сприйняття дійсності. Вони не бояться проблем, які не мають однозначного вирішення, а навпаки полюбляють пошук.

2) Визнання себе таким, який ти є. Людина, що само реалізується, не є

надкритичною до своїх недоліків, включаючи свою фізіологічну природу. Вони сприймають себе природно. У них немає потреби повчати, інформувати чи контролювати. Вони терпимо ставляться до слабкостей інших та не бояться конкуренції.

3) Безпосередність, простота та природність притаманна таким людям,

у них немає фальші або бажання створити надефект.

4) Сконцентрованість на проблемі. Люди, що само реалізуються,

віддані своїй задачі, обов’язку, улюбленій роботі. Вони орієнтуються на проблеми, що є вищими за їх безпосередні потреби. Такі люди скорше живуть, щоб працювати, аніж навпаки. Їх цікавлять питання філософії, психології, етики.

5) Незалежність як потреба в усамітненні. Людина, що

самореалізується, дуже потребує недоторканості внутрішнього життя і можливості усамітнення. Вони зберігають спокій і непохитність у надзвичайних ситуаціях.

6) Автономність, опора на власний потенціал та внутрішні джерела

росту та розвитку. Висока система самоуправління та свободи волі.

7) Свіжість сприйняття. Ця категорія людей володіє здатністю оцінювати навіть самі звичайні події в житті з певною новизною. Вони рідко скаржаться на нудьгу, нецікаве життя.

8) Суспільний інтерес, тобто прагнення допомогти іншим покращити себе. Такі люди вміють співчувати, симпатизувати і люблять людство.

9) Демократичний характер. Людина, що самореалізується, поважає всіх людей, незалежно від рангу, статусу, з готовністю вчиться у інших.

У випадку, якщо мотиви росту не отримують реалізації, можливе виникнення відхилень у психіці: - цинізм, скептицизм, недовіра, гнів, неприйняття законів, - ненависть, антипатія, відраза, тотальний егоїзм, - вульгарність, нетерплячість, - дезінтеграція, - втрата власного ″Я″, індивідуальності, - відчуття безвиході, небажання чогось добиватися, - депресія, відсутність інтересу до життя, - перекладання відповідальності та інше.

Висновки. Отже, професіоналізм майбутнього офіцера служби цивільного представляє собою складну психологічну та педагогічну освіту, обумовлену, перш за все, фактором небезпеки як необхідної складової части виконання службового обов’язку. Генезис труднощів самореалізації у професійній сфері залежить як від зовнішнього фактора (соціального), так і внутрішнього (рівня самоповаги і самосприйняття, особливостей ціннісно-мотиваційної сфери, комунікативних, емоційно-вольових характеристик). Найвагомішим фактором, що стимулює продуктивну професійну реалізацію в умовах професійної кризи, виступає саме другий, особистісний – як комплекс особистісно-індивідуальних та мотиваційних психологічних характеристик особистості відповідальної, перш за все, за своє життєзвершення, здатної швидко адаптуватися до соціальних змін і конструктивної самореалізації в професійній сфері.

Література:

1. Маркова А.К. Мотивация воинской деятельности: содержание и проблемы. – М.: Воениздат, 1994. – 374 с.

2. Розанов В.А. Психология управления. Учебное пособие. – М.: ЗАО Бизнес-школа Интел-Синзен, 1999. – 352 с.